На Меркурії сусідами нашого Кобзаря є Шуберт, Гесіод та Шекспір

23 грудня 2014, 13:30

51e7103a5f3b827519383c2d932bc599_XL

 

Збігають останні дні  буремного 2014 року. Окрім важливих і доленосних подій, зокрема війни на півдні та сході країни, він запам’ятається ще й 200-річччям від дня народження нашого генія Т.Г.Шевченка. Цю подію міжнародною організацією ЮНЕСКО внесено до календаря пам’ятних дат і відзначається вона майже у всіх країнах світу. На честь великого Кобзаря вже проведено більшу частину урочистих заходів, опубліковано безліч матеріалів у засобах масової інформації, як вітчизняних, так і світових. І все ж, здається, не буде зайвим звернути увагу ще на одну цікаву обставину, пов’язану з іменем Шевченка, про яку, прямо кажучи, мало хто й знає. Мова йде про вшанування нашого великого земляка не тільки на всій планеті Земля, а набагато далі й вище — у Космосі, пише «Черкаський край».

Читаючи останні рядки, можна дещо здивуватися і навіть не повірити. Як таке може бути? Ми знаємо, що майже в кожному українському місті та селі, великому чи малому, одна з найкращих вулиць названа на честь Т.Шевченка, а пам’ятники Кобзареві споруджені повсюди як в Україні, так і далеко за її межами. Куди ж далі?

Наш земляк Анатолій Копиленко, який нині проживає в  Севастополі, народився в Золотоноші на Черкащині. Закінчивши фізичний факультет Київського державного університету, став астрофізиком. Окрім того, працював старшим викладачем кафедри українознавства, культурології та педагогіки Севастопольського національного технічного університету. Нині він на заслуженому відпочинку, але астрономічну тематику, яка стала частиною його життя, не полишає. Член Національної спілки журналістів України, він у різних виданнях опублікував понад 300 науково-популярних статей про небесні світила. Це інтерв’ю також присвячене Космосу й нашому геніальному Тарасові Шевченку.

Анатолію Яковичу, як людство увічнило пам’ять про Кобзаря у глибинах космічного простору?

— Пам’ятники нашому славному землякові є й за сотні мільйонів кілометрів від нас, далеко від планети Земля, у безмежних просторах Всесвіту. Правда, побачити їх можна тільки в найпотужніші телескопи. Таких пам’ятників два. Один — на Меркурії, а другий — на астероїді. Де ж їх шукати? Майбутні космічні туристи колись зможуть безпосередньо вклонитися цим святиням, а ми з вами здійснимо цю далеку подорож не виходячи з кімнати, уявно і не менш наочно.

Отже, один із космічних пам’ятників Кобзареві знаходиться аж на Меркурії. Меркурій — одна з п’яти найяскравіших планет Сонячної системи, видимих неозброєним оком і відомих людству з найдавніших часів. Це найближча до Сонця планета, її іноді можна побачити увечері низько на заході або вранці на сході.

Тривалий час, кілька тисяч років, про поверхню Меркурія не було відомо практично нічого. У 1974 та 1975 роках космічний апарат «Маринер-10» передав на Землю фотознімки Меркурія, який, на перший погляд, виявився дуже схожим на Місяць насамперед наявністю численних кратерів різного розміру. Кратерів на Меркурії було так багато, що вчені вирішили їх якось назвати, щоб, бува, не переплутати один з іншим. Міжнародна астрономічна спілка (МАС) до складу якої входили й українські вчені, присвоїла меркуріанським кратерам імена видатних діячів світової культури — письменників, поетів, художників, архітекторів, композиторів. Назви дістали понад 200 найбільших кратерів. Кратер, названий  ім’ям Тараса Григоровича Шевченка, має діаметр 130 кілометрів. Цікаво, що він утворився значно раніше від сусідніх, серед яких він справжній патріарх.

А сусідні кратери також одержали імена видатних людей?

— На карті Меркурія сусідами Кобзаря є кратери австрійського композитора Шуберта (Шевченко, до речі, дуже любив музику), давньогрецького поета Гесіода, трохи далі — кратери, названі на честь корифеїв літератури, таких як Шекспір (Шевченко ілюстрував його «Короля Ліра»), Дефо (згадаймо графічний шедевр Т.Шевченка «Робінзон Крузо»), Пушкіна (малюнок до поеми «Полтава»), Лермонтова (ілюстрація  до «Умираючого гладіатора»). Як бачимо, навіть на небесах, як це було і в земному житті, нашого Тараса оточують митці світового рівня.

Меркурій ніколи не віддаляється далеко від Сонця,тому, якщо наш погляд буде звернений у бік денного світила, то вважаймо, що саме  десь там і обертається далекий Меркурій, на поверхні якого навічно вписане ім’я Т.Г.Шевченка.

А де ж і ким встановлено другий космічний пам’ятник Кобзареві?

— Другий пам’ятник знаходиться на одному з астероїдів, точніше, один з астероїдів має назву Kobzar, на честь Т.Г.Шевченка. Між орбітами планет Марс та Юпітер обертається безліч так званих малих планет, або астероїдів. Вважається, що це різних розмірів уламки великої планети Фаетон, яка колись розпалася з невідомих причин. Найбільшим з відкритих астрономами малих планет присвоєні власні назви. Спочатку їх називали іменами з грецької та римської міфології, такими як Церера, Паллада, Гермес, Ерос, Ікар тощо. А коли астероїдів  виявилось вже значно більше, ніж було античних богів та богинь, то першовідкривачі нових космічних об’єктів дістали право називати їх за власним уподобанням. Так, 1925 року у кримському Симеїзі академік Г.А.Шайн, відкривши малу планету №1709, назвав її «Україною»,  і це було символічно, адже Україна  згодом стала однією з космічних держав. Діаметр малої планети «Україна» дорівнює дев’яти кілометрам, а повний оберт навколо Сонця астероїд здійснює за 3,7 року.

Мені пощастило у далекі вже студентські роки проходити переддипломну практику у відділі малих планет Кримської астрофізичної обсерваторії. Науковим керівником нашої практики був М.С.Черних, на рахунку якого тоді було вже близько сотні  відкритих ним нових небесних об’єктів. І саме він 1981 року надіслав у міжнародний Центр малих планет (Кембридж, США) заявку про те, що відкриту ним планету №2427 він назвав на честь геніального українського поета Тараса Шевченка. Невдовзі у всі астрономічні обсерваторії світу надійшло повідомлення про те, що міжнародна організація астрономів затвердила назву за цією планетою назву Kobzar.

Планета, яка носить це ім’я, як і більшість малих планет, рухається між орбітами Марса та Юпітера. Середня відстань від Сонця становить 410.472.500 кілометрів. Діаметр астероїда Kobzar — близько 10 кілометрів, отже побачити його можна тільки з допомогою потужного телескопа.

Не менш цікавим для нас фактом є те, що поряд з малою планетою Kobzarу позахмарних небесних  висотах яскраво світить ціла плеяда наших космічних маяків: астероїди Каменяр (№2428), Сковорода (№2431), Гоголь (№2361), а також символ нашого єднання — астероїд Київ (№21710).

Владислав КИРЕЙ

Поділитись

Коментарі

Вгору