Зруйновані війною підприємства та будинки. Все це родина Шинкаренків бачила, поки перебувала у себе вдома на Херсонщині, у Новій Каховці. Аж поки Олександра Шинкаренка не почали примушувати працювати на окупанта. Тоді вони з родиною ухвалили рішення – евакуюватися на Черкащину. Тут добрі люди забезпечили житлом, харчами та засобами гігієни, а ПАТ «Черкасиобленерго» – роботою.
Родина розповіла, який шлях подолала, що пережила, та як їх прийняла Черкащина.
У Новій Каховці, де раніше проживала родина, Олександр Шинкаренко працював енергетиком, відновлював жителям електропостачання.
- Олександр Шинкаренко переїхав до нас в серпні 2022 року, у грудні він влаштувався працювати електромонтером у Худяківську дільницю ВСП «Черкаські енергетичні мережі»,- зазначив нинішній керівник Олександра, майстер Худяківської дільниці ВСП «Черкаські енергетичні мережі» Роман Василига.
Пригадує, як прийшов працювати до ПАТ «Черкасиобленерго» і Олександр Шинкаренко.
- Колишній працівник розповів мені, що на Черкащині також є компанія, яка займається розподілом електроенергії споживачам, порадив туди звернутися. Як і в рідному місті, тут я також виконую планові роботи: заміну проводів, опор, розчистку від гілля повітряних ліній електропередач. Бувають випадки, коли у людей зникає світло, тоді їдемо, дивимося, що там трапилось, ремонтуємо. Робота подобається, колектив хороший, допомагають усім. Дуже радий, що нам вдалося виїхати і зберегти життя своїм рідним,- ділиться спогадами електромонтер Худяківської енергодільниці ВСП «Черкаські енергетичні мережі» Олександр Шинкаренко.
За перші місяці війни родина чимало пережила, адже ворог цілив ракетами у підприємства, будинки жителів. Було обмаль їжі, вкрай важко дістати медикаменти, зняти готівку.
- За перший місяць повномасштабного вторгнення не лишилось жодного вцілілого підприємства. Доводилось працювати під обстрілами. Втім ми працювали до останнього. Потім ворог призначив своє керівництво. Тоді я відмовився на них працювати і ми ухвалили рішення виїжджати. Хлопці, які лишились з моєї бригади, потрапили під мінометні обстріли. Чи вижили вони, я навіть не знаю. Будинок між нашим і сусіднім також пошкодили обстрілами. В результаті - пів будинку немає в нас, пів будинку у сусідів і навпроти теж по пів будинку,- сказав Олександр Шинкаренко.
Родина два тижні чекала мікроавтобус, бо багато людей хотіли виїхати. Коли ж їм зателефонували, то збирались дуже швидко. Можна було брати тільки по одній сумці на людину, тож Олександр, його дружина та теща зібрали те, що лежало під рукою: трохи речей, продуктів та насіння домашніх херсонських помідорів.
- Тут біля будиночку ми і посадили наші помідори, скоро збиратимемо врожай. Це домашній сорт, вони ростуть великі і дуже смачні. Приємно, що тепер вони нагадують нам частинку нашої Херсонщини,- прокоментувала дружина Олександра Шинкаренка Наталія. - Нам дуже допомогла сільська рада, вона підказала цей будиночок. Хазяйка тут не проживає, тож ми прибрали та облаштували територію. Побілили, помазали, привели до ладу всередині будинку. Дуже вдячні і сусідам, бо дали пральну машинку автомат, ліжко, диван, телевізор покористуватись. Пастир нашого села забезпечив нас продуктами та засобами гігієни, коли ми приїхали. Дуже велика за це усім подяка.
- Коли я прийшов у адміністрацію влаштовуватись на роботу, то перше запитання керівництва було: «Яка вам допомога потрібна?». Коли вже влаштувався на дільницю, то хлопці те ж саме запитували. Закрутки, картоплю, навезли всього. Я мрію, що повернуся додому і разом з іншими енергетиками відновлюватиму Каховську ГЕС. Черкащан пригощатиму кавунами і виноградом, ми завжи пам’ятатимемо про їх доброту. Втім зараз маємо спільно працювати на перемогу там, де ми перебуваємо,- зазначив Олександр Шинкаренко.
Подружжя перевезли із собою на Черкащину і 90-річну матір дружини Надію Олександрівну. Жінка пережила Другу світову і тепер знову змушена рятуватись від війни.
За інформацією пресслужби ПАТ "Черкасиобленерго"
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
