У Черкаській області Шполянський завод запасних частин працює з 1967 року. Його відкрили, як філію російської компанії "Метровагонмаш", інформує 24tv.ua.
Ворог в тилу
"Бук" — самохідний зенітно-ракетний комплекс. Дальність ураження — 45 кілометрів, вага кожного снаряду — близько семи ста кілограм. Вперше поставлений на серійне виробництво у 1979-ому році в СРСР. Бойове застосування: перша чеченська війна, війна у Грузії, війна на сході України.
А тепер уявіть собі, що один з головних елементів цього "монстра" ще восени минулого року вироблявся на території України і постачався до Російської Федерації. Не вірите? А ми докажемо, що це так.
Загалом тут працювало майже півтисячі людей. Основна продукція підприємства — запчастини для вагонів метрополітену. Проте, найдорожча продукція заводу виявилась дещо іншою.
Завод виробляв механізми відбору потужностей, які ставили на російські БУКи,
— каже екс-гендиректор Шполянського заводу запасних частин Михайло Шандрук.
Аби знайти підтвердження словам екс-гендиректора, журналісти вирішили зв’язатись із новим керівництвом заводу. Втім, бажання спілкуватись з журналістами останні не виявили.
На контакт пішов лише головний інженер підприємства Віктор Ворона. Спокійно, без тіні сорому він розповідає про те, як завод продовжував оснащувати російську армію у розпал війни на сході України.
"Завод виробляв деталі подвійного призначення до серпня 2014 року", — зазначив Віктор Ворона.
Військова співпраця з РФ
Якою б не була етична складова, юридично завод мав повне право виробляти деталі подвійного призначення аж до кінця серпня минулого року. Адже лише 28-ого числа Президент офіційно заборонив будь-яку військову співпрацю з Росією.
"Там Службою безпеки України були затримані товари подвійного значення. Це було десь у вересні. Після того там пішло зменшення робочих місць. Почали людей скорочувати", — повідомив голова адміністрації Шполянського району Володимир Потапенко.
5-го вересня 2014-ого року співробітники СБУ затримали на посту "Сміла" Черкаської області вантаж з товарами військового призначення. В одному з контейнерів було заховано з півсотні комплектуючих деталей гусеничних машин. Цю інформацію телеканалу офіційно підтвердило управління Служби безпеки.
"На початку вересня 2014 року було розпочато кримінальне провадження за порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю Кримінального кодексу України", — повідомили в Управлінні СБУ в Черкаській області.
Встановлено, що керівник одного із відділів "Шполянського заводу запасних частин" організував експорт до Росії товарів військового призначення.
6 березня 2015 року правопорушнику було оголошено про підозру у вчиненні вказаного злочину. Наразі, слідчим відділом Управління скеровано обвинувальний акт до суду. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до трьох років.
Хто ж є власником заводу?
Одразу після втручання СБУ, виробництво на заводі різко скоротилось. Колектив з трьох з половиною сотень осіб зменшили до півсотні.
"Потім, коли прикрили гідравліку, так, як вона була основною частиною доходу цього заводу, то нерентабельним стало і все решта. Вони були не такі дорогі, як деталі до воєнки. Завод став", — говорить колишній начальник конструкторського бюро ШЗЗЧ Максим Кардаш.
За кілька років боротьби за підприємство у Михайла Шандрука накопичилось сотні документів. Він став колишнім гендиректором Шполянського заводу запасних частин у 2012-ому році, коли почав задавати зайві питання.
"Мені довелося займатися дозволом на виготовлення і відправку товарів подвійного призначення. Висвітилось те, що Шполянський завод запасних частин не є власністю Російської Федерації і як іноземне підприємство — в українських документах він ніде не зареєстрований", — розповідає Шандрук.
Насправді, у єдиному державному реєстрі чітко прописано, що власниками заводу є юридичні особи, зареєстровані у Московській області. Проте, на цей завод розповсюджується дія Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, підписана ще у 1993-ому році.
Відповідно до неї Україна та Росія мали б укласти міжурядовий протокол щодо статусу Шполянського заводу, але так цього і не зробили. Відтак, Держфонд майна називає власником підприємства Україну.
"Ще в жовтні минулого року прокуратурою Шполянського району в інтересах держави в особі фонду державного майна України до Шполянської міської ради, а також до Шполянського заводу запасних частин, до філії Шполянського заводу запасних частин ВАТ "Метровагонмаш" заявлений позов про визнання права власності та скасування рішень свідотств на право власності. Позовні вимоги пред’явлені до суду", — наголосив в.о. прокурора Шполянського району Федір Костюкович.
Спроби вивезення обладнання
Тим часом, активісти та деякі робітники заводу заявили про спроби вивезення обладнання з підприємства.
"На даний момент, я так чув, що збираються вже вивозить "продукти". Не продукцію, а обладнання, устаткування. Все, що вони рахують російським, вони хочуть вивезти активи за кордон", — каже Максим Кардаш.
Місто Шпола — маленький райцентр у Черкаській області. Населення — всього 18 тисяч людей. У кращі часи місячний бюджет міста Шпола сягав 5-ти мільйонів гривень. Тепер — лише три. Для подібних міст заводи з півтисячним колективом є визначальними для наповнення бюджету.
"На даний момент 90 тисяч гривень поступило за цей місяць з заводу запасних частин. Буквально рік назад до місцевого бюджету поступало коштів по 700-800 тисяч гривень", — говорить голова адміністрації Шполянського району Володимир Потапенко.
Відтак, єдине, що насправді турбує жителів Шполи — це можливість запустити завод на повну потужність. Адже поки влада і активісти вирішують, що з ним робити, сотні сімей залишаються без роботи.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
