На Черкащині справу про межу пенсіонер не може вирішити вже 10 років

03 серпня 2016, 19:49

земля

Через п’ять років після смерті дружини 79-річний Микола Манько знайшов зашиті в подушці документи. Вони спонукали його продовжити боротьбу з несправедливістю, яку до самої смерті вела його дружина Олена Володимирівна. Він впевнений, що втрата здоров’я і смерть — це наслідок її боротьби за правду, інформує Черкаський край.

Жили собі сусіди…

У 1985 році родина Маньків купила в селі Малосмілянка Смілянського району (за адресою пров. Щорса, 14) хату. Сільрада і райрада надали земельну ділянку в безстрокове користування, а рай­архітектура — документи на спорудження нового будинку, який прийняли в експлуатацію у 2005 році. У дворі зробили водяну колонку, брати воду з якої дозволили й сусідам. Проте за метр від хати Маньків сусіди Олександр і Ольга збудували дерев’яний гараж та качатник, який перетворили на свинарник. Внаслідок цього Маньки отримали сморід, нашестя мух і плісняву на стіні хати, через затінення її стіною свинарника.

Порушення зафіксував «Акт обстеження земельної ділянки Ольги Ш.» від 9 червня 2006 року:

«Комісія у складі сільського голови Зарудніцького П.С., депутата сільської ради Котляренко Л.В. та землевпорядника Пахно О.Т. в присутності гр. Манько Олени Володимирівни та гр. Ольги Ш. було розглянуто побудову пристройок на садибі Ольги Ш. Постройки забудовані самовільним будівництвом: саж, гараж дерев’яний, качатник. Згідно з Земельним кодексом України стаття 103, пункт 1 виявлено порушення. Комісія рекомендує в місячний термін усі тимчасові постройки перенести Ользі Ш. та Олені Манько на відстань, яка відповідатиме протипожежним та санітарним нормам».

Із висновками сусід не погодився, і від руки на акті дописав: «Відмовляюсь: у зв’язку з вузьким дворищем і поки Манько не прийме постройки зі своєї межі».

Вторгнення і «анексія» колонки

Взимку 2007 року сусід несподівано вторгся у двір діда Миколи: зніс старий дерев’яний паркан, що розмежовував обидва обійстя та належав родині Маньків, і звів свій із шиферу. Цим він вигородив свої будови, відтяв шмат чужого двору і «перерізав» колонку, бо насос і інше обладнання опинилися з його боку. З моменту «анексії» колонки Маньки носять воду з колодязя за 200 метрів від хати.

— Води немає. Так іще треба приватизувати земельну ділянку, та переписати хату на дітей. А як я це зроблю, коли над моїм двором так познущались? Пересунувши паркан на 1 метр 22 сантиметри, у мене вкрали частину двору, — пояснив дід Микола.

Оскільки Микола Ілліч постійно їздив на заробітки, основний тягар боротьби за правду ліг на його дружину Олену. У відповідь на її скаргу щодо колонки, тодішній сільський голова П.С.Зарудніцький написав:

«На Вашу заяву від 26.02.2010 повідомляю наступне, що дозволу гр. Ш. (прізвище з етичних міркувань не вказуємо. — Авт.) на знесення дерев’яної огорожі, що знаходиться на межі між вашими земельними ділянками сільською радою не надавалось. Встановлення шиферної огорожі гр.Ш. проведено самостійно».

Війна до останнього подиху

Далі сварки між сусідами стали традицією. Під час однієї з них Олені стало зле. Як стояла, так і впала у дворі — підвело серце. Її забрала швидка. Додому з лікарні повернулась інвалідом. Проте жінка продовжувала боротись. Подала позов до суду. Але суд не захистив. У тому ж році позицію райсуду підтримав і апеляційний.

Судді проігнорували дані техпаспорта садиби та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, з яких випливало, що колонка — саме в дворі Маньків, та аж ніяк не між садибами.

Олена Манько писала у різні інстанції: голові Смілянської райдерж­адміністрації, Смілянському між­районному прокурору, голові Черкаської ОДА, є навіть лист, датований 2008 роком, на ім’я президента. Її переписки тільки із Малосмілянською сільрадою цілком вистачить на роман у листах. Та добитися правди жінці не судилося — у 2013 році вона померла від хвороби серця.

«Бачу — не бачу» — дивна гра

Комісії сільради багато разів обстежували двір, але факту окупації чомусь вперто не помічали. Про це зокрема свідчать і акти обстежень.

У 2015 році Микола Манько запросив фахівців, щоб ті оглянули колонку і визначили, чи можна її повернути й відновити. Вони і заактували порушення: «Згідно з планом земельної ділянки Манько М.І., свідком Манченком М.М., Гирик Ю.І., перевіривши установку межі по архітектурному плануванню порушено сусідом Ш..., проживаючого по вул.Щорса №… По старому паркану сусіда захват 0,5 м по ширині на 17-му метрі… Проник в садибу та переніс свій паркан, де вигородив ще 72 см. Чим порушив отмостку… А при розбиванні бордюр на хаті Манька М.І. з’явилась тріщина. Ці роботи проводились, щоб вигородити забудови, котрі біля хати, де порушено ДБН...».

Що вимагають ДБН?

Згідно з пунктом 7.50 державних будівельних норм (ДБН) 360-92: відстань від гаража до сусіднього житлового будинку має становити 10 м. Качатники, курятники, свинарники, повинні бути розташовані на відстані 12 м від житлового будинку. Корівники — 15 м, якщо їх не більше 10. Ці ж норми визначені й державними санітарними правилами «Планування та забудова населених пунктів».

Пожежники порушення бачили

Про це свідчить відповідь на лист Олени Манько з відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Смілянського РВ ГУ МНС України в Черкаській області Держпожежнагляду України від 27 квітня 2010: «В ході перевірки самочинно збудованого качатника, гаража, сінника в домоволодінні гр. Ш. встановлено, що під час будівництва порушено протипожежні відстані між тим часовими спорудами та існуючим житловим будинком у вашому домоволодінні. Згідно з вимогами додатку 3.1 таблиці 1. ДБН В 360-92*** протипожежна відстань повинна бути не менше 8 метрів».

Лист із «того світу»

Через кілька років після смерті дружини дід Микола в подушці знайшов документи, серед них і ухвалу Апеляційного суду з помітками, які олівцем зробила на полях Олена. А по них знайшов документи, які суперечать висновкам суддів. Відтак подав новий позов у Апеляційний суд.

— Документи дружина зашила для того, щоб я згарячу не наробив дурниць, — переконаний дід Микола.

Сподіваємось, що при новому розгляді справи судді ухвалять справедливе рішення.

* * *
Упередженість чи бездіяльність різних гілок влади та правоохоронців спонукає жахливі випадки. Торік у «війні» за межу з сусідкою на очах у суддів спалив себе житель Золотоноші.

Коментарі

Вгору