Земля розбрату. У Звенигородському районі Черкаської області кровні родичі вже 15 років не дають одне одному спокою. Сергій Кузьменко, його рідний дядько та двоюрідна сестра сваряться за спадщину, подають один на одного у суди, а нещодавно дійшло навіть до бійки. Про конфлікти у своїй родині та бажання нарешті з ними покінчити сайту vikka.ua розповів Сергій Кузьменко.
У 2000 році черкащанину від матері дісталося 36 соток землі та стара хата. А на додачу до цього сусіди-родичі. З одного боку рідний по матері дядько Анатолій Кузьменко, з іншого – другий материн брат Борис Кузьменко. І в обох претензії не землю племінника.
"З обох боків сусіди постійно намагаються здійснити самозахоплення городу. Але земля за законом моя. І чесними правовими методами вони нічого зробити не можуть", – розповідає Сергій Кузьменко.
У нього на руках права на землю та три судові рішення, що були ухвалені на його користь.
"Проти мене мій дядько Анатолій Кузьменко двічі – у 2000 та 2001 роках подавав позови до Звенигородського суду. Їх не задовольнили. У 2004 році він звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, яку теж не задовольнили", – зазначає черкащанин.
Щоб забрати частину землі племінника крім юридичних методів, Анатолій Кузьменко діяв і в інакший спосіб. "У 2001 році він просто прибрав межові знаки та вчинив самозахоплення землі: городу та частини двору. Крім того, за сприянням родичів проти мене було заведено три кримінальні справи: за зберігання холодної зброї, нанесення тілесних ушкоджень, підробку документів", – каже Сергій Кузьменко.
При цьому сам він зізнається, що настільки поглибився у конфлікт, що помиритися з родичами навіть і не намагався. Крім того, заборонив сусідам проходити через його город до землі, яку вони обробляють.
За словами чоловіка, задокументовані претензії – тільки вершина айсберга всього лиха, яке потяг за собою конфлікт за спадщину. Погрози з боку сусідів, представників правоохоронних органів, а також невідомих людей він та його родина відчули у повній мірі.
Наприкінці квітня минулого року між сусідами навіть виникла сутичка. "Ми посварилися і вони напали на мене прямо на городі. До Анатолія Мовчана приїхав онук і почав ходити по території моєї ділянки. Я йому сказав, що через наш конфлікт з його дідом йому краще було б не ходити по моєму городу. Тут підбіг і дід, і інші їхні родичі накинулися з кулаками. Унаслідок побиття мені травмували плече – я два тижні проходив у гіпсі", – ділиться подробицями співіснування із сусідами черкащанин.
В той же час у кримінальному провадженні по справі побиття забракло "беззаперечних доказів".
Паралельно з одним братом матері, шмат землі від його ділянки з 2000 року намагався відібрати сусід та дядько з іншої сторони двору Борис Кузьменко. "Якщо Анатолій хоче забрати половину городу, то Борис, а коли його не стало, його донька Любов – постійно пересувають межу городу і навіть забрали у мене дві сотки землі", – каже Сергій Кузьменко.
Червоним виділені межі ділянки Сергія Кузьменка, а блакитним – самозахоплені сусідами землі
На цьому родичі не зупиняються. Два тижні тому ці сусіди викликали комісію: кадастрову службу та представників міськради. "Вони вимірювали межу городу. Відступили на метр у мою сторону. Та мені пощастило, що там був землевпорядник з міської ради, який сказав усім, щоб міряли так, як воно є. Він ще заявив, що не хоче, щоб потім його викликали до слідчих та у суди. Причому потім зізналися, що міряли не за заявою чи зверненням, а по дзвінку", – ділиться черкащанин.
Крім чиновників, як каже Сергій Кузьменко, вплинути на земельне питання родини намагаються і деякі депутати Звенигородської міської ради. "Колись один з керівників міліції Звенигородського району сказав мені, що я зачепив поважних людей. Погрожував "закрити" у тюрмі та казав, що вийду я звідти тільки через сім років. До речі, він досі працює у міліції і наразі вже має звання підполковника", – повідомив чоловік.
За його словами, за 15 років він вже досить втомився від стресів, пов’язаних із землею. "Сусіди вчиняють психологічний тиск з обох боків і чекають, що я зірвуся і нароблю дурниць", – переймається черкащанин.
Погіршує ситуацію ще й те, що розділ землі між сусідами умовний. Паркан відділяє тільки дворову частину приватної власності. Що ж до городу, то там про розподіл свідчать тільки кілочки, що стирчать із землі. Тому сусідам за бажанням нічого не заважає вільно пересуватися чужими городами.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
