Маріанна Бабецька навчалася в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького на кафедрі "Туризму та готельно-ресторанної справи". Випадково дізналася, що авіакомпанія "МАУ" проводить набір бортпровідників, пройшла співбесіду й тепер вона – стюардеса. Щоразу нові знайомства, подорожі та неочікувані графіки, пише "in.ck.ua".
- Бортпровідники "МАУ" повинні відповідати певним вимогам: мати приємний зовнішній вигляд, вміти спілкуватися трьома мовами (російська, українська, англійська), завершити навчання за ступенем бакалавр або спеціаліст, мати громадянство України, закордонний паспорт. І дуже важливий критерій – стан здоров’я, а також відсутність татуювань і пірсингу на видних місцях, - зазначила стюардеса Маріанна Бабецька. - Перш ніж підписати контракт, ми проходимо повний медичний огляд. У цій професії дуже важливо бути абсолютно здоровим. Якщо у потенційного працівника знайшли викривлену носову перетинку, доведеться зробити операцію. На щастя, мені ніяких операцій робити не довелося. Також потрібно слідкувати за своїм здоров’ям і зовнішнім виглядом. Серед професійних захворювань найбільш поширене – варикозне розширення вен через постійну роботу “на ногах” і перепади тиску.
- Більшість стюардес МАУ – це молоді дівчата, дехто з них, звісно, йде в декрет. В авіації дівчата йдуть у декрет раніше, ніж в інших сферах, через несприятливі умови для розвитку дитини. Приємний плюс у моїй роботі – відпустка, яка може тривати до 56 днів на рік. Заманливо, чи не так? - розповіла черкащанка. - Навчання на бортпровідника триває близько двох місяців. Спочатку опановуємо теоретичну базу, потім – практичне навчання, тобто польоти з інструктором. Після 30 годин роботи на літаку ми складаємо своєрідний іспит – заключний рейс, якщо все пройшло успішно – Міністерство інфраструктури видає посвідчення бортпровідника. До речі, офіційна назва моєї професії – саме бортпровідник, а стюардеса – “народна” назва. Наша уніформа патріотичного жовто-синього кольору. Бортпровідникам видають спідниці, штани, піджак, джемпер, блузки, значки, шарфики, пуховики та плащі. Старші бортпровідники отримують шкіряні рукавички жовтого кольору, в яких зустрічають пасажирів.
Екіпаж літака складається з двох пілотів та від 3 до 8 бортпровідників, залежно від розмірів літака. У команді можуть бути як чоловіки, так і жінки, але здебільшого це жінки. Кар’єрний ріст у професії – зі звичайного рядового бортпровідника стати старшим бортпровідником, а потім інструктором, навчати тих, хто хоче пов’язати своє життя з авіацією.
- Моя команда щоразу нова. Приходячи на рейс, я не знаю, з ким летітиму. Може трапитися, що це хтось із попередніх рейсів, але зазвичай це нові обличчя. Колеги можуть бути з різних куточків України: Луганськ, Донецьк, Львів, Івано-Франківськ, багато з Борисполя та Києва. Щоб спрацюватися, перед польотом проводять брифінг, тож маємо трохи часу, аби познайомитися. На нарадах пілоти розповідають, що буде в рейсі, яка погода і чи очікується турбулентність, - розповіла Маріанна Бабецька. - Нас готують до різних позаштатних ситуацій. Часом трапляється некоректна поведінка пасажирів, наприклад, у стані сильного алкогольного сп’яніння. Це особливо актуально для чартерних рейсів, якими люди летять на відпочинок. Також трапляється хамська поведінка, звичайно, ми знаходимо підхід до таких особистостей. Але якщо зупинити людину не можемо – "знімаємо" з рейсу, здебільшого через п’янство та паління, адже це дуже небезпечно. Нас попередили, що за 90 секунд літак може повністю згоріти.
- Ми не тільки красиво ходимо та роздаємо чай. Насправді бортпровідник має чимало обов’язків. Перший і найголовніший – забезпечення безпеки в польоті. Ми перевіряємо літак і аварійне обладнання перед кожним рейсом, аби переконатися, що пасажирам нічого не загрожує, і вони будуть безпечно здійснювати переліт. Ще одна частина роботи – сервіс: від прийому всіх засобів обслуговування пасажирів (харчування, обладнання, посуд) до ведення накладних та власне обслуговування. Може здаватися, що ми нічого не робимо, але насправді ми поєднуємо в собі бухгалтера, касира, офіціанта, психолога, медика і, навіть, пожежника. Бортпровідники підготовлені до ситуацій, коли людині може стати зле, і знають, як надати допомогу. Як на мене, чи не найголовніше в нашій роботі – зустрічати пасажирів літака, як своїх гостей. Стараємося, щоб у людей після перельоту залишилися тільки приємні враження! - додала черкащанка.
- Графік нестабільний: у нас можуть бути польоти кожного дня, можуть бути через день. Жити за таким графіком нескладно, мені подобається, що не відчуваєш рутинність. Я можу прилетіти зранку і вилетіти наступного вечора. Але маємо правило – в одну добу нам не ставлять два рейси. Для планування і складення розкладів маємо спеціальну програму для смартфонів. Офіційно виставляють графік на місяць, але він може змінюватися. Колись я прийшла на один рейс, а полетіла абсолютно в інший. Час вильоту також різний і вдень, і вночі, можу прокинутися на роботу о другій чи четвертій годині ночі. Може здаватися, що перельоти проходять швидко, але не завжди. Пам’ятаю, рейс розпочався о першій ночі і завершився о 12 годині дня, - зазначила Маріанна Бабецька. - Подорожі – найбільший плюс у роботі стюардеси. Всі бортпровідники, які знають англійську на рівні вище середнього, вирушають в українські та міжнародні рейси. Я “побувала” в європейських столицях: Лондоні, Римі, Парижі, Берліні. Щоправда, на жаль, ми не виходили з літака. Це був розворотній рейс: пасажири виходять, ми готуємо літак, заходять інші люди, і летимо назад. Зупинялися в Азербайджані, Казахстані, Грузії, Білорусії. У такому випадку екіпаж заселяють в готелі, оплачують проживання та харчування. Щоб познайомитися з містом, маємо півдня. Вистачає часу, щоб побачити щось нове, скуштувати національні страви, придбати сувеніри, на більше просто не вистачає сил. Де погуляти та на що подивитися, дізнаюся від колег, які вже там бували. Через деякий час нас будуть навчати працювати на більшому літаку "Боїнг 767", на ньому вирушимо в дальні рейси: США, Дубаї, Бангкок і Коломбо.
- Бортпровідникам не потрібно робити візи, якщо вони перебувають у країні менше ніж 24 години. Тому я без візи, а просто з закордонним паспортом. Але у дальні рейси, наприклад, в Нью-Йорк – віза потрібна. Для працівників компанії є знижки близько 90%. Таким сервісним квитком можна скористатися лише один раз в рік, ти летиш пасажиром, і можеш взяти квитки для своїх найближчих родичів. Я ще не використала таку нагоду, але вже маю плани, дуже хотілося б зробити їм такий подарунок! - додала Маріанна.
Фото надала героїня публікації.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
