Ватутінська міська рада запропонувала жителям громади взяти участь в обговоренні щодо перейменування проспекту, вулиць, провулків Ватутінської міської територіальної громади та назви міста Ватутіне. Про це повідомили в пресслужбі міськради.
Черкаський історик Сергій Шамара прокоментував доцільність перейменування міста та назвав підходи, якими керуються при зміні назв населених пунктів, пише Суспільне.
Сергій Шамара розповів, що місто Ватутіне – відносно молоде, воно будувалося як шахтарське містечко в радянські часи, після Другої світової війни. Його назвали на честь одного з ватажків радянського військового генералітету.
"Мовляв, що Ватутін багато зробив для визволення України від нацистів і загинув (не в цьому регіоні, звичайно) за Україну, але ж і за центральну її частину повоював", – сказав він.
Назви, пов’язані з іменем генерала армії, радянського воєначальника Миколи Ватутіна з початком декомунізації підлягали цьому процесу, зокрема, вулиці, площі, бюсти, сквери в Україні, сказав історик. Втім, назву міста не змінили, але з прийняттям у майбутньому закону про дерусифікацію перейменування міста видається йому неминучим.
"Але не дісталася до нього (ред. – Ватутіного) декомунізація в плані назви населеного пункту – містечка. Я думаю, що наступним буде закон про дерусифікацію України, а не декомунізацію. І Ватутін туди потрапляє, тому що попри його військові заслуги, він особисто нікого не визволяв, а кров проливав власне навіть проти українських формувань за встановлення радянської влади і на початку 1920-х, і на початку 1940-х. Тобто він є тією міфологізованою персоною, яка несе з собою «русскій мір», «ватну» ідеологію й таке інше. Це перейменування неминуче", – розповів Сергій Шамара.
За словами історика, є багато варіантів, як можна перейменовувати місто Ватутіне, але вирішувати не одній, а принаймні двом сторонам. Зокрема, нині є пропозиції від громади. Втім, серед них Сергій Шамара не бачить дуже вдалих і пояснив чому:
"Виникає питання, на що перейменовувати? Чи шукати щось поряд зі старовинних часів, тому що на цьому місці якогось давнішого поселення не було. Можна зосередитися на якусь місцину, краєвид. Варіантів безліч¸ але вирішувати це двом сторонам. Одна сторона – це сама громада, яка нині активно обговорює питання перейменування. Але я не бачу там притомних, усвідомлених до кінця, варіантів. Громада, як це часто вже було в Україні, починає шукати меншовартісні назви. Наприклад, пропонують назвати місто Добромир, Добродар, і тоді мешканці будуть тішитися з величання їх добромирцями чи добродарцями. І аргумент ніби є – мовляв, це ж те, чого нині так не вистачає Україні. Виникає питання: наскільки місто буде сяяти добромиром і добродаром? Чи є в них нормальні дороги? Чи зайдуть суто через назву шалені інвестиції? Навряд чи в місті щось зміниться найближчі 10 – 20 років, щоб всіх назвати добродарцями чи добромирцями. Тобто частина громади хоче таких собі милозвучних і нейтральних назв, аби потім, мовляв, їх ніхто не перейменував. У мене запитання до таких людей завжди одне: «Що ви маєте на увазі під словом «потім»? Якусь окупацію? Якийсь злочинний диктаторський антиукраїнськийрежим у самій Україні?».
Сергій Шамара сказав, що іншою стороною перейменування має бути влада на рівні області, але офіційно – вся держава.
"Громада громадою, але такі речі, як на мене, повинна вирішувати обласна державна адміністрація, як мінімум, а правильніше – Верховна Рада України. Наприклад, як перейменовували міста Кропивницький і Дніпро, так зробити і з Ватутіним. Тоді доєднаються до дискусії всеукраїнські культурні сили, візьмуть участь інститут пам’яті, міністерства культури, освіти, відділи Академії наук, і буде нормальний результат", – прокоментував експерт.
За словами історика, підходів до перейменування є декілька. Один із них – у пам’ять про людину.
"Ми можемо вшановувати людину. З Кропивницьким – яскравий приклад. Був Кіровоград, колись був Єлизаветград. І вирішили, що потужною фігурою, яка може їх замінити, є Кропивницький (ред. – український театральний діяч Марко Лукич Кропивницький). Що нам заважає назвати його (ред. – місто Ватутіне), наприклад, Мазепинськ, Грушевський чи й на честь того вояка з УПА, який керував засідкою на Ватутіна? В останнього, до речі, було дуже колоритне українське псевдо – Еней. Втім, тут треба розуміти, який земляк був за своєю діяльністю і масштабами ближче до цього міста, який міг би собою зайняти цю історію", – сказав Сергій Шамара.
За його словами, слушною є одна з пропозицій від черкаського археолога та краєзнавця Михайла Сиволапа.
"Він пропонує увіковічнити, наприклад, одне з праісторичних племен, які були на території Середньої Наддніпрянщини. Ватутіне точно потрапляє в цей ареал. З антів починається легендарна історія Києва, якому 1500 років. Київ був заснований всередині антської землі. Анти свого часу ходили на Візантію. Назвіть місто Антипіль чи й просто Анти, скажімо. Місто в степу. Було тут також плем’я полян. Полянська земля простягалася від Києва і до Ватутіного точно, межуючи ще з одним племенем – уличами (теж, до речі, не пошанованим у назвах). Такі назви були б і краєвидними, й історично обґрунтованими, і милозвучними", – пояснив експерт.
Сергій Шамара також сказав, що не доцільно називати міста іменами нинішніх захисників:
"У такому разі пересварять захисників між собою, а також – із владою, яка з різних причин теж буде на чиємусь боці. Бо як визначити, на честь якого саме із загиблих захисників назвати місто? Хто гідний? – це дуже глибоко моральне та дражливе питання".
Сергій Шамара сказав, що до питання перейменування міста Ватутіне потрібно підійти виважено, але з прийняттям закону про дерусифікацію назву міста буде змінено беззаперечно.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
