Кишкова непрохідність — один із найнебезпечніших станів у невідкладній хірургії. Кишка перекривається, вміст накопичується, тиск зростає, і без своєчасного втручання ситуація швидко погіршується. Ще кілька десятиліть тому єдиним варіантом була відкрита операція через великий розріз. Сьогодні у багатьох випадках лапароскопія допомагає розв'язати проблему менш травматично. Хірурги медичного центру «Геліос» застосовують малоінвазивні методи лікування кишкової непрохідності https://helyos.com.ua/ua/hirurgiya/zagalna-hirurgiya/hirurgicheskoe-lechenie-kishechnoj-neprohodimosti-v-dnepre, коли для цього є клінічні підстави.
Чому виникає непрохідність і чи завжди потрібна операція?
Найчастіша причина — спайки після попередніх операцій на животі: за різними даними, вони відповідають за 60–70% усіх випадків тонкокишкової непрохідності. Далі за частотою — защемлені грижі, пухлини товстої кишки, запальні захворювання кишківника.
Мінімальна частина випадків вирішується консервативно: декомпресія через назогастральний зонд, інфузійна терапія, спостереження. При ознаках защемлення, некрозу або перитоніту хірург діє негайно, без очікування.
Лапароскопія при кишковій непрохідності: переваги та межі можливого
Те, що колись вважалося протипоказанням до лапароскопії (роздуті петлі кишківника, обмежений простір, ризик пошкодження), тепер успішно долається досвідченим хірургом. Перший успішний лапароскопічний адгезіоліз (розсічення спайок) був описаний ще у 1991 році, а за наступні три десятиліття техніка суттєво вдосконалилась.
Порівняно з відкритою операцією лапароскопічний підхід при спайковій непрохідності дає відчутні переваги для пацієнта:
- швидше відновлення функції кишківника;
- коротший термін перебування у стаціонарі;
- менша кількість ускладнень з боку рани;
- нижчий ризик формування нових спайок після операції (це важливо для тих, хто вже переніс кілька абдомінальних втручань).
Водночас лапароскопія підходить не в кожному випадку. При масивному здутті кишківника, некрозі, розлитому перитоніті або множинних попередніх операціях хірург обирає відкритий доступ або переходить до нього вже під час лапароскопії.
Що відбувається під час втручання?
При лапароскопічному підході хірург вводить камеру та інструменти через невеликі проколи у черевній стінці, знаходить місце перешкоди й усуває її — розсікає спайки, вправляє грижу або резектує уражену ділянку кишки. При необхідності резекції формується анастомоз — з'єднання кінців кишки. Обсяг операції залежить від причини непрохідності та стану тканин.
Зверніть увагу: рішення про метод операції — лапароскопія чи лапаротомія — хірург ухвалює після оцінки КТ-знімків та клінічного стану пацієнта. У медичному центрі «Геліос» 99% операцій виконують саме лапароскопічно.
Відновлення після операції
Після лапароскопічного втручання більшість пацієнтів починають рухатися вже наступного дня, а функція кишківника відновлюється швидше, ніж після відкритої операції. Виписка при неускладненому перебігу можлива вже через 3–5 днів. При резекції кишки терміни дещо довші, але принцип ранньої активізації залишається незмінним: він знижує ризик тромбозу і пришвидшує загальне відновлення.
Кваліфіковані хірурги медичного центру «Геліос» працюють як у плановому, так і в ургентному режимі — цілодобовий стаціонар забезпечує необхідний нагляд після операції. Після хірургічного втручання пацієнти можуть пройти відновлення у власному реабілітаційному центрі.
Реклама
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
