На місці найбільшого поселення трипільців Тальянки на Черкащині, в якому було три тисячі дворів, вчені зайнялися дослідженням залишків житлового будинку, спаленого 5800 років тому, пишуть "Факти".
На місці найбільшого поселення трипільців Тальянки на Черкащині, в якому було три тисячі дворів, вчені зайнялися дослідженням залишків житлового будинку, спаленого 5800 років тому
- Люди, що жили в цьому будинку, підготували його до ритуального спалення - поставили всередину сакральні їжу і предмети (при цьому всі інші речі прибрали), а потім підпалили, - говорить старший науковий співробітник Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Едуард Овчинников.
Під його керівництвом почалися розкопки подвір'я в поселенні трипільців Тальянки, яке існувало приблизно 5800 років тому недалеко від сучасного міста Умань.
- Охоплений пожежею будинок з глиняними стінами і дахом з очерету впав. У такому вигляді - розсипався на фрагменти - ми розкопали його на глибині приблизно півметра.
У кожному зі своїх поселень давні трипільці жили 50-70 років - за цей час довколишні землі, на яких вони вирощували зернові, виснажувалися, і людям доводилося йти на інше місце, будувати там нове гігантське село. Будинки, які доводилося кидати, спалювали - це було пов'язано з релігійними віруваннями. Уявіть: розтягнуте на кілька кілометрів поселення охоплено священним вогнем, за цим видовищем спостерігають залишили його 10-11 тисяч чоловік. Приблизно стільки жителів налічували Тальянки - найбільше в світі поселення своєї епохи. Ця назву йому дали ми - так називалося розташоване по-сусідству сучасне село. Як самі трипільці іменували своє селище, невідомо, адже писемності у них не було.
У кожній хаті трипільців уздовж однієї із стін знаходився так званий подіум, на якому ставили посуд, горщики з припасами. Перед обрядом спалення на нього ставили посуд з їжею для померлих предків, а також залишали в кімнаті різні ритуальні предмети. Ми знайшли тут фрагмент однієї з таких речей - частина глиняної моделі саней, на яких трипільці везли покійних в останню путь. До речі, на санях з полозами, запряженими парою волів, вантажі перевозили навіть влітку, адже коліс у трипільців не було.
Не було сенсу залишати в підготовленому до спалення будинку речі, які могли стати в нагоді в господарстві. Їх забирали, тому під час розкопок ми рідко знаходимо предмети побуту. На руїнах цієї хати поки виявили шматочок зламаної мотики, зробленої з рогу оленя, а також ногу від невеликої статуетки людини. Бачите (Едуард Вікторович демонструє нам знахідку), майстер старанно пропрацював кожен палець на ступні. Це фрагмент досить рідкісної фігурки, адже в основному трипільці робили статуетки людей у взутті.
Раніше, неподалік від цього подвір'я, ми розкопали залишки хати трипільського гончара. Серед руїн виявилися дві чудової роботи - глиняні моделі ритуальних саней, запряжених волами. Це теж дуже рідкісні знахідки, адже часто виявляємо розбиту кераміку, а сани відмінно збереглися. Вони стали частиною експозиції Державного музею-заповідника трипільської культури, розташованого в півгодини ходьби від місця наших розкопок в селі Легедзине.
- У нас зібрано вже більше 30 тисяч трипільських експонатів, - каже директор музею Владислав Чабанюк. - У нашій колекції є найдавніший із знайдених на території України виробів з металу - фрагменти мідних бус, виготовлених шість з половиною тисяч років тому (археологи знайшли їх у Вінницькій області). У колекції є фрагменти друшляка, зробленого з глини.
У трипільців не було гончарного круга. Горщики, чаші, тарілки вони ліпили вручну, на внутрішніх поверхнях залишалися сліди від пальців. Зовнішню частину виробів прикрашали. У ранній період трипільської культури це були просто прокреслені орнаменти, потім кераміку стали розписувати фарбами.
Найбільш примітний експонат музею - відмінно збережена фігурка богині родючості, яку трипільці зображали вагітної. За допомогою рентгена ми дізналися, що всередині фігурки сім кульок - виявляється, вже в ті далекі часи ця цифра вважалася сакральною. Зараз створюємо етнографічний комплекс під відкритим небом (скансен), в якому будуть копії будинків і господарських будівель трипільців в натуральну величину, предмети побуту. Навіть домашніх тварин туди поселимо. Відвідувачі зможуть виконати роботу, якою займалися трипільці, наприклад, змолоти борошно на кам'яній зернотерці.
- На жаль, держава практично не фінансує розкопки поселень трипільської культури, витрати по їх проведенню взяв на себе меценат з Франції Бертран Кост, - вступає в розмову керівник проекту досліджень поселень-гігантів трипільської культури вчений секретар Інституту археології НАНУ кандидат історичних наук Олексій Корвін-Піотровський . - Месьє Бертран допомагає нам уже чотирнадцятий рік поспіль. Нас познайомив нині вже покійний український дипломат Олег Дьяченко.
- У 2000 році на виставці відомого скульптора Олега Пінчука до мене підійшов Бертран з ідеєю фінансування його фондом трипільських досліджень, - згадує вдова дипломата Олега Дьяченко Світлана Миронівна. - Я відповіла, що допомогти вийти на археологів навряд чи зможу. Але мій чоловік заявив: «Ти не маєш права відмовитися». Бертран сказав: «Давайте вирішувати. Я приїхав до Києва всього на два дні ». Ми подзвонили в Інститут археології ...
- Я займаюся бізнесом в Україні, тому виникло бажання підтримати важливий проект у вашій країні, - каже меценат Бертран Кост. - Вибрав дослідження трипільської культури. Тим більше що тема археології мені близька - в юності захоплювався пам'ятниками епохи неоліту на території Франції. Від початку ставив завдання взятися не за разовий проект, а за проект розрахований на тривалий період. Щорічно мій науковий фонд виділяє на вивчення трипільських поселень-гігантів 15-20 тисяч доларів.
- До речі, зараз ми досліджуємо залишки п'ятдесятого за рахунком будинку в древніх Тальянках, - зауважує Олексій Корвін-Піотровський. - Уявляєте, скільки ще залишилося роботи, якщо під шаром землі знаходиться близько трьох тисяч будівель. За кошти Бертрана Коста ми видали англійською мовою серію наукових робіт, в яких розповідається про результати досліджень. Завдяки цьому про нас знають за кордоном і теж намагаються допомогти. Європейські колеги провели сканування територій, де знаходилися кілька поселень-гігантів, за допомогою унікальної машини, яка до найдрібніших деталей «бачить», що знаходиться під шаром грунту. Її привезли в Черкаську область з Англії після роботи на Стоунхенджі - всесвітньо відомому спорудженні, зробленому в давнину з величезних кам'яних брил і грунту. Машина (вона належить Німецькому археологічному інституту), оснащена великою кількістю дуже чутливих датчиків для вимірювання магнітного поля, дозволила зафіксувати не тільки контури будівель, але навіть стежок, по яких ходили і ганяли худобу трипільці.
- Чим харчувалися люди, які тут жили?
- Вони вирощували більше десятка сортів злаків (пшениці, вівса, ячменю), пекли з них коржики і варили каші, - відповідає Олексій Корвін-Піотровський. - Розводили корів, свиней та птицю. Так що на столі були м'ясо, сало, молоко, сир, сметана ... Система господарювання трипільців дозволяла прогодувати велику кількість людей.
- Який одяг вони носили?
- Довгі сорочки одягали як жінки, так і чоловіки. Штанів у трипільців не було. Трипільські майстри залишили досить реалістичні статуетки людей. Наприклад, нам траплялися жіночі фігурки, на яких зображені хутряні жилетки, чобітки, сандалі з довгими, намотаних до колін мотузками. З таких виробів також видно, які зачіски носили красуні тієї епохи: було прийнято укладати волосся хвилями. Чоловіків ліпили з бородами, мідними кільцями в носі і вухах.
- Трипільці доводилося захищатися від сусідніх племен?
- Ніхто не наважився б напасти - їх було дуже багато. Але між собою вони часом воювали, і ми знаходимо свідчення цьому.
- Як виглядали ці люди?
- У радянські роки в лабораторії знаменитого антрополога, археолога і скульптора Михайла Герасимова по черепах, знайдених в Молдавії в трипільському могильнику, реконструювали їх зовнішність. Трипільці були представниками середземноморського типу. Вони були стрункими, невисокими.
Трипільська культура існувала близько двох тисяч років (в V-IV тисячоліттях до нашої ери). Однією з її загадок є похоронний обряд в періоди раннього та середнього Трипілля: його слідів поки не вдалося знайти. Не виключено, що померлих в ті часи відвозили в певні сакральні місця і залишали там на поталу тварин.
Вдалося знайти останки трипільців, що жили в пізній період існування їх культури. На східних кордонах (Київська область) померлих спалювали, попіл збирали в горщики або шматки тканини і закопували в землю. На південних (території сучасної Одеської області, Молдови і Румунії) покійних ховали в землі, іноді насипали кургани.
- У нинішньому році відзначатимемо 35-річну річницю досліджень стародавніх Тальянок, розпочатих за участю одного з найбільших фахівців в області трипільської культури кандидата історичних наук Володимира Круца, - сказав нам на прощання Едуард Овчинников. - Він так захопився розкопками цього поселення, що залишив квартиру в Києві і переселився в село Легедзине, розташоване поблизу. Його дружина, відомий вчений-антрополог Світлана Іванівна, підтримала чоловіка в цьому рішенні. Володимир Опанасович помер в 2014 році у віці 75 років.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
