Фото: novyny.cherkasy.ua.
Загалом скасування архітектурних задумів — це нормально. Не все окреслене вдається здійснити, і почасти воно на краще. Так попри жорстку плановість було і в часи Союзу, а що вже тепер. Газета «Акцент» пропонує згадати найвідоміші нереалізовані проекти сучасності у Черкасах.
ТРЦ „Фонтан-Сіті“
Ідея 2006 року. Без подробиць: історія надто свіжа і болюча, але коротко вона була такою. Посеред лютого 2007-го почався демонтаж фонтану, а слідом земляні роботи з ліквідації скверу за драмтеатром. Невдовзі у ЗМІ проанонсувалося будівництво там „ультрасучасного мультифункціонального бізнес-центру“ площею 3 тис. кв. м. Вже навесні він позиціонувався як „підземно-наземний громадський торгівельно-культурний комплекс“, а за рік офіційно трансформувався у тривіальний „торгівельно-розважальний центр“. Помітили різницю? Але „театральну яму“ заткнули лише цьогоріч, і зовсім не тим, що передбачалося бодай одним із трьох варіантів.
Спорткомплекс „Черкаси-Баскет“
За дивним збігом обставин, проект презентувався особисто Михайлом Бродським рівно за місяць перед початком демонтажних робіт біля театру. Орієнтовна сума капіталовкладень в арену поблизу нового автовокзалу окреслювалася в межах 20-22 млн доларів. Тут мали звести як саму багатофункціональну арену на 8 тис. глядачів, так і інфраструктурну зону на 32 га: готель, паркінги, міні-парк, іподром, що органічно поєднався би з зоопарком. Концептуалістам вірилося, що їхнє величне спортивне дітище постане в 2010 році.
Метроград під Смілянською
Ідея підземного кварталу від Будинку торгівлі до вулиці Гоголя презентувалася мером Анатолієм Волошиним та гендиректором ТОВ „Українська екологія“ Іскрою у серпні 2004 року. Про серйозність намірів занурення свідчило те, що до того часу ВАТ „Черкасцивільпроект“ вже розробив базовий проект багаторівневого комплексу, який переважав навіть київський та московський аналоги. Факт загрози підмуркам гімназії Городецького, схоже, нікого особливо не засмучував. Спуститися в „Метроград“ можна було кількома підземними переходами, а далі, на мінусових поверхах, на містян чекали ресторани, бутіки, кав’ярні, „індустрія розваг“... Вражали й передбачені темпи втілення задуму: ТРЦ мали відкрити у грудні 2005 року.
Льодовий палац
На якийсь час вітчизняні спортфункціонери спалахнули приязню до зимових видів спорту. Зокрема, мали намір „відродити славу українського хокею“. Далі гучних заяв справа майже ніде не пішла, але й Черкаси „долучилися“. 2012 року на Митниці, неподалік пляжу „Рів’єра“ або у Парку хіміків як запасний варіант, зібралися будувати Палац спорту з хокейним пріоритетом на 3,5 тис. глядачів. Загальна вартість проекту „під ключ“ сягала 120 млн гривень ($15 млн), 40 з яких сподівалися отримати за програмою „Хокей України“. Дійшли так далеко, що в Черкаси навіть приїздили представники фінської будівельної компанії, що спеціалізувалася на таких об’єктах.
До речі, на той час ідея спортивного розвитку Митниці не вражала новаторством. Ще в часи Союзу там збиралися споруджувати базові комплекси для веслувальників, а 2003-го Андрій Лебединський мало не „пробив“ ділянку на Гагаріна для будівництва „Школи олімпійської підготовки „Вулкан“. Згодом на цьому місці з’явився „Гранд-Маркет“.
Друга „Юність“
Можна б сказати „молодість“, але другий за значенням універмаг тогочасних Черкас у 1969 році назвали саме „Юністю“. І 2005-го їй належало капітально оновитися. Йшлося про будівництво під сквером підземного ТРЦ площею 6,6 тис. кв. м, а нагорі — про повне оновлення скверу та встановлення уздовж нього 5 фонтанів. Увесь комплекс робіт мав би обійтися замовнику ТОВ „Глобальні роздрібні системи“ у 12 млн грн ($2,5 млн).
Тоді проект не реалізували, але в контексті забудови майбутнє скверу не таке вже й певне. А до ідеї його оновлення відтоді поверталися ще неодноразово. Упритул підійшли 2008-го, коли дирекція ГК „Партнер“ зголосилася про-фінансувати більшу частину робіт. Але вчасно вони не розпочалися, а далі вдарив грім кризи.
Інститут легкої промисловості
Найдавніший та найбільшою мірою „реалізований“. Порослі деревами бетонні конструкції недобуду на перетині бульвару Шевченка і вулиці Хмельницького постають там із середини 1990-х. Корпус інституту „Укрлегпромпроект“ почали зводити в часи, коли нашому оптимізму в розбудовчих планах економіки не було меж. Та, на жаль, невдовзі вітчизняна легка промисловість як галузь фактично зникла, як і потреба щось для неї проектувати.
Археологічний музей
Понад два десятиліття б’ється над його створенням черкаський археолог зі світовим ім’ям Михайло Сиволап. Йому разом зі студентами вдалося зібрати „усю викопну історію“ Середнього Подніпров’я, а це — тисячі унікальних артефактів. І час від часу чиновники дають науковцю надію. Так, у неповному переліку місць „майбутнього музею“ — дореволюційний будинок на Котовського, 63, Будинок жалоби біля Дитячого парку, колишні домоволодіння грабаря Майбороди (міська СЕС), кілька секцій ІЛП із попереднього пункту. Цьогоріч у травні міське начальство відвело музею чергове місце на розі вулиць Гагаріна і Сержанта Смірнова, де згідно нового Генплану має бути створено історичний комплекс „Чорний Яр“.
Документ чинний до 2031 року, тож перспектива знову далека і примарлива. У доповнення теми пригадаємо нестворені Музей науки та анекдотичний випадок із підземним Музеєм-аптекою на куті скверу „Юність“, засипаючи який „експонатом“ ненадовго стала вантажівка.
Пантеон Слави
2007 року він міг охопити усю площу скверу Богдана Хмельницького і ста-ти „новим його ідейним наповненням“. Ліворуч від центральної алеї — погруддя лівобережних гетьманів, праворуч — відповідно (на місцевості все було б інакше, але це нюанси). У центрі — великий Богдан, ближче до Дніпра — сторожова вежа. Підніжжя Замкової гори бачилося натхненникам проекту М. Петренку і А. Чабану „Етнографічним полем“. І в золоті часи „Золотої підкови“ він видавався доволі перспективним з огляду на ту обставину, що в порівнянні з іншими „золотопідковними“ містами обласний центр у програмі мав слабкі позиції.
Оновлення Будинку торгівлі
Велика внутрішня реконструкція БТ, здійснена протягом 2011-2012 років, так і не вийшла назовні. А тоді співзасновникам ТОВ „Черкаський Будинок торгівлі“ Миколі Мирзі та Юрію Чернецькому головний магазин області вже бачився іншим — простеньким фасадам мали надати вишуканого вигляду, а на куті звести башту за аналогією з існуючими над ЦНТІ, редакцією „Черкаського краю“ та будинку навпроти неї. Раніше таким елементом ансамблю слугували кутові рекламні конструкції літер БТ, але через аварійність кріплень їх демонтували. Однак, до означеного планом 2014-го зовні універмаг не оновився.
Ресторан „Гоголь“
Добряче пропіарений „Козирною картою“ заклад на автомобільній розв’язці перед дамбою повинен був нагадувати чи то панський маєток, чи хутір часів Миколи Васильовича. Його проект презентували у жовтні 2008-го, а завершити будівництво планувалося рівно за рік. Воно саме та відповідна стилізація території обійшлася б власникам у 8-10 млн гривень, тобто $1,2-1,5 млн за тодішнім курсом. Але від жовтня до грудня гривня обвалилася з 6,5 до 10, а „козирний“ забудовник був не з тих, щоб позиціоновану ним одну з візитівок Черкас виконувати в економ-версії. Але кошторис перевищив 2 млн дол., а розрахунковий час повернення вкладеного зріс з 3 років до 5. За незрозумілої у контексті кризи подальшої бізнес-ситуації від „Гоголя“ відмовилися.
Борис Юхно, «Проекти і прожекти.Топ-10 нереалізованих архітектурних планів Черкас», «Акцент», №51 від 16 грудня 2015 року.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
