Фото Про все
Йому лише 21 рік, а він вже добре знає, що таке війна, полон та переховування від ворогів. Призовнику строкової служби Святославу Андрієнку майже півроку вдавалося ховатися від ЛНРівців, за його здачу вороги обіцяли заплатити 17 тисяч гривень. А потрапити додому, на Черкащину, юнаку вдалося лише напередодні Нового року, якраз на свій день народження. Можливість вільно ходити та не боятися щодня за своє життя – стало для Святослава найкращим подарунком.
Подарунок під Новий рік - воля
Зараз Святослав Андрієнко на мирній території, свята проводить із рідними та друзями. Але йому ще й досі важко віриться, що нині він на волі, а ночами продовжують снитися кошмари про полон та переховування від сепаратистів.
Свят не надто говіркий, не особливо любить розповідати про себе. Та й розказувати на публіку можна не все.
- Відслужив рік, а потім розпочалася війна і я разом з іншими хлопцями поїхав на Схід. Був у складі першої окремої танкової бригади, - пригадує Святослав Андрієнко. - Та через певний час ми потрапили у засідку і нас полонили. Це було в Луганській області. Коли зрозуміли, що в засідці, почали ховатися по полях, але нас вистежили.
Детальніше про засідку згодом напише у мережі Фейсбук черкаський правозахисник та волонтер Валерій Макеєв:
- Танкісти потрапили у засідку. Втратили техніку, бій прийняли стрілецькою зброєю. У нападників тільки 200-тих було дванадцять. Свят разом з невеликою групою «по-пластунськи» всю ніч переповзали поле. Сховалися в соняшниках.
Та хлопців знайшли, і Свят став один із сімнадцяти полонених. Але він єдиний, кому через два дні вдалося втекти від ворога.
- Мені просто там не сподобалося, - це вже зараз юнак так жартує, а тоді було зовсім не до жартів, адже тікав Свят під свист бойових куль.
За здачу черкащанина сепаратисти пропонували 17 тисяч гривень
Як тільки кинувся на втьоки, бойовики відкрили по ньому вогонь, одна з куль влучила у ліве плече. Рану полікувала родина, яка і прихистила хлопця.
- Хороші люди: і від бойовиків сховали, і рану полікували, - так спершу думав про своїх рятівників хлопець.
Та проживши в них певний час, зрозумів, що насправді помилився – родина, яка начебто сховала хлопця в себе, збиралася видати його бойовикам, а за його «голову» отримати 17 тис. гривень викупу. Саме скільки бойовики пропонували за втікачів. А пізніше Свят довідався, що син його псевдорятівників воює в ЛНР.
- Тому я від них втік, - каже хлопець. – Та навряд чи вони б отримали ці гроші, їх би, мабуть, розстріляли.
Увесь цей час Святославу вдавалося підтримувати контакт із українською стороною. Втікаючи з полону, на полі він знайшов телефон офіцера, у якому були записані номери командирів. А телефон своєї мами Святослав знав на пам'ять.
Також юнак пригадує, як йому телефонували й пропонували здатися назад в полон, щоб потім обміняти його разом з іншими однією групою. Хто саме телефонував – не розповідає, але це була українська сторона.
- Я відмовився від цього. Бо сепаратисти мене б відразу розстріляли. І до останнього надіявся, що мене заберуть звідти, - згадує Святослав Андрієнко.
До того ж юнак твердо вірить, що українські солдати не здаються!
Увесь цей час хлопця переховувала вже інша родина.
- Це були вже справжні українські патріоти, зовсім не такі, як попередні, - каже Святослав. - Увесь час був у хаті. На вулицю виходив, але вночі.
Вірний присязі
Операція по звільненню Святослава Андрієнка тривала місяць. Велися перемовини. До звільнення долучився і Валерій Макеєв.
- Коли його самого звільнили з полону, він сказав, що доведе справу до кінця і допоможе мені вибратися. Адже і в полон він потрапив тоді, коли їхав визволяти мене та інших полоненних, - переповідає Святослав.
Нагадаємо, що в полоні Валерій Макеєв пробув 100 днів.
- Щоб не підставляти родину, яка мене переховувала, мене забрали інші люди, які на машині й вивезли мене з підконтрольної бойовикам території. Мене будь-якої миті могли схопити, особливо на блокпосту ЛНР, було страшнувато. Але пощастило, й ці люди передали мене українському командирові. У Черкаси мене привіз Валерій Макеєв.
- Святослав – еталон Патріота Держави, - напише пізніше у Фейсбуці Валерій Макеєв. – Коли я повернувся після стоденного полону, то вирішив перевірити, яка ситуація із полоненими, по яких я їхав. Шестеро уже було вдома. А Свят залишався в глибокому тилу противника. Зв’язався з ним. І не знайшов нічого іншого, як запитати: «Як ти?»
На це запитання хлопець відповів двома словами: «Вірний присязі».
- Відповідь мене просто вразила, - зауважив Валерій Макеєв. – Й почали по-новому колу готуватися до вивода Свята.
Фото зі сторінки Святослава в мережі Вконтакті
У звільненні 21-річного черкащанина, окрім Валерія Макеєева, брали участь офіцери з Міністерства оборони, командир 92 бригади, спецгрупа СБУ.
Нині Свят впевнено каже, що будь-якої миті готовий знову повернутися на службу.
- Мені не страшно, - запевняє – Але я ще й досі не можу повірити, що вже на волі. Таке враження наче мені це просто сниться. Я навіть повірити не міг, що на Новий рік буду вдома.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
