71-річний уродженець Лебедина Шполянського району, а нині житель Ірпеня, що на Київщині, Микола Цяпкало наважився на поїздку до Парижа… велосипедом. У Парижі навчається його внук Нізар, тож Микола Юхимович планував відвідати рідну людину, а згодом поїхати й до Марокко, де проживають батьки Нізара — його донька з зятем і дітьми, пише "Прочерк" з посиланням на "Шполянські вісті".
— Я взагалі планував велосипедом помандрувати до Марокко, — розповідає мандрівник. — Через Угорщину, Італію, південь Франції й до Іспанії, де на поромі переправитися до Марокко. Та донька каже, якщо ти вже будеш у Франції, то варто заїхати й провідати внука. Тож маршрут змінився й довелося мандрувати Польщею та Німеччиною, аби добратися до Парижу.
Сьогодні Микола Юхимович, розповідаючи про свою недавню мандрівку, лише сміється й згадує цікаві моменти подорожі. Каже, що довго довелося чекати на біометричний паспорт. Тож плани подорожі змістилися на місяці — хотів їхати у червні-липні, а через затримку з паспортом у мандрівку вирушив в останній день літа — 31 серпня.
— У Польщу тільки заїхав і почалися вітри й дощі, тож нелегко довелося в дорозі, — згадує М.Цяпкало. — Та поїздка, попри погану погоду, виявилася цікавою і захоплюючою.
Пригадується розмова з поляком, коли той, зустрівши мандрівника українця, запитав: «Роботу шукаєш?» Микола Юхимович пояснив, що не шукає роботи, бо вік вже не той, а їде в гості до внука в Париж. «А чому ж не літаком летиш?» — здивувався поляк. «Грошей немає», — почув у відповідь.
Прихопивши з собою з України намет й інші предмети екіпірування для ночівлі, Микола Юхимович по кілька днів підряд ночував у лісосмугах, а вже рідше зупинявся у придорожніх готелях. «Мав привести себе до порядку, поголитися», — пояснює. В одному з німецьких супермаркетів, де купував їжу, він намагався розрахуватися карткою, та на касі в нього попросили надати паспорт.
- Тож доводилося час від часу приводити себе до порядку, аби не сприймали мене як безхатченка, дорога ж довгою була і погода особливо не балувала, — посміхається, згадуючи подорож М.Цяпкало.
Важко було й з мовою, адже окрім української і російської Микола Юхимович ніякими мовами не володіє, тож мовний бар’єр іноді й виникав. Та все ж помандрувавши у такий спосіб Європою, чоловік зробив висновок: «Європа абсолютно вільна, там безпечно. Не роби лише нічого протизаконного і тебе ніхто не зачепить». За місяць подорожі у мандрівника з України жодного разу не виникало проблем з місцевими правоохоронцями. Лише кілька разів вони, бачачи, що чоловік вже у віці, пропонували допомогу.
Не випускали з поля зору батька-мандрівника й доньки. Дві з них проживають в Україні, ще дві — за кордоном, в Лівані та Марокко. Тож хвилювалися, як тато перенесе таку довгу і виснажливу подорож, часто телефонували.
Вже за місяць подорожі Нізар зустрів гостя з України з радістю, навіть наварив дідусеві борщу. Натомість Микола Юхимович, збираючись літаком до доньки в Марокко, подарував юнакові свій велосипед. Дякуючи дідусеві за подарунок, 17-річний студент навіть запевнив, що він згодиться йому, аби підроблятися у вільний час кур’єром.
Сьогодні Микола Юхимович вже вдома. Проїхавши через усю Європу велосипедом, провідавши своїх найрідніших людей, він повернувся до роботи. Вже понад 40 років земляк трудиться лікарем-стоматологом. А на запитання, як витримав таку виснажливу поїздку протяжністю у дві тисячі кілометрів, відповідає, що особливих труднощів не було.
- Я таким чином відпочивав. Та й фізичних навантажень не боюся — замолоду звик працювати, працюю й досі, — пояснив. — А своїм землякам бажаю не боятися нового, поважати себе і свою країну. Не зважайте на вік і хвороби — подорожуйте! Ми розумні і сильні, і нам є що продемонструвати європейцям.
Вже скоро Микола Юхимович планує приїхати до рідного Лебедина, де в нього багато родичів. Радіє кожній зустрічі з ними, хоча поїхав з рідного села ще півстоліття тому…
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
