Лайка на адресу Росії та її війська заполонили теле- та радіоефіри, їх можна читати на державних сайтах, бачити на білбордах, чути від політиків і посадових осіб, звичайних людей.
Те, що до війни було табу, тепер лунає поруч з нами. Як пояснювати це дітям і чи треба це робити? BBC News Україна поспілкувалася з психологами.
Захист від страшнішого
"Усі ми з цим стикаємося вперше. Але це "відпрацювання" психікою людини своїх емоцій, свого травматичного досвіду, це випускання пари", - наголошує лікар-психотерапевт, дитячий психіатр Євген Тичковський.
Він каже, що лайка є захистом від чогось страшнішого як для дорослих, так і для дітей. Захистом, прийнятним у час війни. Взагалі, вважає він, зараз важливо якомога менше забороняти дітям.
"Якщо є біда - одна, друга, третя, а ми будемо дітям забороняти щось робити, то це позначатиметься на психосоматиці, на шкірі, шлунково-кишковому тракті, легенях, залежно від віку дитини та періоду їхнього розвитку", - каже Євген Тичковський у коментарі ВВС News Україна.
Однак потрібні нормальні роз'яснення, постійна корекція сприйняття подій дитиною, наголошує лікар.
"Розумієте, матюки - це ж не найбільша біда. Я от своїй дитині пояснюю, згадуючи Біблію: язиком можна благословляти, але язиком можна і вбивати. Але зараз слова про "вбивати" набули іншого значення", - каже Євген Тичковський.
Справа дорослих
Медичний психолог, психотерапевтка Тіна Берадзе вважає, що зараз краще не акцентувати у спілкуванні з дітьми на темі лихослів'я, а пояснювати реальну ситуацію і перемикати дітей на інші теми.
Водночас наголошує: не треба пояснювати лайку на адресу ворога тим, що це найсильніша образа, що її ворог заслуговує, бо вбиває людей, що це війна тощо. Бо це може мати небезпечні наслідки для дітей.
"Максимально старайтеся не акцентувати на цьому. Інакше дитяча психіка це зафіксує, і дитина вважатиме це прийнятним і для себе. Але може виникнути ситуація, коли - не дай Боже - дитина опиниться в умовах, коли ворог буде поруч, і дитина може наслідувати старших. А це небезпека для неї", - каже Тіна Берадзе.
Вона порівнює ситуацію зі зброєю: дорослим можна, вони стріляють, але це не справа дитини.
"Це дуже тонкий психологічний момент. Намагайтеся підтримувати дитину і перемикайте увагу з матюків на щось інше. Кажіть, що і зброя, і матюки - це справа дорослих, і саме дорослі мають право на це все, бо вони захищають дітей. Тобто потрібен розподіл: ми дорослі, і ми вас захищаємо, ви - діти", - наголошує психологиня.
"Зараз не час для виховного процесу. Ми будемо їх перевчати потім, і все буде добре", - каже вона.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
