У передвоєнні роки мало який міський парк культури й відпочинку трудящих не прикрашала ця потужна фізкультурниця. За тиражністю копій вона могла конкурувати із самим Леніним, та й невідомо, чия б взяла, інформує "Акцент".
Приміром, наприкінці 1930-х у Черкасах було два пам’ятника вождеві – один у середмісті, інший на території соснівських оздоровниць, – і стільки ж потужних веслярок: на міському стадіоні та в Шевченківському саду, що тепер Дитячий парк. Дві – це щонайменше, але уявіть собі, що котрійсь пощастило дожити до наших днів! Правда, у протистоянні з часом вона позбулася інвентаря, та то дрібниця у порівнянні з тим, що Ілліча цілого вже давно ніде немає. Ось тут маємо загадку. Черкаська „Дівчина без весла“ – одна зі згаданих двох, перевезена до Соснівки пізніше, чи місцева, тобто третя? Власне, пусте: є, і це головне. Справжня, класична, в трусах і майці, в назавжди прописаній скульптором позі.
А їх було двоє. Перший – Іван Шадр. Йому вже й 23 минуло, а він все ще не мав змоги займатися улюблено справою, тож у Петербурзі на Невському підроблявся вуличним співом. Набридло, заїло, подався у Париж, став учнем Огюста Родена... Ну от що хочеться вивчати в такому віці найдужче? Звісно, жіночу анатомію. Отак на античній основі і з’явився лик нашої героїні. Просто як ідея, задум, яких у кожного майстра десятки. До того ж, по поверненню вже в Радянську Росію довелося „клепати“ різних Леніних, по вождь саме вирушив з’ясовувати, є Бог чи немає. Натуральна скульптура „Ленін в гробу“ зробила Шадра головним майстром довоєнної ленініани.
Дівчина Шадра
Та менше з тим. Настав час – з’явився соціальний запит на фізкультурницю. Іван Дмитрович відшукав давнішню паризьку роботу, тобто голу дівчину з вузькою талією й гожими грудьми. Замовлення для центрального фонтану московського Парку ім. Горького “горіло”, тож її швидко зробили й встановили такою, як мріялося колись у Парижі молодому Іванові. Стався цей „випадковий еротизм“ в історії радянської культури у травні 1935-го, а вже за місяць панянку де треба легенько „одягли“ у гіпс ї зіслали у провінційний парк Луганська, її подальша доля невідома.
А ось автором розтиражованої, звичної громадянам СРСР „Дівчини з веслом“ став Ромуальд Іодко. За вказівкою партії НЮдоречностей позбулися, вдягнувши на героїню типові як єдинонаявні в продажу труси і майку чи строгий купальник (залежно де стоятиме). Змінилося й її тіло: пані стала кримезнішою, з дорослою зачіскою, а у поєднанні з формою та особливо веслом, вже більше не претендувала на особливу чоловічу увагу, що й вимагалося. Уперше саме таку „версію“ встановили восени 1935-го на стадіоні „Електрик“ у Черкізові, таку штампували вже у повоєнні роки. Така нагадує про колишню культуру загалом та фіз-культуру зокрема і в Черкасах.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
