На Черкащині ковалі-волонтери працюють для потреб ЗСУ. Нарівні з чоловіками жінки взяли до рук молотки та кувалди. Дружною командою вироблять скоби, молотки, сокири, буржуйки та кирки. Кажуть, замовлень від військових не меншає, йдеться в сюжеті 5 каналу.
Розпечений метал клепає Тетяна молотком – це буде скоба для укріплення бліндажу військовим. Держслужбовиця в робочий час, після – стає ковальчинею. За півтора року постійного волонтерства в кузні навчилася всього. Тепер їй навіть метал піддається легко.
"До фізичної праці я взагалі не мала стосунку. Cумнівалася в своїх силах – скажу чесно. Але прийшла, перший день був важкий, боліла рука, мозолі. А другий день, коли розумію, що роблю і для кого, десь береться натхнення", – розповідає волонтерка Тетяна Чепур.
Далі скоби треба загинати – це робить Діана. Каже, нежіночої роботи немає, особливо, якщо це стосується допомоги військовим.
"На скоби велика потреба. Мало хто знає, наскільки це важливо для фронту. Кожен з нас до цього не був причетний, до такої роботи, але війна не дає вибору", – зазначає волонтерка Діана Дрозд.
Кузня працює в селі на Черкащині від початку великої війни. Відтоді тут зазвичай одночасно трудяться понад десяток людей, каже ініціатор волонтерської кузні Микола Волик.
"Нас попросив захисник Серьога, зараз його вже немає. Він загинув, друг мій, попросив триста скоб. І так почалося. На даний момент ми зробили 108 тисяч скоб", – розповідає волонтер Микола Волик.
За півтора року волонтери накували для фронту, крім скоб, 600 триног для казанів, понад сотню буржуйок та безліч молотків, сокир та кирок.
"Коли все готове, нарізане – то зварити, це хвилин 15, але до цього треба знайти ресору, її одрізати, треба приготувати трубку, треба заготовить держак", – пояснює волонтер Руслан Бурківський.
Лезо сокири ретельно нагострює Олександр. Каже, важливо, щоб швидко не тупилася, адже такий інструмент у військових може стати і знаряддям порятунку.
"Можуть попадатись камінчики, може і ще шось там бути, де вони на фронті в окопі заточувати будуть. Були випадки, що не було чим окопатися, то сокирою, бо вижити треба було", – каже волонтер Олександр Губін.
Волонтери отримують замовлення напряму від військових. Їм і звітують за виконану роботу. Кажуть, кожен відгук із фронту про користь їхньої праці додає сил та натхнення.
"Скоби – дефіцит, вони є в магазині доступні, але одна скоба – гривень 30, на один бліндаж їх треба сотню. Можете порахувати. Також лопати – це витратний матеріал. Гнуться, ламаються, теж потрібні", – каже військовослужбовець з позивним "Сява".
Гроші на матеріали волонтери збирають донатами, але бідкаються – вистачає не завжди. Тож докладають свої. Обіцяють не зупинятися і надалі допомагатимуть українським захисникам кувати перемогу.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
