Зовсім скоро настане зима, запахне мандаринами та новорічною ялинкою, вітер знесе з дерев останнє пожовкле листя. Узимку хочеться сидіти вдома з філіжанкою кави та дивитися улюблені фільми.
А поки що осінь дарує нам останні теплі дні і радує яскравими барвами. Тільки восени буває таке яскраве блакитне небо, тільки в цю пору року дерева сяють усіма відтінками золота.
Збираймо наші рюкзаки та вирушаємо у подорож!
Пропоную вам п’ять місць, куди можна поїхати на вихідні
- Харків
Для багатьох Харків – це місто, де розташований ринок Барабашова. Донедавна я теж не розглядала його як туристичну локацію, а даремно.
У Харкові розташований один із найбільших парків розваг України – парк Горького. А ще тут є унікальний екопарк Фельдмана, Дитяча залізнична дорога та затишний центр.
Парк Горького запропонує розваги для всієї сім’ї. Тут є найвище чортове колесо в Україні, висота якого 55 метрів. А ще безліч атракцій: американські гірки, вежа падіння, будинок жахів, дикий захід, каруселі й гойдалки, паровозики й машинки. Ціни дуже лояльні. А ще у вихідні там проводять різноманітні тематичні заходи. Сам парк вражає чистотою, а ще там велика кількість скульптур.
Екопарк Фельдмана – єдиний парк такого формату в Україні. По-перше, він безкоштовний. По-друге, тут панує атмосфера любові до тварин тож кожен із вас може долучитися до такої доброї справи. Тут є веломаршрути для тих, хто хотів би провести час активно. Більш, як 2000 тваринок чекає на відвідувачів, а ще тут проводять заняття з ековиховання і терапію для дітей з особливими потребами.
Дитяча залізнична дорога – це місце, де всю роботу виконують діти. Ви проїдете три станції, а вся дорога триватиме приблизно 15 хвилин в одну сторону. Ціна квитка для дорослого 20 грн, для дітей 10 грн. Діти до трьох років катають безкоштовно. Увага! від 1 вересня до 31 жовтня дорога працює лише вихідними!
Після веселого дня пропоную пройтись центром міста. Подивитися Майдан Свободи. На площі Архітекторів, до речі, можна побачити всі must see Харкова в мініатюрі. А ще уважно глянути на фонтан і вибрати для себе його назву. Офіційно він називається Фонтан закоханих, а у народі його кличуть Фонтан дистрофіків.
А от символ Харкова – фонтан Дзеркальний струмінь – зачаровує. Особливо рекомендую побачити його ввечері. 135 прожекторів фарбують струмені й роблять незвичайно привабливим.
Якщо ви зголодніли, то обов’язково скуштуйте випічку у пекарнях Кулиничів. Вони теж є своєрідною візитівкою міста.
Трахтемирівський півострів
Полюбляєте активний відпочинок? Гайда в Трахтемирів! Це – заповідна зона на межі Київської та Черкаської областей. До 2014 року на територію Трахтемирова потрапити було неможливо. Його землі були загарбані відомим Бакаєм, а от після Революції гідності на територію півострова може потрапити кожен охочий.
Щоб потрапити до заповідника, треба вбити у навігатор село Малий Букрин. Від нього до заїзду в заповідник приблизно 5 км. Тут вас буде чекати неприємний сюрприз. Закритий на замок шлагбаум. Замок, до речі, повісили там люди, які оселились там не законно. З цього приводу я писала скаргу в наше Міністерство екології й мені прийшла відповідь, що вони розберуться на місцевому рівні. Дуже цікаво перевірити цю інформацію.
У вас є два варіанти: заплатити 50 грн за проїзд або сконтактувати зі Скіфом. Скіф – відлюдник, який у 40 років покинув Київ та оселився тут. Він свідомо відмовився від усіх благ цивілізації заради внутрішньої свободи. Олег Петрик (Скіф) - негласний споглядач Трахтемирова, з яким мирився навіть Бакай.
Скіф допоміг нам дістатися його оселі та дав місце під стоянку. Разом з ним у будинку живуть його улюбленці – левретки та борза Лат.
Трахтемирів – колиска козацької слави України. За легендою саме тут похований знаменитий козак Муха. Навколо є багато надгробків з надписами старослов'янською. Раніше кладовище було в рази більшим, але значну частину надгробків використали під час будівництва маєтку Бакая. Людська дурість не має меж..
Якщо йти стежиною, то вона приведе вас на роздоріжжя. Зверніть наліво і ви вийдете на справжні дніпровські кручі. Саме про них, мабуть, писав Кобзар у своєму Заповіті. Тут не хочеться розмов, не хочеться навіть ділитися враженнями. Ти просто сидиш й дивишся на Дніпро. Він тут особливо вільний і могутній. Ти бачиш дерева, які тримаються своїм корінням за землю, хоча сила хвиль та вітру намагаються зламати їх або ж стягнути у воду.
Енергетика цього місця дивовижна і могутня. Не дарма кажуть, що тут Місце сили. Далі є місце – висота 220. Колись давно там було язичницьке капище. Від будинку Скіфа туди приблизно три кілометри. Стежка йде через мальовничі та абсолютно безлюдні місця. Ми трішки не розрахували свої сили й прийшли туди коли вже стемніло. На жаль, не вийшло зробити фото, та можливо, так і було потрібно.
Повернувшись у табір ми ще довго не могли заснути. Незважаючи на активний день, втома зовсім не відчувалась. Можливо, це місце справді є енергетичним серцем нашої України?
Рівненська область
Якщо вас не приваблює урбан, то пропоную відкрити для себе природну красу Рівненської області. Адже саме тут розташовані одні з наймальовничіших місць країни.
Проїдьте всього 24 км від Рівного і ви потрапите в романтичну локацію України – Клеванський тунель Кохання. З цим місцем пов’язана водночас романтична і сумна легенда.
Були на світі хлопець та дівчина, яким батьки заборонили бути разом. Дівчина пішла у болота, які були поруч із цим місцем і втопилася. Хлопець пішов шукати кохану і теж пропав. Та вони змогли зустрітися на небесах і тепер допомагають іншим закоханим зміцнити свою любов. Про це місце навіть зняв драму японський режисер.
Якщо повернутися до
реальності, то робить тунель потяг, який курсує тут три рази на день. Місце
цікаве, але треба втрапити у той час, коли тут немає туристів.
Від тунелю Кохання можна поїхати у саме місто Рівне. Тут зробили досить цікаву алею кованих скульптур. Відкрили її у 2014 році та з того моменту вона регулярно поповнюється новими експонатами.
Наприклад, тут вже є скульптура Даринка, висотою три метри та вагою 800 кг. В її волосся вплетені прикраси, які виготовили ковалі з усієї України. Є скульптура Герой-рятівник, Життєві цінності, Металеве серце, Дитячі пустощі.
Далі можна побачити цілу галявину з металевими знаками зодіаку та відшукати серед них саме свій. А наприкінці погодувати лебедів і чайок в Молодіжному парку.
Зранку вирушаємо до ще однієї природної цікавинки – Базальтових стовпів. Чи знали ви, що існує альтернативна історія? Є люди, які вважають, що більшість гір на Землі – це залишки дерев – гігантів. А базальтові стовпи, які зустрічаються по всій планеті, є їх закам’янілими рештками.
До речі, ця локація увійшла в топ – 7 чудес України. Розташована вона поруч із селом Базальтове. Колись тут добували базальт, а потім порожнина заповнилась водою. Утворилось озеро з водою нереального кольору.
А берега кар’єру нагадують чиїсь дитячі пустощі з іграшковими кубиками. Ось тільки розмір цих кубиків вражає. Тут є навіть місце де стати з наметом. Єдине, що засмучує – це ставлення людей до такого прекрасного місця. Хіба так важко забрати сміття в пакет та викинути в сміттєвий бак?
З іншого боку держава теж не потурбувалась, щоб хоч якось обладнати це місце елементарними баками для сміття та місцем для відпочинку.
Кам’яне село
Якщо ви не поспішаєте
додому після того, як подивилися Базальтові стовпи, то можна побувати ще в
одному містичному і маловідомому місці України.
Кам’яне село розташоване в Житомирській області. Орієнтир – село Рудня – Замисловіцька. Скажу одразу, що останні 40 хвилин дороги будуть дуже нервовими. Не тому, що там ями. Там дорога – кам’янка. Не знаю, хто придумав такий вид покриття, але дай Боже йому здоров’ячка.
Відчуття, що ти – картопелька, яку труть на великій терці. Але ми намотали свої нерви на кулак і все-таки доїхали. Увага! Вам Гугл буде пропонувати альтернативний шлях навпростець. Не треба йому вірить, бо ця дорога піде через ліси й болота. То тільки для лісничих на "Уазіках" або лісовозів.
Так от, в селі Рудня – Замисловіцька живе приблизно 96 чоловік. Ми пограли у гру, скільки людей мі побачимо, коли їдемо селом. Побачили 15. Милий дядьо підказав нам дорогу і ми таки потрапили у Кам’яне село.
Як у звичайному лісі опинилися ці кам’яні гіганти – ніхто не знає. Існує легенда, що тут
колись було гарне і заможне село. Одного дня прийшов у це село Бог, який
одягнувся жебраком. Але ніхто у селі не подав йому ані води, ані їжі. Тоді Бог
перетворив село на камені.
І правда…камені розкидані
геть не хаотично, а мають своєрідну впорядкованість. Он найбільший – церква, а от нього йдуть вулиці з будинками. Деякі камені мають свою назву – Розколота хлібина, Чортів камінь, Божий камень, Піраміда, Чистилище.
Люди вірять, що ці камені
мають містичну історію та приходять сюди, щоб загадати бажання. Дерева коло
каменів Кохання, Божого каменя та Чистилища обмотані сотнями різнобарвних
стрічок.
До речі, є ще інша легенда. Кажуть, що саме на цьому місці Бог бився з Дияволом за нашу Землю. Диявол кидав у Бога каміння, яке одламував зі скель. Та Бог усе таки переміг і коли повертався на небо, то залишив на брилах свої сліди.
Як би там не було, це місце є дуже таємниче і цікаве. Кам’яні велетні, висота яких сягає 12 метрів, інколи навіть лякають. Я, наприклад, не дуже довіряю легендам, але в таких місцях і правда починаєш їм вірити.
Тараканівський форт та Чортів камінь
Якщо від Рівно ви поїдете в напрямку Львова, то обов’язково знайдіть час та огляньте ці два місця. Спочатку у Тараканівський форт, що заходиться у селі Тараканів Дубинського району. Вам потрібно проїхати село і повернути наліво з траси. Це якщо ви їдете з Рівно. Потім ще метрів 500 і буде велика галявина – паркінг. Ставите автівку і далі пішки.
На парковці, зазвичай,
стоять екскурсоводи і пропонують свої послуги. Кому цікаво послухати різні
легенди – звертайтесь до них. До форту веде підземний тунель. До тунелю ви
дістанетесь легко, пройтись треба близько 5 хвилин уздовж стін форту.
Тут ви зможете побачити, як можливо витратити 6 мільйонів царських рублів абсолютно бездарно. Таке ми бачили лише в латвійській Лієпаї. Але все по порядку.
Коли у 18 столітті недалеко від цього місця пройшов кордон Польщі і Росії, було прийнято рішення побудувати цей форт. Будували його для захисту залізничного полотна.
З 1873 року почалося
будівництво, а в 1890 його відвідали члени царської родини Олександра III.
Із тих часів форт постійно приймав участь у війнах. У Першу світову австрійці захопили форт без бою. Потім імператор вирішив повернути форт, та повернули його так, що він дістався майже зруйнованим. Потім тут були поляки, які одбивалися от військ Будьонного.
А у Другу світову форт став прихистком для німецьких солдатів. Кажуть, що вони тримали тут якусь таємну зброю. Заради неї вони замурували декілька десятків входів. По цей час ніхто не знає, що там є. Коли намагалися розламати бетон, то сама будівля форту стала руйнуватись..
Після війни тут
розмістили військові склади, а потім на будівлю просто забили.. Тепер вона
потихеньку руйнується. Сюди приїжджають групи пограти у пейнтбол і квести. А ще тут часто бувають весільні
фотосесії.
Після Тараканівського форту прямуємо до села Підкамінь. Це вже Львівська область. Їхати зовсім не довго, близько 40 хвилин. Так от, у цьому маленькому селі знаходиться справжній Домініканський монастир. А ще – Чортів камінь.
Висота самого каменя 17 метрів і стоїть він на горбу. Під ним і розташовано село с красномовною назвою
Підкамінь.
З Чортовим каменем пов’язано безліч легенд і міфів. Кажуть, що колись Чорт розлютився н монахів з Почаївської лаври та хотів кинути
на них камінь. Та не доніс і впустив його на землю.
Інша легенда каже, що Чорт задумав лиху зброю проти всього людства, та Бог довідався про це і кинув на нього камінь. І ту зброю навіки прибив до землі.
Так чи інакше, але звідки узявся той єдиний камінь ніхто пояснити не може. Як і те, чому монахи знаменитого Домініканського ордена заснували свій монастир саме в цьому маленькому селі?
На камені зверху вирублено декілька місцин, схожих на місце під труну. А навколо нього могили монахів з цього самого монастиря.
Хочу сказати, що монастир більше схожий на фортецю. Колись у ньому проживало 150 монахів. Та потім монастир занепав, під час Першої світової його будівля постраждала. А в 40 роках останніх монахів етаповано до Сибіру.
За радянських часів тут була в’язниця, а з храму зробили конюшню і гараж… Якщо чесно, то мені дуже боляче дивитись, в якому занедбаному стані знаходяться видатні пам’ятки України.. Маю надію, що колись вони отримають другий шанс і держава почне про них піклуватися.
Але, не зважаючи на все, це місце вражає. Містичне, красиве і самобутнє. Воно не залишає байдужим і так і не відкриває своїх таємниць..
