Шість з половиною місяців 156-й окремий батальйон тероборонівців Черкащини стояв на позиціях у Курської області, відбиваючи штурми корейських військових. 29-річний командир взводу з позивним "Тринадцятий" зізнається: противник надзвичайно міткий - усі поранення українців прицільні в голову та серце. Корейці йдуть в атаку під наркотиками і не відступають навіть втративши близько половини особового складу. Але як кажуть українці - "гартована сталь вогню не боїться". Попри всі труднощі, черкаські захисники вистояли і не дозволили проламати своїх позицій.
29 грудня 2024 року в населеному пункті Агроном близько 100 північнокорейських військових пішли в наступ на об'єднані позиції першої та другої стрілецької роти батальйону. За словами командира, корейці принципово відрізняються від росіян тактикою ведення бою.
"Москалі отримали одну ФПВ, отримали чергу з кулемета і відступають. А ці (корейці - ред.) не відступають. Вони не відступають до якогось моменту, як ми читали по розвідданих, якщо 40% залишається, тоді вони відступають. А так вони йдуть на пролом", - розповів командир.
Що мотивує на такі дії корейців - невідомо, але "Тринадцятий" припускає, що, ймовірно, їхні сім'ї залякують. Також зазначає, що у противників знаходили багато наркотиків.
"Коли ми їх розбили, то знаходили у військовослужбовців Кореї багато наркотиків, вони всі були в джгутах, всі були перев'язані, але наступали", - додав командир.
До слова, українські захисники застосували 70 FPV-дронів, мінометний обстріл та щільний вогонь з усього озброєння. За результатами цього штурму на позиціях залишилося 40 тіл корейських військових у самому Агрономі та близько 15 закопаних у прилеглій посадці. Корейці не змогли забрати жодного з мертвих через щільний вогонь українців. Можливо всього декілька поранених і відійшло, відступило, але основна маса залишилась там.
Втім, корейські військові показали високу стрілецьку підготовку. Старший лейтенант Чорний під час цього штурму втратив око від прицільного пострілу, штаб-сержант отримав кульове поранення черепа з розбитою лопаткою. За словами командира, всі поранення були прицільними - в голову та серце.
Корейські військові були гарно озброєні АК-12 з коліматорами, кулеметами за принципом ПКМ та снайперськими гвинтівками СГД. Вони мали власні радіостанції та засоби РЕБ.
Командир розповів, що вночі помітив накопичення близько 100 корейців і всю ніч працював дронами. "На ранок вони поперли, вони просто знищили дві позиції, то там у них був провідник", - сказав він.
Пригадує, що, аби відбитися від цієї "навали", вигадували різні маневри. І, попри болючі втрати побратимів, наші захисники продовжували свою роботу.
"Я відправив підсилення на чолі з командиром 2 стрілецької роти, капітаном, який звільнився ось недавно. У нього при штурмі, до речі, тоді 29-го числа, тесть загинув. Я послав туди капітана, який блокував їхні дії, потім підійшла 82-га бригада на допомогу. Тоді "взяли" начебто російського сержанта, в планшеті якого знайшли полковничий погон".
Військовий зізнається - було складно і морально, і фізично. Була необхідність ротації, оскільки деякі підрозділи просиділи у окопах по 3-4 місяці. А напрямок - дуже серйозний, з першого по крайній день вони стояли на зазначених рубежах і відбивали усі атаки та штурми противника.
Батальйон утримував дві ключові позиції "Кіт" і "Тесла", які противник штурмував тричі безуспішно.
Корейці заїжджали на "тиграх". Під час одного з боїв український розрахунок "Джавеліна" влучив по корейському "тигру", але не підбив його.
"З "Джавеліна" їм влупили в *опу, але "тигр" не підбили. І вони відкотилися, хоча порозказували, що вони зачистили, вони вже там, але своїх покидали мертвими", - пригадує.
В одному з останніх штурмів корейці закинули десять військових без бронежилетів та касок. "Розмотали, роздягли, всі в наколках, в куполах. Фотки, все є. Весь у куполах і так далі. Без броніків були. І всі десять там і залишилися", - описав командир.
На наступний день корейці прислали "тигр", який підірвався на мінному шлагбаумі.
Найбільше "Тринадцятому" запам'ятався перйший бій, який він жартома називає - хрещенням. "Після того командир 80-ї бригади набрав мене особисто. Ти своїх трошки притримай, тому що на ейфорії можна зламати все, що хочеш. Але вони були вражені діями особового складу батальйону ТрО. 29-го грудня вони взагалі не очікували, що батальйон ТрО може дати такий спротив".
Він пишається своїми хлопцями, які під час першого штурму були сержантами, а зараз - офіцери. Пригадує лейтенанта Драгана, який тоді командував як ротний і під його керівництвом було знищено близько 30 військовослужбовців рф та взято в полон 5 осіб, при цьому вивів особовий склад без жодної втрати.
12 березня батальйон організовано залишив позиції.
"Покидаємо п*дарські кордони, виходимо на рідну неньку. Боженька нам посміхнувся, дав можливість рухатися безпечно. На рідній неньці туман стелиться, крокуємо, крокуємо на зустріч до рідних близьких. Те, що ми могли, ми прикривали відхід основних сил, ми прикривали відхід 80-ї бригади, 61-ї бригади", - розповідає військовий.
Попри всі труднощі - батальйон не зламали. Зараз військовослужбовці подані до державних нагород різних ступенів, включаючи ордени Богдана Хмельницького, "За мужність". Подавали і тих, хто повернувся живим, і тих, хто "на щиті".
Увага! У відео міститься ненормативна лексика
Відео оприлюднено на ютуб-каналі Територіальна оборона ЗСУ | ТРО Медіа
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
