Командир бригади Черкаської ТрО Анатолій Стуженко дав інтерв'ю телеканалу "Ільдана". Комбриг розповів про навчання тероборони, допомогу від ОВА та про підготовку до зими.
- Пане полковнику, якою була черкаська тероборона від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну і якою вона є нині? Чи змінилася?
- Ми змінилися. Змінилася законодавча база. Нині ми є підрозділом, який виконує завдання і там, де йде війна, маємо бойовий досвід, озброєні. Територіальна оборона переформатувалася, ми розуміємо, що крім нас ніхто і без нас ніяк. Тероборона вже зробила великий внесок в історію нашої держави. Наші підрозділи, хлопці стоять і воюють.
- Які завдання територіальної оборони?
- Основні завдання прописані в Законі «Про основи національного спротиву». Але додалися завдання, які повинен виконувати кожний громадянин України, кожен українець, який вміє тримати зброю і захищає свою державу. На початку територіальна оборона мала захищати за місцем свого проживання. Свій край, свій будинок. Але коли прийшов ворог (не сильніший, у нього озброєння трохи більше: з часів Радянського Союзу вони накопичили та другої світової війни, вони скоро будуть танками Т-34 воювати), то ми розуміємо, що повинні стояти там, де стоять чоловіки і жінки, які захищають Україну.
Коли Україна переможе, ми переглянемо деякі завдання територіальної оборони. Вона буде найкращою, найсильнішою і найновішою, бо погляди на тероборону в нас трохи змінилися.
- Пам’ятаю, Ви закликали черкащан доєднуватися до лав тероборони. Це було ще тоді, коли тривала антитерористична операція, а згодом – операція об’єднаних сил. Сподівалися, що ми повернемо українські землі гуманнішою ціною, ніж це відбувається нині. Ніхто навіть не думав, що заклик буде актуальним за кілька місяців…
- Ми нація добра серцем і справами. Ми завжди хочемо, щоб все було мирно, в дипломатичних межах, без втрат, завжди протягуємо руку допомоги. Втім, коли настає біда, ми перетворюємося на молот, який стоїть, стоятиме і переможе. Якщо нас чіпають, то ми даємо відповідний відсіч.
- Були сподівання, що зможемо перемогти російську навалу до настання зими. А зараз вже готуємося до зими. Як готується територіальна оборона до холодної пори року?
- Є проблеми, як і в усіх. Основною проблемою є забезпечення зимовим одягом. Але завдяки рішенню керівника обласної адміністрації ще в березні нам пошили форму. Завдяки рішенням адміністрації виділяють кошти, і найближчим часом 118 бригада Черкаської тероборони буде повністю одягнута. Першочергово ми забезпечуємо підрозділи, які виконують завдання в зоні бойових дій. І все, що робиться в Черкаській області, робиться для територіальної оборони. Не лише для моєї бригади, а й для підрозділів Національної гвардії, поліції, адже ми всі взаємодіємо. Ми всі робимо одну справу, тому до всіх має бути однакове ставлення.
На Черкащині керує обласною військовою адміністрацією людина військова. І ця людина розуміє, що вона робить як військова, розуміє специфіку. Не про все можна нині розповідати, що ми зробили, бо ворог все фіксує.
Я не політик, ніколи не був у політиці, не хочу бути політиком. Я громадянин своєї держави, але, маючи військову освіту та досвід, я займаюся тією справою, якою повинен займатися. Керівник військової адміністрації розуміє це і йде назустріч. Не в усіх областях, навіть прифронтових, зроблено стільки, скільки зроблено тут.
Деякі речі ми закупили ще в квітні. Ми все зробили, щоб люди були в теплі, щоб тепло було в підрозділах. Воно буде і є. І це завдяки розумному керівництву.
- У чому ще є потреба?
- Ми хочемо, щоб так само, як і в бойових підрозділах, було озброєння. Щоб воно надходило і нам, і ми на ньому навчалися. Але ми знаходимо можливість і навчаємося. Підрозділи поступово збільшують кількість озброєння. Такий штат, що в нас немає танків, літаків і підводних човнів, але все рухається вперед. Найближчим часом буде прийняте рішення, дещо і нам перепаде.
- Про те, що залежить від чиновників, ми залишимо на потім і побачимо, як воно буде. А багато чого залежить і від людей. Люди також хочуть допомогти. Ми говоримо не лише про волонтерів, які працюють за налагодженою системою. Вони знають, що і як робити. Порадьте пересічним людям: що зробити їм, аби їхня допомога надійшла в руки бійців тероборони.
- Найголовніше – волонтери працюють через людей, починаючи з 2014 року. Давши гривню в загальний «казан», ця гривня надходить туди, куди треба, і використовується. У нас є правило: все, що дали народ і волонтери, повинно бути обліковане. Люди віддають останнє. Я завжди кажу підлеглим: «Запам’ятайте, це гроші, які дали пенсіонери, діти, ваші родичі. Все це склалося, і купили якусь річ, яка допоможе нам відстояти Україну». Тепловізори, автомобілі, оптика – все повинне бути обліковане, повинно залишитися в Збройних силах України і працювати на перемогу нашої держави.
Маємо розбудовувати військо.
Так, все радянське, старе, яке в нас було, сподіваємося, піде в нікуди. І в нас з’явиться зброя, оптика, літаки, комп’ютери, система розвідки, ППО – те, що світ має.
У нас є шанс, бо робимо «з нуля» і знаємо слабкі і сильні місця, аби побудувати ту армію і систему захисту, яка нам потрібна.
Ми тепер знаємо ціну. У 1991 році, коли здобули незалежність, ми не розуміли, як вона нам легко далася. Тому не зробили багато речей, висновків. Не подивилися, як незалежність далася тій же Америці, іншим державам. Ми сподівалися, що так буде і надалі.
У нас був шанс 100 років тому. І тоді, не об’єднавшись, ми втратили Україну. І потім були всі наслідки – від 1929 по 1937 рік. Це і голодомор.
Нас свідомо винищували.
Свідомо. Ми не вчили дітей історії. Ми не показали, що для того, щоб сім’ї вижити, довелося їсти своїх родичів. І це Україна. Про це треба говорити. Бо то прийшла «червона» навала. Останній зимовий похід, листопад, 1921 року. П’ятитисячна армія не перемогла, поляки нас тоді трохи не підтримали. І 70 років ми були в рабстві системи, яка нас знищувала. Яка вкрала історію, знищувала українську історію. Робила так, щоб ми були «братьями», якими ми ніколи не були. У нас вкрали релігію, у нас вкрали свободу.
Я історію любив зі школи. Знаєте, не поважаю Нестора Махна, який зрадив Україні і поклав 10 тисяч українців на Перекопі. Моїми кумирами є люди, які боролися за незалежність України. Для мене Степан Бандера – це як ідея. А Роман Шухевич це той, хто воював, це як дія, він не програв жодної своєї операції, яку спланував. Знищував їх і знав, що, можливо, не доживе до того часу, коли буде перемога над Радянським Союзом, задля незалежної України. Але він знав, що настане час, коли Україна стане вільною.
Час цей ще не настав. І зараз ми виборюємо цей час, щоб ми були вільною і незалежною державою і розуміли ціну незалежності, навчали дітей історії. Щоб діти знали, що вулиці названі іменами наших героїв, які полягли за Україну.
- Перемога і цей шлях, який ми до неї проходимо, залежать від територіальної оборони також. Ми знаємо історії, коли хлопці чекають своїй черги в тероборону. Як потрапити до лав територіальної оборони?
- Коли приходить кандидат, то я ставлю йому запитання: «Друже, ти готовий?» Треба бути готовим морально, духовно і фізично. І бути готовим до всього. Бо нині за нашими спинами діти, дружини, мами, наше майбутнє. Коли ти не готовий, то не виконаєш те, що повинен виконати.
Тож, щоб бути тероборонцем, людина має піти до військової частини, отримати відношення на ту чи іншу посаду, потім піти в центр комплектування, у центрі комплектування пройти комісію.
Ми побачили, як у Росії ставляться до мобілізації.
Їм дозволяють грабувати і вивозити з України речі. У них це дозволено. Вони сюди приїздять з однією метою: вкрасти, вивезти і якось вижити.
- Як проходить навчання тероборонців?
- Ми змінили систему підготовки, нині навчаємося всьому. У нас є чудові командири, які мають бойовий досвід, чудові бійці, які пройшли тяжкі бої. У нас є люди, які вірять, що ми переможемо, а ми стовідсотково переможемо! Хай наберуть хоч і три мільйони, але вони приходять на нашу землю. І ця земля їм не рада. У нас сильні українські жінки, які захищають Україну. Вперше у своїй практиці я надаю право командиру підрозділу проводити ті заняття, які, як він вважає, допоможуть йому в керуванні підрозділом і виконанні завдання. Це дає великий ефект, бо бійці чують командира, є комунікація, обговорюють проблеми, які виникають під час виконання того чи іншого завдання. Один із методів підготовки взяли на озброєння в Черкаської тероборони спецпризначенці англійської армії. Я не скажу, який.
- Що робити нашим людям, щоб тривав зв'язок між тилом та захисниками, щоб бійці знали, що про них дбають і на них чекають?
- Надіятися і допомагати. Тим, хто перебуває там (ред. – на передовій), інколи треба з кимось поговорити, комусь виговоритися про те, що йому наболіло. То його треба підтримати і сказати, що на нього чекають. Сказати, що його чекають живим і що він прийде з перемогою.
Я завжди своїм підлеглим кажу, що нашим рідним також тяжко: вони на нас чекають, хвилюються за нас і з ними наші діти, яких треба годувати і пильнувати.
Звертаюся до жінок, дружин: чекайте своїх героїв, дочекайтеся їх, вірте їм. Як би вам тяжко не було, а їм також тяжко. Вірність жінки – це перемога чоловіка.
За інформацією пресслужби 118 окремої бригади територіальної оборони
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
