Експомічник міського голови Черкас Павло Мосійчук зібрав собі велосипед власноруч. Той обійшовся йому вартістю автівки та став чи не єдиним двоколісним транспортом серед чиновників міськради. “Велосипедний шлях” Мосійчука почався ще в дитинстві, коли батько змусив 12-річного Павла вивчити правила дорожнього руху, щоб кататися на велосипеді.
Журналісти “Про все” дізналися, які правила порушує колишній чиновник, чому ганяється наввипередки з маршрутками та скільки водіїв посивіли через нього.
– Пам’ятаєш свій перший велосипед?
– Якщо не рахувати дитячий триколісний, то батько купив мені «зайчика», коли я ще не ходив у школу. На ньому ми з друзями влаштовували перегони, і буквально в один момент «зайчик» сильно «вшатався» - тобто я поїхав гуляти на велосипеді, а повернувся додому з рулем в одній руці й колесами та сидінням в іншій.
Потім у шкільні роки я назбирав завдяки святам і колядкам 350 гривень і купив “чудо українського велопрому” – велосипед «Ardis Santana». На ньому швидко стерлася буква «н» і він став «Ардіс Сатана» - “диявольський велосипед”. На ньому я проїздив багато років і продав, коли навчався на другому курсі. Навіть дорожче, ніж купляв – за 500 гривень.
Чому продав? Бо в’їхав у напівсферу, яка перешкоджає заїзду машин, на швидкості 40 км/год. Це було в Рівному вночі, ліхтарі не світили і я вилетів через руль. Виходило так: я в одному боці, а в іншому лежить велосипед. Він потім їхав, але не дуже безпечно – руль крутився в один бік, а колеса їхали в іншу. Тому новому власнику було видно неозброєним оком, що з велосипедом щось не так, — жартує Павло.
– Яка найкомічніша історія трапилася з цим велосипедом?
– Це історія про те, як мені дозволили їздити по всьому Рівному, де я народився. Біля мого дому знаходиться промзона. І років у 12, коли я вже накатався околицями, захотів їздити по всьому місту.
Підійшов до батька і сказав: “хочу по місту кататись, давай?”. Батько приніс книгу з правилами дорожнього руху і збірки екзаменаційних білетів ПДР і сказав: “вивчаєш усю теорію й правила, здаєш три білети – і я дозволю їздить”. Можна було допустити лише 2 чи 3 помилки.
І це було епічно, бо крім теоретичної частини була й практична: ми з батьком вийшли на вулицю на дорогу, і він каже: «сідай на велосипед, я подивлюся, як ти їздиш, як повертаєш».
Угода є угода, я все вивчив і здав, і з того часу мене батько відпускав кататись по місту.
– Яку найсерйознішу “велосипедну” травму отримував?
– Мені завжди щастить з цим. Я уникав великих проблем. Пам’ятаю, як літом у селі їхав на велосипеді. Вирішив скоротити дорогу через кар’єр, а там якісь нехороші люди вирішили покопати пісок біля нього. І я вилетів у ту копанку.
Ще в Мошногір’ї, коли розігнався до 64 км/год, засльозилися очі на вітрі, бо було ще холодно. Я за секунду “до” побачив, що їду в дерево, і встиг звернути вліво. Влетів у якесь попелище, подряпав себе, але живий.
– Буває, що поводиш себе як “хрустик”? (ред. - велосипедист, який порушує ПДР)
– Я знаю всі правила дорожнього руху, але інколи порушую велосипедні.
Наприклад, мені заборонено повертати наліво, якщо дорога має більше, ніж одну смугу – каюсь, я повертаю. Буває, псую нерви водіям автобусів і тролейбусів і трохи ганяюсь з ними наввипередки, якщо вони повільно їдуть в центрі Черкас.
І ще одне порушення ПДР: якщо паралельно дороги є велодоріжка, то потрібно їхати по ній. Але в Черкасах такі проблеми з ними, що для нервів безпечніше їхати дорогою.
– Працюючи на чиновницькій посаді ти власноруч зібрав велосипед. Чому не купив мотоцикл чи автомобіль?
– Коли я був на посаді, у мене чи не єдиного транспортним засобом був велосипед. Хоча він є у багатьох в Черкаській міськраді, але мало хто їздить на ньому на роботу. Взагалі-то я вже майже купив машину, дав завдаток продавцю. Але під час переоформлення документів проявилися нюанси й частина грошей пішла на велосипед. На ньому швидше, ніж пішки чи на маршрутці. Мені навіть заздрили колеги, особливо в години час-пік – бо якраз наприкінці робочого дня міськради в центрі завжди затори. Стоять автобуси, машини… І я без проблем їду повз колег-водіїв і махаю їм.
Чому не мотоцикл? Бо він не скрізь може проїхати і його немає де залишати.
– Зібрати велосипед власноруч – крута ідея чи гроші на вітер?
– Збір велосипеду власноруч — це дуже інтригуюча справа. Я просто збирав деталі, складав, і коли назбиралася купа всього – вирішив, що час настав. Поїхав до знайомого, привіз йому все… І з’ясувалося, що існує безліч стандартів, розмірів – і не факт, що одна деталь підійде для іншої. Тому коли Андрій (ред. - товариш Павла) казав, що деталь підходить, то це був кайф.
– Скільки витратив на велосипед?
– Перший я купив за 350 гривень, а цей… обійшовся у 100 разів дорожче. Якби хтось сказав, що я витрачу таку суму на велосипед – ніколи б не повірив.
Просто я думав, що куплю нову раму, все інше більш-менш хороше і потім велосипед потроху покращуватиму. Але коли прийшла рама – я подумав, що така вона гарна, що треба й колеса гарними робить. Тому замовив обода не за 300 грн, а за 1700. Значить, і втулки, і шпиці потрібно брати хороші. Якщо хороші шпиці – то й обода треба кращі. А якщо вони класні – то й шини потрібні бути не гірші.
Загалом без “розмитнення” велосипед коштував 35 000 гривень.
– Яку пораду даси людям, які захочуть повторити твою ідею?
– Не робіть цього. Підіть у магазин і купіть велосипед – дешевше для гаманця і спокійніше для нервів, — сміється Павло. – Але якщо все ж пішли на цей крок – сто разів перечитуйте, перепитуйте у продавця деталі, бо краще подумати двічі, перш ніж щось замовити. І пропишіть кожну деталь чи модель, яку плануєте купить. А потім ще раз перечитайте й подумайте, чи воно вам треба.
– Коли ти пересів з автобусів на велосипед, здоров'я покращилось?
– Я б зараз мав розказати, що велосипед класно впливає на здоров’я, але, якщо чесно, жодних змін не помітив, м’язи не наростив.
Зате з’явилася погана звичка – коли їду на дальні дистанції, дозволяю собі «Бірмікс» раз у 50 км приблизно. Або солоденьку «безалкоголочку». Взагалі-то я не люблю солодке, але коли їду на велосипеді – «пробиває» на нього.
А ще люблю пробувати нове морозиво в поїздках. Моє улюблене зараз – «Скандал». Суть в тому, що це перше в Україні алкогольне морозиво. Я брав зі смаком аперолю, сподобалось. Але цікаво, що в Черкасах його немає – тільки в сільських магазинах.
– Що дивує на Черкащині, коли ти їздиш у мініподорожі?
– Природа і тварини. Наприклад, коли катався на виїзді з Черкас, побачив, як дорогу перебігають косулі. У Вергунах бігають цілі табуни косуль, зайців і іншої «живності».
Минулого тижня їздили біля Худяків і Лесьок — там бачив гіпершвидку лисицю. Я навіть не знав до того моменту, що вони вміють так швидко бігати.
Ще цікаво дивитися на будинки. Наприклад, на Золотоніщині будинки зовсім інакші, ніж на Чигиринщині. Хоча між ними невелика відстань, але різниця – разюча.
– Скільки годин найдовше крутив педалі?
– Минулого року я влаштував поїздку в Золотоношу, з неї – у Канів і назад в Черкаси. І за кермом велосипеда провів годин 12. Але були й довші поїздки, ще зі старим велосипедом, на першому курсі. Тоді я з другом поїхав о 5-й ранку з Рівного і повернувся о 23-й. Така поїздка тривала годин 16.
– Який твій максимум подоланих за добу кілометрів?
– Не так давно проїхав 200 кілометрів – брав участь у бреветі «Подорож у гори». Загалом бревети проводяться сто років, а їх суть полягає в тому, щоб проїхати визначені відстані за певний час. Якщо зможеш – то молодець, медальку отримаєш. Мені мою вже роблять.
– Яка поїздка навчила чомусь новому?
– Дуже цікавий досвід, коли їдеш не сам на велосипеді, а з дитиною. Доводиться постійно обертатися, щоб перевірити, чи ще сидить дитина ззаду. Але після такої поїздки я розумію, що з малими реально влаштовувати цікаві поїздки. Тільки коли вони сидять ззаду, бо так менш «стрьомно» за них.
– Легко зможеш «попрощатися» з велосипедом?
– Та це ж просто річ, то так. Але якщо задуматись, то в серці йокає — не хочеться. Хоча з іншого боку — речі є речі.
БЛІЦ
– Що останнє здивувало, коли ти їхав на велосипеді?
– Чоловічок років 70, який брав участь у бреветі. Він проїхав усю відстань із дуже класним результатом і я подумав про себе, що дай боже мені такого здоров’я в його роки.
– Кохану обереш з дівчат-веловласниць?
– Це не обов’язковий критерій. Якщо друга половина не розділяє хобі, то воно – гарна можливість порелаксувати наодинці.
– А «підсадиш» кохану на велосипед?
– Так. Як мінімум тому, що це цікаво.
– Яка протяжність Черкас у хвилинах для велосипедиста?
– На велосипеді від 700-річчя до Соснівського парку – 24 хвилини. Це у неспішному темпі, розмовляючи телефоном.
– Як думаєш, скільки водіїв посивіли через твої перегони з ними?
– Нуль цілих, нуль десятих. Я ж дотримуюсь ПДР, їду без різких маневрів і поворотів, показую повороти – тому все ОК.
- Як ставляться черкаські водії до велосипедистів?
- Як на мене – дуже чемно. З цією думкою багато хто не погоджується, але велосипедисти й автомобілісти цілком нормально співіснують.
– Коли їдеш незнайомою місцевістю, боїшся більше за себе чи за велосипед?
– Та, я – то таке, заживе. А велосипед шкода. Коли дряпається – якось печально.
– Помічаєш кожну нову подряпинку на велосипеді?
– Ой, так. Через це я зріднився з прозорим лаком для нігтів, «підмазюкую» його час від часу. Бо коли він доглянутий – самому аж приємно.
– Скільки км за день ти проїжджаєш?
– Кілометрів 20-40. Після звільнення з’явилося багато вільного часу і безсоння. Тому буває, що о третій ночі можу об’їхати Черкаси з району «Д» через парк Хіміків, повернутися Митницею – і це якраз 20 км. Вчора о 6-й ранку «накрутив» 40 кілометрів Черкасами.
На вихідних і за компанію – до 60 кілометрів за день.
– Які «велосипедні» плани й цілі на майбутнє?
– Хочу купити ще два велосипеди. Один – шосейний, щоб нормально «вкручувати» на дорогах, а другий – туристичний. Щоб запакувати в сумку і поїхати у ліс чи кудись до води. Цього року точно куплю ще один велосипед. Зараза, це дорого!
І хочу проїхати 300 і 400 кілометрів на брикетах, якщо здоров’я дозволить. І в Карпати поїхати на велосипеді.
Автор Аліна Євич
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
