Родом із Чигиринського району, боєць 152-ї окремої єгерської бригади Петро, якого побратими називають Кабаном, став для свого підрозділу не лише командиром відділення, а й кухарем, який дарує відчуття дому навіть на фронті.
«Родом я з Черкащини, Чигиринського району, але проживав з родиною на Київщині - розповідає військовослужбовець. - До повномасштабного вторгнення працював електрогазозварювальником у Києві, в аварійній службі Печерського району. Мені тоді навіть пропонували бронь, але я сказав: навіщо тут бронь? Треба йти країну захищати».
До війська Петро потрапив добровільно, у перші місяці повномасштабного вторгнення. Пройшов медкомісію, потрапив до лав ЗСУ - відразу у 152 окрему єгерську бригаду. Каже, що це його друга родина.
«Буде вже два роки, як служу тут, - говорить він. - Починав простим солдатом, потім став сержантом з матеріального забезпечення, а тепер командиром відділення. Мене бачать, чують, поважають. Тому робота виконується вчасно і як належить».
Готування для Петра не професія, а маленька радість серед буднів фронту. На запитання, чи приносить йому це задоволення, відповідає без роздумів:
«Звісно! Головне, щоб було смачно і всі були ситі. Хочу, щоб побратими відчували турботу. Бо коли пахне борщиком - навіть на передовій стає тепліше».
Після перемоги Петро мріє про прості речі:
«Найперше - повернутися живим і здоровим. Пару днів відпочину, треба буде відійти. А потім знову до роботи зварювальником. Насправді, це необхідна професія. Хочу, щоб Україна процвітала. Щоб ми жили краще. Щоб наші діти жили краще. За це і воюємо».
Вдома на чоловіка чекають дружина і дочка.
За інформацією пресслужби Черкаського обласного ТЦК
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
