Коли не стріляли, я не міг заснути, – черкаський “Че Гевара” розповів про життя на фронті (фото)

20 жовтня 2016, 15:49

DSC005341-1024x575

“Один із моїх улюбленців, не був відмінником, але на нього можна покластися, ніколи не відмовляв. Такий добряк, бувало, нашкодять з хлопцями, а потім приходять з опущеними головами і вибачаються”, – відгукується про Андрія-учня класний керівник, а нині директор 32-ї школи Ірина Овчаренко, пише Інфоміст

Розповідає, бо із бійцем АТО Андрієм Кісільовим, що лише кілька днів тому повернувся з передової, ми зустрічаємось на його рідному шкільному подвір’ї. Приходить з квітами та трьома однокласниками, а тепер вже і кумами. Сьогодні на спортивному святі він говорить дітям: “Будьте патріотами”, а на дошці пошани для чоловіка вже підготували місце для фото. Хоча, зізнається Андрій, за 28 років життя таким був не завжди…

До призову Андрій працював в управлінні лісового та мисливського господарства, 2 роки тому народилась донечка… Майже одразу після народження дитини, чоловіку надіслали повістку, як державний службовець має відслужити.

2 роки тому народилась донечка…

2 роки тому народилась донечка…

Так Андрій провів на фронті майже півтора року: навчання в Оршанці, потім Десна, місяць третьої лінії в Трипіллі Донецької області, 6 місяців стояли в Попасному, знов полігони в Десні, Широкому Лані, зібрали капітальний батальйон, техніку – і на передову до Красногорівки, Мар’янського району. Його позиція найнебезпечніша – на верхівці так званої “ялинки”. Однак навіть після мінно-вибухової травми боєць не покинув побратимів…

Демобілізувався Андрій лише кілька днів тому як кулеметник восьмого окремого гірничо-штурмового батальйону. Не приховує, прощався із хлопцями зі сльозами на очах. Хоч і бували сутички, думки хлопців часто різняться, але, говорить, обстріли єднають. Тепер стоять один за одного горою.

Повернувся Андрій додому не з порожніми руками

Повернувся Андрій додому не з порожніми руками

Позивний Андрія – “Че Гевара”. Каже: зробив тату із зображенням Ісуса, а хлопці говорять: “Та який це Ісус, Че Гевара більше. Так і прив’язалось.

– Зараз зв’язок підтримуємо, постійно зідзвонюємось, набридаємо один одному (посміхається). В основному хлопці із Західної України та з Центральної. Один із Кривого Рогу. Я не був великим патріотом, не приховую цього. Але з нами на передовій такі справжні бандерівці (посміхається), справжні патріоти. Отоді я і перейнявся духом патріотизму, лише на фронті, – розповідає АТОвець.

8FGRZkEl1iQ

Про повернення на роботу поки що не думає, відсвяткував так зване “шкіряне” весілля – 3 роки життя у шлюбі із дружиною, з якою разом вже 10 років.

– Жінка в мене молодець, справлялася. Я повернувся, а вже і донька підросла, пішла в садочок, два з половиною рочки. Мама в мене теж не падала духом. Хлопцям, буває, дзвонять матері і кажуть: ти ж там не висовуйся. А в мене навпаки: воюй там як треба.

Розмову перериває однокласниця, яка зараз у школі працює вчителькою. Міцно обіймає: “Ти вже дома, ну слава богу”.

Із класним керівником, а нині директором школи №32 Іриною Овчаренко

Із класним керівником, а нині директором школи №32 Іриною Овчаренко

За час служби довелося побачити смерть не одного бійця. Загинули на передовій більше 20 хлопців.

– Останній час обстріли були постійно, як не стріляли – не міг заснути, – розповідає Андрій. Місяць тому одного бійця забрали в полон. Троє військових пішли на розвідку і наткнулись на засаду: одному одразу поцілили в лоб, одному вдалося втекти, останній – підняв руки і здався.

Технікою, каже, сепаратисти оснащені гарно, на позиціях постійно змінювались, чи не щодобово, наче на роботу ходять, по змінах.

Маскувальні сітки та подарунки від дітей

Маскувальні сітки та подарунки від дітей

Місцеве населення налаштоване вороже:

– Не приховують незадоволення, гнали, постійно кричали “чого ви сюди прийшли”. Деякі говорять “молодці”, але таке враження, що за спиною дулі крутять. Часто доводиться зафарбовувати написи типу “Слава ДНР”. Замалювали, а вони знов пишуть. Хоча один дід нам приносив фрукти (посміхається).

Окремо черкаський “Че Гевара” дякує волонтерам. До них не раз приїжджала очільниця Центру допомоги армії Оксана Циганок.

– Це ще такого не було, щоб за три місяці до нас аж тричі приїжджали волонтери. Це просто не вкладається в голові, як вона, виховуючи маленьку дитину, ще умудряється приїжджати до нас, – ділиться Андрій.

Зараз серед найнеобхіднішого – теплі речі. Жартує, що форма, надана державою, марки “зімалєто”, продуває з усіх сторін і абсолютно непридатна. Бували періоди, коли не було навіть питної води чи бракувало харчів. Йшли за продовольством до магазинів, а там продукти черкаського виробництва.

Улітку набагато легше. Поряд є ставок, де хлопці рибалили.

– Кухар на передовій – це святе, – жартує АТОвець, – ми його на позиції не відпускаєм.

Зараз багато говорять, що армія повністю має бути контрактною, але, на думку Андрія, призов все ж має бути. Утім не за таких умов, коли державному службовцю за небажання служити світить кримінальна справа і звільнення.

Говорить, є багато таких, що хочуть служити, а їх не пускають. А є й ті, що приїхали в АТО за пільгами. Сам же Андрій, як учасник бойових дій, найбільше цінує пільгу, яка дозволяє його дочці безкоштовно харчуватися в садочку.

Землю хлопець так і не отримав, у Геронимівці знайшли ділянки тільки для гравців футбольної команди.

Повертатися на фронт поки що боєць не поспішає, але, зізнається, думками і досі там:

– Мені поки досить, хоча багато хто кажуть, що не можуть після АТО на “гражданці”, бо тут ще більша війна і несправедливість.

Наостанок Андрій знімає та дарує свої шеврони, які згодом стануть експонатом шкільного музею бойової слави.

DSC00532

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору