Що може знайти відомий шеф-кухар у глибинках Черкащини? Здавалося б - страви, рецепти, продукти. Але насправді – значно більше. Євген Клопотенко вирушив у подорож, яка виявилася схожою не на кулінарну експедицію, а на мандрівку вглиб пам’яті, культури й власного коріння.
Тут він пік автентичний хліб на хмелевій заквасці, готував традиційні цибуляники і куштував найкращий капусняк у своєму житті. Але найголовніші відкриття були не на кухні. Він знову відчув смак петрушкового насіння, яке не їв 20 років, а також згадав свій перший бізнес: як збирав колорадських жуків за гроші.
Першою зупинкою експедиції стало село Леськи. Тут місцеві господині навчили кулінара готувати цибуляники – святкову страву, якою хизувалися майстрині.
"Господиня хотіла вихвалитися, показати. Тому що він не просто готується. Треба трішечки з ним пововкатися", – пояснила технологію місцева кулінарка, розповівши, що у стародавні часи начинка була пшоняна з вишкварками, цибулькою та морквинкою.
На піст страву готували постно – тільки пшоно, цибуля і морква на олії. Подавали цибуляники з томатним соусом або сметаною.
Клопотенко повторив рецепт удома у своїй київській кухні, показавши весь процес: від чищення цибулі цілими кільцями до запікання в духовці.
Також Євген відвідав музей, де дізнався, що село колись затопило. Втім, деякі експонати того часу збереглися дотепер. Жителька села показала стародавню тарілку, де колись сажею було написано "Гапа" (ім'я); глечики, які і досі пахнуть молоком, а також дерев'яне барильце та унікальну колекцію леськівських вишиванок.
У Холодному Яру – історичному центрі Коліївщини та Холодноярської Республіки – триває підготовка до мистецького фестивалю "Крутий заміс". Тут Клопотенко познайомився з унікальними майстрами.
Йому показали справжній тулумбас – таких лише два на всю Черкащину, та "Трипільську Мадонну".
Місцевий майстер навчив Клопотенка пекти автентичний хліб на хмелевій заквасці.
"Зараз беруть отруєне зерно, перемелюють на залізних жорнах з пилом. Саме корисне викидають, саме шкідливе лишається і хімічно освітлюють", – критикував майстер сучасне виробництво.
Справжній білий хліб має темніший колір: "Це реально колір білого хліба, який він має бути". Хмелева закваска тим і унікальна, що "півтора місяця стоїть і їсти не просить. Вона завжди готова".
Перед роботою вони зіграли "музичну молитву" на хендпані.
На згадку Клопотенкові подарували терен 2018 року.
Потім влаштували справжні посиденьки з традиційними танцями. Клопотенкові показали "кривий зайчик" – танець між рогачами, де не можна наступити на них.
"П'яна ти чи не п'яна? Кривий танець", – пояснили правила, заспівавши: "Ой, в полі жито сидить зайчик, і ніжками чеберяє. І як би такі ніжки мала, то я б ними чеберяла, як той зайчик".
Господар Станіслав, який успішно займається борошном, розповів історію своїх підприємницьких невдач. Спочатку його "розвели" з саджинцями горіхів: "Посадив тисячу горіхів. Вони ростуть потихеньку,я зрозумів, що не доживу". Виявилося, що заробляють ці продавці саме на саджинцях, а не на горіхах.
Потім була афера з голозерним гарбузом. І тільки через кілька років він звернув увагу на назву села – Мельники – і зайнявся борошном.
"На сьогодні 67 видів борошна. Немає борошна, яке ви не можете собі уявити", – похвалився він, показавши пшоняне борошно.
У Шполі Клопотенко відвідав географічний центр України – місце, де "б'ється серце".
"Стоїте, закриваєте очі. Коли хтось говорить про об'єднання, що нам треба бути об'єднаними, кожен має приїхати сюди, закрити очі і більше не треба пояснювати", – поділився враженнями.
"Тут зникають всі суперечності, всі різні погляди, ти просто відчуваєш биття серця і величезну територію і людей".
На подвір'ї батьківського будинку кулінар дізнався традицію: "Там, де людина народилась, там закопаний пуп. Коли повитуха виймали, одрізали, і пуповину закопували".
Батько розповів, що їхній рід – гречкосії. Батько Клопотенка згадав, як ще його дід приїжджав на конях і возив його кататися: "Садили мене на цього коня. Радість якась була така".
Познайомившись з пасічником, кулінар дізнався цікаві факти: бджоли літом живуть 35 днів, а взимку – до 9 місяців.
"Літом літають, зношується крила. Якщо їх би можна було міняти, то вони б жили дуже довго".
У вулику є віск, прополіс, маточне молочко, але "найцінніша річ – це яд".
Клопотенко знайшов петрушкове насіння, яке їв у дитинстві: "Років 20 його не їв. Це мене прямо сюди перенесло. Моменти життя згадуються, коли якісь асоціації відбувалися".
Згадав свій "перший бізнес" – збирання колорадських жуків: "За кожного жука отримував грошей. Якби не вони, не був би бізнесменом".
Про те, що таке "кандьор" і чому це козацька їжа, як приготувати найсмачніший капусняк та які були зупинки у відомого шефа далі - дивіться у відео!
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
