Написана ще до подій Майдану і війни, книга звенигородця Євгена Стеблівського «Звенигора. Шабля на комісара» нинішньої осені – знову серед найпопулярніших у середовищі українських патріотів. Книгу перевидано у столичному виданні «Ярославів Вал», пише Козацький край.
Це перший історичний бойовик про невідомі й трагічні події Звенигородсько-Таращанського повстання 1918 року на території центральної України – головно, на Черкащині. У романі вимальовуються могутні дійові сили Вільного козацтва, яке стихійно продовжило в 1917-1921 роках традиції Наливайка, Хмельницького, Залізняка і Гонти.
У кожному селі навколо Черкас, Звенигородки, Чигирина, Шполи, Сміли, Кам’янки – зформовано дві-три бойові сотні, в кожному повіті – козацький кіш або полк – от звідки ця страшна сила! 70 000 збройних козаків, найбільш ідейних і відданих справі, організувало Вільне козацтво для підтримки молодої Української республіки в 1917-1918-му роках.
І тільки незграбне керівництво уряду, страх перед власним народом і намагання верхівки «по-доброму» домовитись з московськими більшовиками привели до роздроблення цієї сили, страшної кровопролитної боротьби наодинці і, в результаті – трагічної поразки всього повстанського руху.
Про бої «доблесної» Червоної армії з лісовими бандитами – вчила нас пропаганда Совєтів. Але насправді були важкі і кровопролитні бої організованих українських армій, полків і дивізій – проти більшовиків, денікінців, німецьких, польських, англійських, французьких, грецьких інтервентів. Були шалені повстання. І в цих боях найактивнішу роль мали саме козацькі з’єднання, страшна для ворогів козацька кіннота.
“Нехай загинемо всі ми – але з нашої крові повстануть нові герої!” – таким був козацький девіз у найбезнадійніших битвах.
Саме козацькі з’єднання отамана Цвітковського й Юрка Тютюнника вибили німців з центральної України влітку 1918 року. А восени 1918-го повстанці вигнали їх з усієї України.
Саме козацькі полки отамана Григор’єва на низькорослих степових конях вибили англійців, французів і греків з Одеси і усієї південної України в квітні 1919-го.
Саме козацькі полки виганяли з України більшовиків і Денікіна в 1919-ому…
В романі докладно описані маловідомі бої, наприклад – на станції Бобринська, де звенигородськими козаками була повністю знищена 8-тисячна червона армія Муравйова – того самого, який вбивав хлопців під Крутами і влаштував криваву різню в Києві.
У “Звенигорі…” йде мова і про славний Перший Зимовий похід української армії під проводом генералів Омеляновича-Павленко й Юрка Тютюнника. Тих, які майстерно зуміли вивести військо з “трикутника смерті”, оточеного з трьох боків більшовиками, Денікіним і поляками – і вихором пройшлись тилами червоних і білих фронтів, звільняючи цілі області.
Не можна без сліз читати рядки про останній бій отамана Чорного Ворона, Василя Чучупаки чи звенигородського кошового Семена Гризла…
За півстоліття втопленого в крові спокою українці заплатили надто значною ціною. Ціною забуття – себе, своїх предків, своїх героїв, в мільйонах людських мізків, оброблених ядучим маревом совєцького летаргічного сну. Нам не дають жити звички вічного рабства. Розчинені в крові іони великого страху і самовбивства свободи. Хіба наші внуки колись відчують себе великою і вільною нацією. Для цього вони повинні знати, якими сильними були наші предки. Для цього комусь треба бути сильним сьогодні!
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
