Історія машиністки ЗНРМ Катеринопільського елеватора МХП
Якщо ви коли-небудь були на елеваторі, то знаєте: це світ гулу машин, металевих платформ і тумблерів, що керують тоннами зерна. Тут усе здається «не жіночою справою». Але для Ірини Колісник — машиністки зернових навантажувально-розвантажувальних машин на Катеринопільському елеваторі МХП — це звичне, улюблене середовище.
“Я люблю техніку. Ще з дитинства крутилася біля тата — допомагала біля машин, мені завжди було цікаво, як воно все влаштовано. Коли побачила вакансію машиніста, вирішила спробувати. І жодного разу не пожалкувала. Тут можна шукати свій шлях, пробувати нове, експериментувати і розвиватися. Якщо цікаво — навчишся, запам’ятаєш, зробиш,” — розповідає Ірина.
Її шлях до цього місця — несподіваний. За освітою вона кулінар. Працювала у школі, у громадському харчуванні, а потім — різкий поворот: вакансія на елеваторі.
“Потрібна була робота, була вакансія, я прийшла і зрозуміла — хочу лишитися. Я бачила, куди йду, на яку посаду, і відчула, що тут можу розвиватися. Люди хороші, керівництво завжди допомагає. Якщо треба підтримка — ніхто не відмовить. Це важливо: коли тебе цінують і довіряють — робота стає справжньою,” — каже вона.
На Катеринопільському елеваторі жінки-машиністки — не дивина. Тут їх кілька, і кожна має свій стиль, свою відповідальність. Ірина — досвідчена, спокійна, уважна.
“Ми, жінки, працюємо поряд із чоловіками і нічого страшного в цьому немає. Кожна відповідальна за свій процес, і це робота в команді, де допомагають одна одній і навчають новачків,” — пояснює вона.
Її “робоче місце” — це пульт із десятками лампочок, кнопок і перемикачів. З його допомогою вона керує платформами, на які заїжджають фури із зерном, соєю, пшеницею.
“Головне — не нервуватися і не боятися. Все можна вивчити. Якщо цікаво — запам’ятаєш, зрозумієш, зробиш. А якщо не цікаво — не буде результату. У мене так: якщо мене зачепило, я докопаюсь до суті,” — ділиться вона.
Ірина — мама двох синів. Старший, 19-річний, служить у Збройних силах України. Молодший, 15-річний, навчається на зварювальника.
“Ми, жінки, повинні бути сильними. Наші чоловіки зараз на фронті, а ми тут — тримаємо тил. Підтримуємо їх і нашу країну. І не боїмося роботи. Бо все, що робимо — для життя. Тут я відчуваю, що можу впливати і робити справу по-справжньому, і це додає впевненості,” — каже вона.
Її колеги кажуть: Ірина з тих, хто завжди прийде на допомогу. Якщо щось сталося — поломка, розлив масла, потрібно швидко прибрати — вона перша бере ініціативу.
“Буває, що водій щось пролив, або поламалася машина. Я допоможу прибрати, щоб інша фура змогла заїхати. Ми всі тут як одна команда. Якщо треба — і з оператором, і з механіком разом розберемось. Тут дійсно цінують командну роботу, і відчуваєш, що кожен відповідає за спільний результат,” — пояснює Ірина.
На Катеринопільському елеваторі, як і в усьому МХП, таких історій — десятки.
“МХП — велика компанія, тут можна розвиватися і навчатися. Навіть якщо твій шлях починався не в техніці, а на кухні, завжди можна знайти своє місце. Тут можна пробувати, експериментувати і отримувати досвід”, — говорить вона.
Історія Ірини Колісник доводить: не існує «чоловічих» чи «жіночих» професій. Є тільки бажання, цікавість і сила духу. Іноді кулінарія справді приводить… до металевих споруд.
“Головне — не боятись і йти вперед. Усе решта навчиться,” — усміхається вона.
Довідково: у МХП діє програма «Сила жінок», що відкриває можливості для жінок реалізувати себе в технічних і виробничих професіях.
Учасниці програми можуть опанувати нову професію з нуля, пройти практичне навчання, отримати підтримку на кожному етапі та приєднатися до стабільної компанії з сильними цінностями й командою однодумців.
Маєте бажання змінити професію чи порекомендувати когось, хто готовий до нових викликів?
Телефонуйте 067 256 21 00 (Яна) або заповнюйте коротку анкету за посиланням: https://forms.cloud.microsoft/e/uZqkcEzz8P
Реклама
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
