Онкогінеколог Черкаського онкоцентру Євгеній Коляда переконаний: рак — не вирок, а захворювання, яке можна вилікувати, якщо вчасно звернутися по допомогу. Він поділився історією свого професійного шляху, розповів про страхи й надії пацієнток та наголосив, чому важливо «йти до лікаря, коли ще не болить».
Євгеній Коляда — онкогінеколог відділу пухлин репродуктивної системи жінки Черкаського онкоцентру. Цей фах він обрав не відразу — спершу мріяв бути травматологом. Та інтернатура, каже, все змінила: потрапив на практику з акушерства й гінекології і зрозумів, що мусить бути тут.
За вибір стежки в медицині Євгеній Коляда завдячує своєму наставникові, онкогінекологу Володимирові Бондару.
— Я прийшов сюди, щоб навчитися в нього, як треба робити. А в інших — вчитися, як робити не варто, — ділиться медик.
На думку пана Євгенія, за останні роки професія онкогінеколога добряче змінилася: якщо раніше ендоскопія була протипоказана онкологічним хворим, то сьогодні цей метод дослідження, зокрема лапароскопія, має значні переваги при втручаннях у боротьбі з раком.
Роботизована і лапароскопічна хірургія, за словами черкаського онкогінеколога, є великим досягненням медицини, перевершити яке не в змозі ніякий штучний інтелект.
Попри просвітницький прогрес у медицині, сьогодні серед звичайних людей побутує ще чимало хибних думок про онкологічні захворювання.
— Звісно, після лікування людина може жити без рецидивів 5, 10, 20 років, а потім різко повернутися до боротьби… Обіцяти кожному пацієнтові, що він точно буде жити до 100 років — навряд чи гарна ідея. Так, це складно... Але рак — це всього-на-всього захворювання, і воно виліковне. Це лише діагноз, а не смертний вирок, — зауважує пан Євгеній.
Саме тому, на думку черкаського медика, спілкування з пацієнтками — найважливіше в роботі лікаря, особливо — лікаря-онколога. Він мусить чесно пояснити людині специфіку лікування, можливі ризики й реальні прогнози, аби підготувати до боротьби з недугою.
Без цього не вдасться досягти успіхів у лікуванні. Адже замість упевненості пацієнт переживає страх і відчай.
— Прибуваючи в онкоцентр, пацієнтки бояться на прийомі. А коли вже потрапляють у відділення — бачать, що вони не одні. Що за ними є лікар, медсестра й молодша медсестра, які про все подбають, — каже пан Євгеній.
Комфортні умови для перебування в медзакладі і жінки з такими ж чи схожими проблемами насправді дещо нормалізують моральний стан пацієнток, і тоді страх відступає.
Найбільше ж людей лякає операція. Та, на думку онкогінеколога Євгенія Коляди, це нормально: зовсім нічого не боятися неможливо.
— Найбільша втіха для мене — посмішка пацієнтки, коли вона виписується додому, і в неї все добре. Це найкраще, що можна бачити, — ділиться лікар.
Великою проблемою в нинішньому лікуванні онкозахворювань лишається те, що часто жінки пізно звертаються за допомогою до фахівців. Як наслідок — на прийом до лікаря-онколога приходять пацієнтки із запущеними стадіями недуги, коли злоякісні утворення прогресують.
— Таких випадків багато. І причина теж не одна. По-перше, це свідчить про недосконалу роботу деяких лікарів первинної ланки, котрі не проводять належних дообстежень. Крім того, люди самі не готові брати на себе відповідальності за власне здоров’я. Якщо раніше до цього спонукали обов’язкові щорічні медогляди з рентгеном, мамографією, УЗД, цитологічним скринінгом й іншими обстеженнями, то зараз цього немає, — пояснює Євгеній Коляда.
Зважаючи на це, для збереження онкологічного здоров'я черкаський медик радить усім більше дбати про своє здоров’я: вчасно дообстежуватися і вчасно звертатися до лікарів.
Ще один базовий мінімум — регулярно робити чекап усього організму, аби як належне оцінити поточний стан здоров’я і виявити тривожні сигнали про проблеми.
— Іти до лікаря треба не тоді, коли болить, а до того, — зауважує онкогінеколог.
За роки лікарської практики Євгеній Коляда допоміг багатьом жінкам з онкологічними недугами. Перших пацієнток, зізнається, сьогодні навряд чи згадає. Але ніколи не зможе забути імен і діагнозів маленьких дівчаток, котрих йому довелося оперувати.
— Найстрашніше, що мені доводилося робити, — це оперувати онкохворих дітей зі злоякісними новоутвореннями яєчників. Я пам'ятаю їх усіх. Наші діти — найкраще і найсвітліше в нашому житті. А оперувати їх для мене морально дуже важко. Тому що коли перед лікарем — 10-річна дівчинка, у якої вже пішли метастази в печінку абощо, і треба виконати максимально циторедуктивну операцію (максимальне видалення пухлинного масиву в межах візуалізації хірургом — авт.), ідеться по суті про позбавлення цієї дитини репродуктивної функції в майбутньому. Тому це дуже важко. Одну операцію зробив — і вигораєш повністю, — розповідає пан Євгеній.
Такі будні лікаря — велике психологічне навантаження, упоратися з яким часто допомагає емоційна саморегуляція, каже медик Черкаського онкоцентру.
Для Євгенія Коляди рятівною є змога один-два дні порибалити в тиші — на природі він відволікається. Додає сил і енергії звичайна прогулянка із донькою — такі прості речі допомагають урівноважитися і відчути, що завтра все буде добре. Достатній фізичний відпочинок, на його думку, теж дуже важливий для кожного лікаря.
Онкогінеколог сподівається, що в нинішніх сумлінних медиків попереду — значні результати, що будуть помітні через 10, 20 і 30 років. Їхні успіхи — у щасливих очах людей, які долають рак і продовжують жити й любити життя.
За інформацією Черкаського клінічного онкологічного центру
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
