За останні роки в Україні все більше жінок отримують водійські посвідчення. Однією з причин збільшення кількості водійок стала повномасштабна війна. А нещодавно заступник міністра інфраструктури Сергій Деркач повідомив, що в країні розробляють загальнонаціональну програму навчання жінок водінню великогабаритного транспорту. Проте й досі в нашому суспільстві поширене упереджене ставлення до жінок за кермом.
Журналістки Про все поспілкувалися із черкащанками про те, з якими стереотипами вони стикаються під час навчання та практики водіння.
Фрази про те, що "мозок жінки не пристосований до керування автівкою" та "жінки повинні керувати не машиною, а каструлею" чула черкащанка Тетяна Лавренко. Вона отримала водійське посвідчення близько 8 років тому та вже майже три роки займається дрифтом (ред. - автоспортом, де водій/водійка навмисно втрачає зчеплення коліс автомобіля з дорогою, змушуючи його ковзати або “дрифтувати” під час поворотів) .
Тетяна пройшла свій "водійський шлях" від "Смарта" до спорткара, а тепер надихає й інших жінок.
Від "Смарта" до спорткара
Водійське посвідчення Тетяна Лавренко вирішала отримувати, бо не хотіла їздити в громадському транспорті.
- Мабуть, перший рік після отримання водійського посвідчення я взагалі не їздила, у нас навіть машини не було. Просто тоді всі отримували "права" і я вирішила теж. Я не хотіла їздити в маршрутках і тролейбусах, тому знала, що колись точно пересяду на машину. Першою моєю автівкою був Smart, бо я боялася габаритів. Потім ми купили Mazda MХ5 і я почала вже активніше їздити, - говорить Тетяна.
Навчання ж в автошколі Тетяні здалося несерйозним.
- Нас не вчили паркуватися, ми їздили на окраїнах міста, де й машин толком не було. Я дуже добре пам'ятаю ситуацію, коли інструктор сказав мені сигналити, а я не зрозуміла навіщо. А він потім каже: "Дивись, яка дівчина пішла прикольна" *(ред. - у цій ситуації інструктор проявив непрофесійність та сексизм). Тому я б не сказала, що це навчання було серйозним, що нас хотіли добре навчити. Я вже більше потім з батьком вчилася, - пригадує вона.
Також Тетяна розповідає, що спочатку на неї тиснули стереотипи.
- Мені здавалося, що ти повинна відразу класно їхати, а якщо в тебе не виходить з першого разу, то краще й не сідати за кермо. Це абсолютно неправильно, тепер я це розумію. А раніше я боялася зганьбитися, думала, що всі казатимуть: "А, це ж дівчина за кермом, все зрозуміло", будуть з мене сміятися. Для мене дуже важливою була думка оточення, навіть людей, яких я не знаю. У мене був момент, коли я не могла запаркуватися. Навколо були люди і я вважала, що вони думають: "Ясно, баба не може припаркуватися". Через це я почала так нервувати, що стала на "аварійку" й почала плакати. Це було моє перше паркування. Існує цей невидимий тиск, що тебе будуть засуджувати. Я думала, що ти або маєш бути найкращою, або взагалі не маєш нічого робити. Але так не буває. Усі починають з чогось, не важливо - дівчина ти чи чоловік. Я починала зі "Смарта", - каже черкащанка.
Дрифтом Тетяна Лавренко почала займатися після початку повномасштабної війни.
- Десь через пів року після початку повномасштабного вторгнення у мене з'явилося це захоплення. Раніше у нас з чоловіком було хобі - ми дуже багато подорожували, за останні кілька років відвідали 24 країни. У нас була ціль об'їздити світ. Звісно, після повномасштабного вторгнення все обірвалося. Десь через пів року нас почало "накривати". Важко було, як і всім. Я почала шукати спосіб, де ще отримати адреналін, якось відпочити. Спочатку ми поїхали подивитися, як займають дрифтом у Києві. А власник СТО, який робив мені машину під слалом, виявився організатором цих тренувань і запропонував спробувати. Так у мене з'явилося нове хобі, адже після першого ж тренування я зрозуміла, що буду цим займатися, - розповідає Тетяна Лавренко.
Тепер Тетяна щоп'ятниці їздить на тренування до Києва, адже в Черкасах немає спеціального треку для дрифту.
- Спочатку я тренувалася на орендованій автівці, потім знайшла повністю перероблену під дрифт машину - Nissan 350Z. З нею теж вийшла цікава історія. Я написала допис і сказала, якщо він набере відповідну кількість лайків, то я замість BMW (бо переважно купують саме цю марку) для дрифту куплю Nissan. І цю сторіз побачили люди, які потім і продали мені автівку. Вона була повністю готова, тепер стоїть у Києві, куди я приїжджаю на тренування.
Через хобі, Тетяні часто пишуть в соцмережах інші жінки: звертаються за порадами, або просто висловлюють свою підтримку.
- Особливо мами з дітьми пишуть. Переважно пишуть про те, що хочуть чимось займатися, але не мають на це часу. Моєму сину зараз 5 років. Ми його беремо з собою, доглядаємо дитину разом, - розповідає Тетяна. - Трапляється, що в соцмережах пишуть і негатив. І переважно це роблять чоловіки, жінки ж, навпаки, підтримують мене. А в чоловіків прямо "горить". Особливо в тих, які самі нічого не роблять. Люди намагаються віддзеркалювати на тебе свої упередження, ніби ти маєш відчувати те саме, що й вони. Але це все лише онлайн, навряд хтось при зустрічі скаже ці всі образи в очі. Навпаки, ще й з машиною попросять сфотографуватися.
"Дрифтери", які на дорозі - це не ті, які на треку"
З початком повномасштабної війни Тетяна, у тому числі за допомогою свого хобі, влаштовувала благодійні акції, щоб зібрати кошти для військових. Зокрема, вписувала нікнейми донаторів на автівку.
- Ідею з розписом автівки я побачила в хлопця з Америки, він у такий спосіб збирав собі підписників. А в мене була стара плівка на машині, я все одно збиралася її переклеювати. Тому вирішила писати на ній нікнейми людей, які скидали донати.
Збирала Тетяна донати й за допомогою дрифту.
- Я дуже хотіла привезти в Черкаси свій Nissan, на якому я тренуюся в Києві, показати друзям. І подумала, що якщо авто вже тут буде, то я можу покатати людей і тим самим теж зібрати гроші. Я хочу, щоб після війни в нас можна було зробити якийсь трек, де можна буде займатися дрифтом. На жаль, у нас вважають такий автоспорт поганим. Але ті "дрифтери", які на дорозі - це не ті, які на треку. Це абсолютно інші люди. На треку ти не загрожуєш нікому, не створюєш зайвий шум. Але нас можуть порівнювати з водіями, які ганяють в центрі міста чи лякають людей. Тому мені хочеться боротися з такими упередженнями. Показати, як насправді все відбувається: виключно на закритих майданчиках, з усіма заходами безпеки. І це може бути весело, чи навіть, стати ще для когось хобі.
"Ми приїхали на СТО на моїй машині й стосовно питання, яке виникло в мене, а механік все одно говорив до мого чоловіка"
Стереотипи щодо жінок сформовані навколо тверджень, що жінка - побутова рабиня, "власність" чоловіка, каже Тетяна Лавренко.
- І з такими штампами я стикаюся в різних сферах. Поширений стереотип, що коли жінка їздить на якійсь дорогій машині, то зрозуміло, як вона її отримала, сама ніби-то вона її купити не могла. А в автоспорті я стикалася з фразою, що "мозок жінки не пристосований до цього і вона ніколи не розбереться". Це, до речі, написав хлопець після заїзду на кращий час кола, коли одна дівчина їхала набагато швидше ніж він. І, мабуть, це його зачепило, - розповідає Тетяна. - Колись бачила інтерв'ю, де чоловік сказав, що "жінка не має керувати автомобілем, вона має керувати каструлею". Це говорила вже старенька людина, але в коментарях я побачила, що молоді хлопці підтримували його позицію. Я була шокована й не очікувала, що їх так багато.
Ще один показовий випадок стався з черкащанкою на одному з СТО.
- Якось ми з чоловіком приїхали на СТО на моїй автівці й стосовно питання, яке виникло в мене. Чоловік навіть не знав, у чому справа. І от ми стоїмо втрьох: я, мій чоловік Андрій і працівник СТО. Я дивлюся на механіка, ставлю йому питання, а він повертається до мого чоловіка і починає відповідати йому. Так і спілкувалися. Але я не хочу сказати, що всі чоловіки мають упереджене ставлення до жінок за кермом. Дуже багато тих, хто мені дійсно допомагав, на інших СТО були зовсім протилежні історії. Але, на жаль, і такі випадки траплялися.
Стереотипи і про жінок за кермом, і про "побутових рабинь" підтримують не лише чоловіки.
- У соцмереж мені писали жінки зі словами: "Класно, що вам чоловік дозволяє таким займатися". Як це мені чоловік дозволяє? Хто його питав, - сміється Тетяна. - Або "Добре, що твій чоловік робить все для того, щоб ти цим займалася". Але я б все одно це робила. Мені не потрібен чоловік, щоб мати хобі. Це нормально. Якщо я хочу цим займатися - я буду. У нас є сімейні моменти, ми ж родина, тому обговорюємо спільні питання. Але немає такого, що мені для чогось потрібен дозвіл чоловіка. Або, наприклад, є "кар міти" - зустрічі власників автівок. Під час них часто сексуалізують жіночі тіла, коли напівоголені дівчата просто ходять або танцюють на таких заходах. Ніби жінка - це "аксесуар" до автівки, а аж ніяк не водійка чи власниця машини. Але часи вже давно змінилися: жінки отримують водійські посвідчення та купують автівки.
Через цей набір упереджених ставлень, каже Тетяна, є жінки, котрі не хочуть вчитися водити в інструкторів чоловіків.
- Якби в мене, наприклад, була можливість, то на свої перші заняття з водіння я б пішла до інструкторки. Чисто через те, щоб уникнути якогось осуду. Я знаю, що деякі жінки теж не хочуть вчитися з інструкторами-чоловіками. А жінок-інструкторок - мало.
"Так, певно, прийнято: якщо ти чоловік, то все вмієш, або повинен вчитися лише в іншого чоловіка", - інструкторка з водіння
Черкаська інструкторка з безпечного водіння Валерія Білоус працює в цій сфері близько трьох років. Вона каже, що жінки-інструкторки нині - потрібні, хоч досі таких небагато.
- Андрій Яроменко (ред. - засновник Центру безпечного водіння "Pilot") шукав у команду інструкторів і в нього були думки про те, що потрібно взяти на цю роботу саме жінку. Адже нині стає все більше учениць і серед них трапляються такі, яким не комфортно працювати з інструкторами-чоловіками. Бувають також випадки, коли або родина релігійна і жінка може ходити на заняття лише до іншої жінки, або чоловіки ревниві. Тому мати жінку-інструкторку й в звичайній автошколі, я вважаю, потрібно. На жаль, я переважно зустрічала жінок, які викладають теорію, а от щоб прямо була інструкторкою - таких мало, - каже Валерія Білоус.
Учнів чоловіків у Валерії - небагато. Вона каже, що серед них досі є упереджене ставлення щодо інструкторок, особливо - до молодших.
- Учні чоловіки у мене були, але рідко. І я вже, навіть, якось відвикла від навчання їх. Насправді чоловіки не дуже полюбляють зі мною займатися, бо для них ніби дико, що їх чомусь буде навчати жінка. Це так, напевно, прийнято у нашому суспільстві: якщо ти чоловік, то ти в принципі все вмієш, або повинен вчитися лише в іншого чоловіка. Хоча тим учням, які в мене були, було або не принципово і вони нормально ставилися до жінок-інструкторок, або вони були молодші за мене. Бо в старших чоловіків часто є упереджене ставлення, - говорить інструкторка.
Валерія Білоус розповідає, що різниця між навчанням чоловіків і жінок все ж є. Проте це стосується більше підходу до викладання, а не у засвоєнні інформації.
- Немає такого, що когось навчати легше чи важче, однаково, але трішки різні підходи потрібні. Важливо, щоб людина була позитивно налаштована і сама хотіла вчитися, слухалася та розуміла, що те, що їй викладають - відпрацьовано вже на багатьох людях та дійсно дієве. Важливо, щоб учні та учениці довіряли нам, - розповідає Валерія. - Із більшістю контакт налагоджується швидко, а з деякими людьми буває складніше. Різні фактори можуть бути причинами цього. Хтось може мати негативний досвід навчання в інших інструкторів, або в чоловіка. Хтось, можливо, потрапляв у ДТП, чи просто став свідком.
"Не потрібно їздити так, як твій чоловік"
Своїм учням та ученицям Валерія Білоус завжди радить навчатися водити автівку не з рідними, батьками чи чоловіками, а лише з інструкторами.
- Чоловіків, які дійсно допомагають своїм дружинам у навчанні й роблять це якісно, не кричать, якісь моменти терплять, правильно підказують, насправді мало. Завжди будь-якої справи - чи іноземної мови, чи танців, чи водіння - краще навчатися в професіонала. Є випадки, коли рідні можуть допомогти, але якщо хочеться дійсно навчитися їздити якісно, а не лише прямо або по сільських дорогах, то, звісно, краще йти до інструктора: відпрацювати маневри, паркування, якісь контраварійні моменти, поїздити містом тощо, - радить інструкторка. - Бувають випадки, коли чоловік їздить більш агресивно та маневрено, дружина, подивившись на це, лякається і думає, що вона так їхати не хоче. А потім вона сідає до мене, бачить, як я їду і її це влаштовує, вже вчитися хочеться та все здається не таким страшним. Головне, щоб жінки не боялися, адже не потрібно їздити так, як твій чоловік. Тому ми всі рекомендуємо, щоб, за можливості, жінка, вже після закінчення навчання, намагалася їздити сама, без чоловіка, спочатку на легших маршрутах, можливо, зранку, коли ще не такі завантажені дороги.
Також, за словами інструкторки, принцип, що водінню обов'язково потрібно навчатися на автівці з механічною коробкою передач - уже застарілий.
- Часто у старших чоловіків є така тенденція, що їх вчили їздити на "механіці", то зараз і жінок потрібно так вчити. Також останнім часом це аргументують ще й тим, що нині незрозуміла ситуація в країні й потрібно в разі чого мати змогу поїхати на будь-якій машині. Але не для всіх людей це буде актуально. Якщо людині не подобається "механіка" - не потрібно її змушувати. Якщо вже немає, звісно, можливості придбати "автомат", тоді так, доводиться вчитися на тому, що є. Але людина може прекрасно навчитися їздити на "автоматі", а потім, за бажання, пересісти на "механіку". Зі мною так було. Якщо є можливість придбати автомат - то чому цього не зробити і їздити спокійно. Зараз є можливість навчатися у своє задоволення. Нам і так стресу в житті вистачає, а ще водіння його додаватиме, нащо воно треба? - говорить Валерія.
"Стало більше водійок. І якість водіння також підвищилась"
Зараз у "Pilot" більше навчається жінок, ніж чоловіків, каже Валерія. Така тенденція розпочалася ще з пандемії коронавірусу, нині на збільшення кількості водійок вплинула повномасштабна війна, адже є жінки, в яких чоловіки пішли воювати, а машина залишилася вдома.
- Стало більше водійок. І якість водіння також підвищилась. Статистика, в принципі, залишається такою ж, як і раніше - чоловіки частіше потрапляють в серйозні чи, навіть, смертельні ДТП, жінки - більше в легкі аварії через неуважність. Нині, в 21 столітті, жінки почали або самостійно заробляти на автівки, або у сім'ях з'явилася звичка купувати кілька машин. І багатьом чоловікам не подобається тенденція, що жінки стають на рівень з ними, або навіть й вище. І по заробітку, і по водійських навичках. Чоловіки досі не довіряють тому, як може поїхати жінка, а вона може й машину запаркувати краще, і вийти з якоїсь небезпечної аварійної ситуації. Також помічала, що чоловіки більш агресивні не лише до жінок-водійок, а й до жінок-пішоходів, - розповідає інструкторка.
За її словами, страх водіння, який присутній у новачків, зникає поступово, головне - вчитися та відпрацьовувати складні моменти.
- Боятися того, що тобі хтось посигналить чи накричить - нісенітниця. Тобі можуть посигналити чи накричати й коли ти йдеш пішки. Якщо страшно водити авто - треба спочатку займатися на майданчику, потім поступово їздити містом. Все поступово, просто треба працювати. Коли вже починаєте їздити самі - не треба відразу їхати на базар скуповуватися, а обирати для початку легші маршрути, райони, години, коли дороги не такі завантажені. Страх завжди виникає, коли ти йдеш у невідомість. Коли невідомість стає відомою, страх зникає. А далі вже з'являється тільки страх неадекватних водіїв, - сміється Валерія.
За тривалий стаж водіння вона і сама не раз стикалася і з негативним ставленням на дорозі, переважно - від чоловіків-водіїв, й зі стереотипами.
- У мене ж на лобі не написано, що я інструкторка з водіння. Тому я теж стикаюся з негативним ставленням від інших водіїв. Хоч ти жінка на "Жигулі", хоч на "Мерседесі" - їм однаково. Якщо поруч з тобою немає чоловіка, то "полетить" агресія, якщо поряд є чоловік - то агресія буде або мінімальна, або її не буде взагалі. Якось мені дуже сигналив водій, який хотів, щоб я від'їхала, але коли з пасажирського місця вийшов мій хлопець - той чоловік відразу став поводитися спокійніше. Неадекватних людей трапляється багато, тому завжди краще не доводити до конфліктів і вирішувати ситуації врівноважено, - радить Валерія Білоус.
"Стереотипи про жінок на дорозі скоро зникнуть, бо ми всі порівняємося"
Інструкторка Валерія Білоус переконана, що жінки та чоловіки - рівні між собою у водінні автівок. А жінки також можуть справитися й з керуванням великогабаритним транспортом.
- Звісно, жінки теж можуть керувати таким транспортом. Руки й ноги ж є. Складність, звісно, буде, бо коли ти їздиш на легковій автівці - в тебе є цільна конструкція. Фура - це також додатковий причіп. Мені здається, в цьому і є складність. Але принцип, я думаю, той самий, всього можна навчитися. Якщо техніка нова і сучасна - то це не "Жигулі", в самому керуванні я проблеми не бачу. Хіба у фізичному навантаженні, якщо йдеться про перевезення вантажу.
Різниця між водіями чи водійками на дорозі - хіба в рівні нахабності, переконана Тетяна Лавренко.
- Це залежить від людини, а не від статі. Наскільки багато вона собі дозволяє. Хтось може, залежно від величини та вартості машини, поводитися зухваліше на дорозі. Це може бути як і чоловік, так і жінка. Усьому можна навчитися. Просто комусь потрібно менше часу, комусь - більше. Зараз дуже багато жінок за кермом. Тому, я думаю, стереотипи скоро зникнуть. Бо ми просто порівняємося. Хоча ще, певно, залишатимуться чоловіки, які наполягатимуть на тому, що жінкам місце за каструлею. Зараз навіть з-за кордону переганяють машини жінки, які "вчора отримали водійське посвідчення". У нас немає вибору, тому всім доведеться це прийняти.
А жінкам, які хочуть навчитися водити, але досі з різних причин не наважуються, Тетяна радить "просто зробити перший крок".
- Не думаючи про те, чим це закінчиться, чи якщо раптом не вийде. Просто спробуй. Якби я колись не спробувала, цього всього не було б. Варіант "Або відразу ідеально, або ніяк" - не працює.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
