«Як політика поєднується зі світоглядом священика?» – Володимир Педько

28 вересня 2020, 15:20

Я не пішов у політику, я завжди був у ній. Немає розмежування між громадським життям і політикою. Адже політика виявляється у всьому: допомога бабусі перейти дорогу, допомога дітям в дитячих будинках, служіння хворим в лікарнях, волонтерство для військових, прибирання занедбаних частин пляж або лісу, зрештою - виховання своїх дітей, як добрих громадян, тощо. Вся соціальна діяльність, яка чинить вплив на життя села, міста чи цілої країни -  є ніщо інше, як політична діяльність.

У нас, до цих пір, не було політики в країні, а був великий бізнес, який ховався за політичні процеси. І тому я розумію людей, які зневірені і розчаровані, які бояться політики і всього, що пов'язано з нею, які сприймають депутатів виключно як паразитів, що живуть за рахунок народу.

Але для християн зневіра, апатія, розчарування в людях є неприпустимим. Ми ніколи не маємо втрачати віру в Людину.

Те, що одні люди зіпсували – інші люди можуть і відбудувати.

Наша задача не відвертатися від нашої Батьківщини, лишаючи її напризволяще "горе-політикам", шукаючи собі різні виправдання.

Якщо військові капелани стоять пліч-о-пліч з воїнами під час війни, щоб захищати суверенітет та територіальну цілісність країни, то чому вони не можуть разом зі своїми громадами відстоювати права гідного життя в своїх селах та містах.

Адже народ, який уже скоро зможе проявити свою владу в країні, виконавши свій обов'язок - голосування на виборах - це і є наша Церква. Адже церква складається не з кам'яних храмів, а з живих людей.

Час брати контроль над владою! Ми народжені, щоб панувати в своїй країні, а не бути рабами інших людей. Для християн є лиш один пан, який може бути над ними - Бог.

П.С. Хоч ні рабство, ні свобода ніяк не мають впливати на духовний світ. Бо і раб, і пан раба - можуть разом за одним столом "їсти" у Царстві небесному. Тому, звісно, я кажу про рабство свідомості, а не тіла.

Священник, підприємець, військовий капелан, представник «Національного корпусу» Володимир Педько

Коментарі

Вгору