Все частіше доводиться стикатись із інтересом українців до Холодного Яру. Інтересом живим і наповненим змістом. В певний момент явище «Холодний Яр» набуло сакрального змісту. Це було певне уособлення вогню. «Той, що кличе дух до бою». Але ейфорія пройшла. Почалося розгрібання Авгієвих стаєнь. І виявилось, що говорити є про що.
Починаючи з самого простого. Територія Холодного Яру. Це Черкаська і Кіровоградська області. Ну що стосується Кіровоградщини – то це повний «капут». Найглухіші місцини найдрімучішої області. Це так (хай уже не ображаються кіровоградці, але ніде, окрім Олександрівського району, села Триліси, хутора Антонівки я не бачив, як природа з'їдає те, що ще 5 років тому було селом на 100 хат. Коли в цьому селі нема вже вулиць і знайти не можна асфальтовані гілки). Черкащина мене вражала іншим. Є цілі шмати території, де не може бути газу, де централізоване водопостачання – це речі, про які розповідають міські студенти. Де в 6 годині ранку можна зустріти чоловіків, що вже встигли прийняти щоденну дозу, яка ледве-ледве не збиває з ніг.
Але це наші Карпати. Не варто гнати свій автомобіль через пів-України. Виїжджайте на горби Головківки. Пройдіться Вовчим шпилем. Смереки Кресельського лісництва обійміть. Сині гори бачили? Любіть Черкащину. «У цьому полі, синьому як льон, де тільки ти, і ні душі навколо…».
«Яр той. Вже до нього і стежки не лишилось малої». Хто покарає чиновників, які розграбували проект «Золота підкова Черкащини». Недобудова в Чигирині. Суботівські шляхи, які перетворюються на пекло за найменшої ожеледиці. Непотрібна Новоселиця. Івківці, де між ярами мала ховатись правляча верхівка партії за хвилини до ядерної війни. Медведівка, яка має з десяток наливайок і один музей. Далекі Мельники. Головківка, яку воліють забути. Зруйнували все, що мали. Проте люди їдуть. Їдуть з усієї України. Місцеві знають лиш про Мотронинській монастир. Соромно і дико. І нічого не доклали. Все, в чому можна кохатись і рости, ми воліли не бачити, міняли на гарні картинки. Чи бачив хто як квітне Арніка гірська? Червонокнижна! Вона є в нас. Цілі долини.
Проте світлини цієї рослини викликають здивування. "Це ж карпатський ендемік. Її на Черкащині не має", - запевняють. Є!!! Гектари. Любити треба свою справу.
Часто доводиться супроводжувати групи, які подорожують Холодним Яром. І картина завжди типова. Розчарування перших хвилин, адже було уявлення, що Холодний Яр – це ліси і байраки. А Холодний Яр – це надзвичайні краєвиди. Це душа Наддніпрянщини. Якщо ви не були в Холодному Яру (не в автобусі чи авто, а ніжками, землю відчуваючи) – ви не знаєте, що таке Черкащина.
А потім приїжджають вдруге. Втретє. Везуть друзів. Не втрачайте час. Починайте завтра. Яр не випускає чужаків. Але приймає своїх. «Над Яром Залізняк витає і на Умань позирає…». Яр треба любити як живу людину, і він відповість взаємністю, покаже свої найпотаємніші місця.
Зараз Яр стоїть проти волі людей. Він готовий з нами поділитись, повернути душу нації, але тільки тоді, коли нація буде готова прийняти цю душу. Поки ж він один проти ста заборон…
