Видання "Акцент" склало свій рейтинг "Персон 2014 року" в Черкасах. До нього увійшло шість відомих у місті особистостей, які запам'яталися черкасцям у цьому році: невгамовний борець, секретар міської ради Олександр Радуцький, "вічний" міський голова Черкас Сергій Одарич, скандальна ювілярка, голова Черкаської облради Валентина Коваленко, скромний голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко, "хімічна принцеса" Валентина Жуковська та "діамантова королева" Наталія Нетовкіна.
Рік, що минає, видався для місцевих... Як же їх назвати? Політики - надто гучно, чиновники - якось зневажливо, владці - немилозвучно. Начальство - грубо і не по європейськи, керівники - банально, та й не всі з них — наше начальство і керівники. Пропоную тут і тимчасово назвати їх просто «персони». Не VІP, але ж не абихто. Персони, які упродовж року в різний спосіб не давали нам про себе забути. Обличчя декотрих вже й набридати почали. Та нічого не вдієш, така в них робота - бути на виду. Кого ж ми, черкащани, «ніколи в житті не забудемо», згадуючи 2014 рік?
Олександр Радуцький. Феноменальна персона таранного типу. Якби не його бурхлива діяльність, чимало журналістів не дорахувалися б гонорарів. У методах досягнення мети, а саме - крісла секретаря міськради, був неперебірливим, але ефективним. Так замучив Сергія Одарича, що тому нічого не лишалося, як зробити відповідне подання, у чому він мало не відразу ж публічно покаявся.
«Кримінальна школа. Я тобі таку кримінальну школу покажу... Ти на себе подивися, урод, як ти до Тулуба бігав...», - з цими словами в революційному гніві Радуцький приклався до лиця колишнього заступника міського голови Павла Карася. «Я нікому не дозволю порушувати закон, тим більше - депутатам, які мають бути зразком для черкащан», - а цими нещодавно новоявлений «шериф» давав «батьківські настанови» депутату Руслану Зорі після того, як останній мав необережність випробувати на міцність вітрину магазину на Луначарці. Між ними до жорсткого спарингу не дійшло лише дивом.
Увесь час Олександр Романович борсається у хвилях міських негараздів. Він охоче пірнає у глибини комунальних проблем, а потім, вигулькнувши над поверхнею, доповідає про побачене і озвучує шляхи порятунку. Спеціалісти — в шоці, журналісти над силу перетравлюють почуте, але його самого те не обходить, він вже десь далеко проміряє глибину ще якоїсь халепи. Остання - сумнозвісні 15 тролейбусів «Азоту», які не їдуть вже 2 роки.
Емоційний вантаж, який героїчно тримає великий поборник справедливості, у гарячому липні розігрів його власний «мотор» до межі і Олександр Романович по «швидкій» опинився в лікарні, а потім і кардіоцентрі. Переніс складну операцію, але за місяць вже знову «пірнав»...
Валентина Коваленко, жінка дивовижної долі, яка пройшла ніким дотепер у цілому світі непроторений шлях від витонченої лірично-інтимної поетеси до топової персони грубої прози — територіального парламенту.
Валентини Михайлівни дуже багато. Власне, а «власне» - то її улюблене слово, Валентина Михайлівна скрізь. На Майданах, підприємствах, в бібліотеках, в Оршанці, в зоні АТО, в лікарнях, школах, в полі і на стадіоні, в газетах, журналах, на радіо і телебаченні... Це вам не Валерій Черняк, якого місяцями далі коридору облради ніхто не бачив. Валентина Михайлівна тямить в усьому і щиро ділиться своєю тямою уздовж і впоперек. Лише від кінця лютого на посаді, а скільки всього... сказано! До речі, пані Коваленко на ту єдину як для жінки в цілій Україні посаду не просилася. Більше, двічі від неї відмовлялася. Та сталося, і статус зобов’язує: хоч вийшла вся з народу, свій ювілей у вересні забабахала так, що й буржуям би в носі закрутило. За що й перепало їй від інтернет-спільноти. Утім, її право. А наше - побажати цій позитивній жінці й щирій патріотці більшого ККД в практичній площині.
Сергій Одарич, що феєрично повернувся після травневих виборів — ще одна феноменальна персона. Маючи найвищий негативний рейтинг, спромігся мобілізувати практично всіх, хто був «за». Результат - 50731 голос: значно більше, ніж навіть коли б скласти разом голоси, віддані за «срібного» Анатолія Бондаренка та «бронзового» Миколу Булатецького. Стратегічно і тактично досвідчений управлінець переграв усіх, окрім як в іншій партії Олександра Радуцького. Просто Сергій Олегович грає у шахи, а Олександр Романович тими ж фігурами - «у Чапаєва». Щоправда, й користі громаді від його звитяги поки-що небагато, оскільки понад п’ять місяців складався воєдино кострубатий пазл виконкому.
Юрій Ткаченко.На відміну від попередника на посаді, він точно не образиться, що не очолює рейтинг персон, про яких часто згадували. Колишній очільник обласної податкової адміністрації, співвласник мережі «Моллі», підприємств «Золотий бекон», «Золотоніські сади», фермерського господарства «Воля», ресторану «Ботічеллі», «Фермерського» ринку: та на біса йому ті балачки про власну персону. Скромна привабливість буржуазії. Але чомусь не дратує. Відмовлявся від портфеля до останнього, тобто до прямого призначення на посаду в.о. Президента Олександром Турчиновим. 17 березня на Соборній площі виступив перед все ще революційно налаштованою громадою. Рівний голос та невдавана щирість зробили своє: народ, якому ще не перейшло бажання і далі «виносити», заспокоївся. На тоді неповні 42, без відповідного досвіду й авторитету - непогано. Утім, кому довелося вчителювати, напевне володіє певними секретами роботи з галасливою аудиторією. Працює, вочевидь, непогано, адже за останнім рейтингом ефективності голів ОДА десь аж на самій горі. Раніше про таке знали б навіть у сусідніх державах, а тут ось випадково на цю інформацію натрапив, та ще й не на місцевому ресурсі.
Валентина Жуковська. Суб’єктивно - надто довгий і плутаний шлях до сердець і мізків черкащан обрали куратори й технологи Валентини Борисівни. Або прогавили момент піку довіри. Відтак - почесне, але невтішне для неї друге місце на виборах до Верховної Ради 26 жовтня по 194 округу. Хто знає: можливо, що якби у цей час в особливій шані не були бойові хлопці з АТО, все було б інакше (і наймовірніше, що так, адже по одномандатному свого найближчого переслідувача Анатолія Бондаренка вона випередила удвічі), але... Ще ці тролейбуси, які ніяк не поїдуть.
Валентина Жуковська зробила для Черкас і громади дуже багато. Значно більше, ніж більшість посадовців при портфелях. Не будемо тут нишпорити в її сумочці зі жлобською цікавістю «на які шиші». Головне - зробила: і «Дружбу народів», і велику допомогу обладнанням для онкодиспансера, і дітям та батькам із невеликими статками, облаштувавши у середмісті табори відпочинку «Велика гра», і... Жалкуватимемо? Ймовірно. Але для цього треба навчитися аналізувати в спокійних умовах, а не під гаслами революційних площ.
Наталія Нетовкіна. Під осінь спалахнула вишуканим діамантом в поспіхом склепаній оздобі громадянського руху «За процвітання Черкащини». І оцей конфлікт матеріалів якось дуже насторожував. Чи й справді власниця ювелірної «імперії» перейматиметься клопотами нужденних у Верховній Раді? Та наш народ над такими дурними питаннями голову ніколи не сушить. А свою кампанію Наталія Володимирівна вела як по писаному: візити в глибинку, концерти у центрі, правильні слова скрізь. Не судилося. Прискіплива до нудоти ЦВК до чогось там в документах причепилася, тож Нетовкіну до виборів не допустили. Але ми її запам’ятали. А коли так, то ще згадаємо.
Автор Борис Юхно
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
