Максим Авраменко (позивний “Богун”) став відомим на всю країну після того, як у полоні російських окупантів відмовився витерти взуття об український прапор, за що йому прострелили обидві ноги. Він не тільки вижив, а й повернувся додому, зумівши вивезти зашитим у підкладку куртки той самий прапор, який зумів приховати, - пише "Козацький край".
25-річний ветеран батальйону “Донбас”, який визволяв Попасну і Лисичанськ, а захоплений був у полон під Іловайськом, після визволення за обміном військовополоненими знову пішов воювати – став командиром взводу у знаменитій 79-й десантно-штурмовій бригаді і відзначився у переможних боях під Авдіївкою.
Максим з посмішкою розповів, що секрет його витривалості - те, що він із козацького роду, за сімейними переказами – нащадок козацького полковника Івана Богуна, на честь якого і позивний взяв. А потім абсолютно серйозно підкреслив, що в свій перший бій ішов абсолютно не навченим, бо інструктори Нацгвардії, які ще вчора були офіцерами Внутрішніх військ Януковича, не дуже поспішали навчити чогось хлопців батальйону “Донбас”.
Тоді на базі з’явився В’ячеслав Галва, інструктор-доброволець із Черкас, у минулому – підполковник розвідки, який досконало володів здобутими в країнах НАТО усіма навичками роботи спецназу. Буквально за два дні Галва навчив бійця і його друзів-нацгвардійців тих навичок, які пізніше не раз рятували їм життя.
- Місяць ми провели на учбовій базі. Спочатку була загальна військова підготовка, а потім по спеціальності. Ті кадри, які залишилися на базі інструкторами, були негативно налаштовані до нас, тому що як представники внутрішніх військ брали участь у подіях на Майдані. Напруження між нами виникало навіть на рівні командування. Для тренувань видавали мало боєприпасів. Дуже виручали волонтери, особливо В’ячеслав Галва, який навчав нас стрілкової та саперської справи, тактики бою, розвідки, як краще підходити до зачистки будівель, та й просто поведінки під час бою, бо багато людей прийшли взагалі без будь-яких навичок, - згадує Максим Авраменко.
В’ячеслав, який мав позивний Кузьмич, приїхав на декілька днів, а займався з хлопцями і вдень, і вночі.
- Я йому дуже вдячний за цю науку, вона була дуже корисною. Я хотів навчитися всього, вміти якомога більше. На війні все могло знадобитися. Я став стрілком. Перші випробовування були у нас вже в Артемівську. Ми потрапили туди в середині липня 2014 року… - розповів "Богун".
Підполковник розвідки В’ячесла Галва загинув у серпні 2014 року на Донеччині, де був інструктором вже полку “Азов”. У Черкасах є вулиця, названа на честь Галви, його іменем названий і загін юних морських піхотинців при Черкаському клубі юних моряків, який має навчальний катер (з числа колишніх катерів ВМС), названий на честь позивного Галви – “Кузьмич”.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
