Киянин, якому у Черкасах замінили стегновий суглоб на штучний, після операції захворів на гепатит і вже рік не може нормально ходити. На лікування пацієнт витратив більше 200 тисяч гривень, але результату немає, йдеться в сюжеті "ТСН".
- Як я в казку повірив? По телефону почув: вам роблять операцію, пару днів – і ви їдете. Я настільки повірив, хотілося ходити, стрибати, - пригадує Олександр Цапенко, який на операцію поїхав у Черкаси.
Там в обласній лікарні йому порадили хірурга-віртуоза, у якого є свій сайт і безліч регалій – це завідувач ортопедичного відділення Вадим Шевченко. Він і встановив стегновий протез, а за три дні виписав пацієнта додому – той із хірургом на згадку сфотографувався.
- Ось протез тазостегновий, у ньому 15 см ніжка, тут шарик. За декілька тижнів буде рік, ходити я не можу, нога – все те саме, - коментує світлину киянин.
Перші ускладнення почалися через місяць після операції – температура піднялася до 39. Хірург по телефону заспокоював, що це реакція на протез, і вона мине. Температура трималась і через два місяці, тому дружина Олександра кинулася до столичних медиків. Лікарі пацієнтові призначали щораз інші медикаменти і процедури, а врешті, що називається, "залікували": "Ось був чоловік у розквіті сил, красень, богатир – лежить жовтий, практично при смерті".
За півроку той-таки ортопед із Черкас поставив новий діагноз: гепатит С. Ця смертельно небезпечна хвороба передається лише через кров, але в Україні її діагностують не одразу.
- Навіть не захотів зі мною розмовляти. Його фраза: викресліть мій телефон, а ваш я заблокую. Наслідок встановлення протезу, я ж був абсолютно здоровий, - вважає Цапенко.
- Ви подумаєте, що я божевільна, але ми зраділи, що нарешті встановили діагноз. Ми стільки пройшли лікарів у Києві – і нам поставили діагноз. Ми думали: ура, ми вилікуємо гепатит. Але ми його вилікували, а проблеми не минули, - каже дружина.
Гомілки і стопи в Олександра набрякають досі, працювати чоловік не може – ходить із палицею, але максимум до півгодини. Навіть лягти, каже, на правий бік, де стоїть протез – боляче. Чоловік досі сумнівається в якості того, що йому поставили. Із документів, переконує, отримав лише ксерокопію: "Коли ми просили дати паспорт чи якийсь документ, який нам встановили протез – нам лікар сказав: я такі документи не даю".
У Європі пацієнти отримують так звані паспорти на протези, але в Україні так відбувається лише за бажанням хірурга. Більш того, довести, коли саме інфекція гепатиту потрапила в кров пацієнта, неможливо. Цапенко в пошуках правди звернувся до журналістів і разом із ними вирушив до Черкас по документи на протез. Подати руку своєму хірургу відмовляється. Сам Шевечнко в кабінет запрошує епідеміолога та ортопеда, який знімає всіх на телефон. На камеру врешті віддає пацієнтові оригінали того штучного суглобу, який поставив – запевняє, що протез німецький.
- Пацієнт може загубити, ми йому зробили ксерокопію. В Україні немає затвердженої форми паспорту ендопротезу. Ми зберігаємо для внутрішнього користування, - пояснив медик.
Хірург переконаний, що заразитися на гепатит Олександр міг десь у столиці.
- У наших умовах заразитися гепатитом неможливо. Бо під час операції використовуються тільки стерильні інструменти, - каже Шевченко.
Він пропонує пацієнту нове обстеження, але свою помилку відкидає: "До чого я, що ви інвалід? Пухнуть ноги – це не від протезування. Бог створив людину без імпланту, і бувають різні реакції. Це збіг обставин, це доля пацієнта, і тут не все буває гладко. Може бути інфаркт чи ще щось.
Попри нові хвороби, за протез Олександр заплатив майже 100 тисяч гривень. Ще більше 100 тисяч він за рік витратив на обстеження і лікування гепатиту. А чи зможе ходити без ціпка – поки що невідомо.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
