Вони були першими, хто з Умані прорвався до наших хлопців на фронт, доставляючи їжу, каски, бронежилети і тепловізори. Коли лише починался війна і волонтерського руху не було, як такого, двоє друзів ризикуючи життям завезли необхідне в найгарячішу точку фронту – гору Карачун. Вона вважалася оточеною силами сепаратистів і шляхи для постачання були відрізані…
Про це інформує "Вечірня Умань".
Був збитий вертоліт генерала Кульчицького при підльоті до гори Карачун. По посадках догорали БТРи, що намагалися прорватися з боєкомплектом і їжею до бійців. Уманчани на блок-постах відбивали танкові атаки та боролися з підступністю ворога та недолугістю командування… У цей час двоє уманчан на завантаженому мікроавтобусі… проїхали повз блок-пости сепаратистів на оточену гору…
Коли ніхто не хоче…
Ідея відвезти допомогу у Романа Похольчука і Олександра Колесника виникла одночасно – коли на одному з Віче почули про стан забезпечення наших хлопців. Без касок, бронежилетів і води, вони боронили країну від чуми, що оселилася в Слов’янську. Олександр має фірму, яка займається перевезеннями. Проте ніхто з водіїв не захотів їхати в зону АТО.
- Жоден водій не погодився. Хоча говорили довезти допомогу до штабу в Ізюмі. – згадує Олександр. – Довелося самому сісти за кермо. Спочатку їхали «як зазвичай» - заправки, кава, розмови… Усе помінялося, коли потрапили до Ізюму… Танки, зброя, БТРи. На першу поїздку ми все звантажили у штабі АТО. Де нам пообіцяли – довезуть бійцям.
Проте, як виявилося, ніхто допомогу бійцям не віз. Гора Карачун потрапила в «оперативне оточення», а прориватися до хлопців, аби поповнити запаси, командування не поспішало…
- Через тиждень ми привезли другий бус допомоги. – згадує Олександр. – І коли побачили, що привезені нами речі так і лежать, Роман Похольчук «закипів». Військові сказали – гора в оточенні. Їх не довезти… Може якось лісами, але ми вам БТР не дамо – згорите і хлопці разом з вами… Ми вирішили їхати. Мені дали в руки дві гранати, Роману автомат. Допомогу, що була в штабі, завантажили в додатковий мікроавтобус. Погодилося їхати кілька вояк. І нас повів провідник…
Якщо в шортах і з гранатометом – то наш…
Довга поїздка лісами затягувалася. Спочатку пробили одне колесо. Потім інше.
- Це були найважчі тридцять кілометрів у моєму житті – згадує Олександр. – Коли вже підїздили до гори, побачили блок-пост. Було невідомо – хто це. До нас направився кремезний чоловік – в капцях, шортах і… гранатометом. Тут Роман сказав – якщо в капцях, шортах і з гранатометом, то точно наш… Так і виявилося. Де була десантура….
Сьогодні Олександр Колесник – депутат міськради. Роман Похольчук – депутат обласної ради. Обоє кажуть – якби повернутися на два роки назад на Маньківський блок-пост, вчинили б так само…
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
