Фото: Ірина Болдирєва.
Доки безпритульних тварин на вулицях Черкас воліють не помічати, супервумен для «братів і сестер наших менших» Яна Тябут заснувала чудову благодійну організацію «Доброкіт». Редакція Swoon зустрілася з нею і з’ясувала, як це – рятувати життя та дарувати нову надію чотирилапим.
— Яно, як у Черкасах виникла благодійна ініціатива «Доброкіт» і хто нею займається?
— Я вже років 5 допомагаю безпритульним тваринам у Черкасах. За цей час з’явилися контакти з іншими людьми, які займалися подібним. Але досі все перебувало в певному хаосі, а для мене важлива структурованість роботи, чіткий план і видимі результати наприкінці. Годувати та стерилізувати – це добре, але за час піклування, окрім фінансових ресурсів, вкладаєш у тваринку свою душу, починаєш її сприймати як свою. І коли опісля відпускаєш котика на вулицю, а його збиває авто чи розриває собака – вважаю, що така робота була недостатньою. Тому друзі почали мене спонукати зробити щось своє, до того ж трапився на очі київський центр адопції, відкритий на базі ветеринарного центру. Партнерами «Доброкота» теж є клініка «Ветексперт», яка й раніше підтримувала наші проекти («Котофест» та «Барабакафест»).
До нашої команди я відношу всіх людей, які чимось допомагають. Сам «кістяк», який займається адмініструванням та поширенням наших ідей – це 3-4 особи. Наприкінці зими я зареєструвала всі документи, а фаза активної роботи була розпочата з березня. Я тільки сьогодні-завтра буду робити фінансовий звіт за перший місяць, нам надійшло близько восьми тисяч гривень за цей період. Це внески, які починалися від одної-двох гривень на нашому офіційному рахунку.
— До речі, люди з ентузіазмом підтримують вас коштами. Як це працює?
— 4-го квітня (це був Міжнародний день безпритульних тварин) ми запустили акцію «Хвостик для котика». Запропонували взяти участь усім, у кого є «хвостик» на картці. Наприклад, коли маєш 1568 гривень і 50 копійок, ти можеш перевести нам 50 копійок, чи 8,50 грн, чи 68,50 грн, чи 568,50 грн – на власний розсуд. Людина сама визначає суму. Кожного тижня ми ще й розігруємо невеликі подарунки серед тих, хто зробив внески. Нам їх пропонують небайдужі люди – хендмейдери, зокрема. Вони передають, наприклад, тематичні браслети або пряники. Ми це влаштовуємо і для того, щоб поширити ідею благодійності серед людей – вони плюсують, що надіслали «хвостик», а їхні друзі дізнаються про нашу ініціативу. Хоч, звісно, дехто воліє це робити анонімно, ми поважаємо і таке право.
Є люди, які щомісячно перераховують певну суму, є також ті, які обирають окрему тваринку, яку хочуть спонсорувати. Важливо, що у підписників/ць є довіра до нас, бо інформація про «Доброкіт» спочатку поширювалася методами сарафанного радіо серед друзів і далі.
— Одна з ваших особливостей – активне ведення сторінок у соціальних мережах. Що вони вам дають?
— Це зручно – зайти в Instagram чи Facebook і знайти там щось корисне. Нам важливо ділитися з людьми інформацією освітнього напряму. Дуже часто у нас просять порад, і якщо це випадки, які не потребують ветеринарного втручання, ми залюбки ділимося власним досвідом з догляду за котами й кішками. У мене, напевно, кожного ранку бувають дзвінки від людей. Сьогодні зателефонував чоловік, запитав, що робити, коли напала домашня кішка. Ми в таких ситуаціях можемо зорієнтувати. Таким чином, соцмережі створюють нам інформаційне поле, завдяки якому ми маємо змогу консультувати, а також залучати зацікавлених в адопції людей.
— Як ви обираєте тварин, яких берете під опіку?
— Мені здається, вони знаходять нас самі (посміхається). У першу чергу намагаємося допомогти кошенятам, травмованим та вагітним тваринам. Бо буває, їхнє життя – це лічені години на вулиці. Котики, які живуть у дворах, де їх годують, поять та пускають погрітися – не зовсім пріоритетні, бо в них таки є мінімальна підтримка. Одночасно ми маємо змогу утримувати не більше 10 тварин. Тому що спочатку тварина має пройти карантин у клініці – два тижні, за які проявляються всі можливі хвороби, які одразу візуально можна не помітити. У ветцентрі є місця для 5-7 тварин. І звісно, маємо фінансові обмеження, бо в середньому утримання котика коштує 50 грн на добу (догляд персоналу, прибирання, повноцінне харчування), до цього додаються ще й медичні витрати на щеплення, обробку від паразитів, стерилізацію чи лікування.
— Є якісь нюанси пошуку майбутньої родини для ваших котів та кішок?
— Ми обов’язково підписуємо угоду про дбайливу опіку, вона так і називається. Насамперед, там наявний опис тварини, щоб ми могли її впізнати, якщо раптом вона опиниться на вулиці. І покарати власників, адже в угоді вказана інформація й про них. На жаль, багато хто досі не розуміє елементарних речей, наприклад, чому котів не варто годувати рибою з кістками. Ми звертаємо увагу на адекватність людини, тому що не кожному хочеться довірити тварину. Були люди, яким ми відмовляли, бо умови проживання не відповідали вимогам, сформованих нашим досвідом. Ми також проти віддавання тварин «на подарунок» або як сюрприз для дитини. Наша мета – не просто віддати тварину, а знайти їй найкращу родину. Коли кажуть: «Це саме та тварина, яку ми шукали», вважаємо нашу місію виконаною. В ідеалі кожна адопція має відбуватися таким чином.
Ось чому ми даємо випробувальний термін, коли людина зможе подивитися на характер кішки чи кота, оцінити свою готовність до догляду за ними. Позаяк кожна тварина потребує різної кількості часу та зусиль – комусь нормально довго перебувати на самоті, а для когось це травматично. У таких випадках ми рекомендуємо взяти тваринку-компаньйона або підшуковуємо їй іншу родину. Адопція має бути комфортною для обох сторін. Бо для когось енергійна киця, яка лазить шторами – це катастрофа, а хтось ладнає з такою домашньою улюбленицею без проблем.
— Чи легко тварина з вулиці йде на контакт із людиною?
Сьогодні я розмовляла з дівчиною, яка взяла одного з наших котиків. І вона каже: «Яно, він не перестає муркотіти. Він не злазить із мене. Він усю ніч спав на моїй подушці». Тобто, переважно такі тварини після постійного стресу, в якому вони жили на вулиці, дуже позитивно реагують на нове середовище. Вони цінують проявлену увагу по-інакшому, ніж ті тварини, які з подібними проблемами не зіштовхувались. Треба зазначити, що в середньому безпритульні коти та кішки живуть близько трьох років – це дуже мало в порівнянні з тривалістю їхнього життя вдома.
— Що могло би поліпшити ситуацію з безпритульними тваринами в Черкасах?
— На державному рівні є законопроект, який вже пройшов кілька стадій, але повністю не прийнятий. Там передбачено загальний реєстр тварин і введення чіпів. Це спростить пошук господарів, коли тварину знайдено в неналежному стані. Багатьох хвилює також питання оподаткування, але, на мою думку, нормальний господар не матиме проблем у необхідності сплатити 175 грн на рік. Хочу ще зазначити, що поліція не відмовляється реагувати на проблемні випадки, з якими ми мали справу. Але важливо, щоб ці ситуації зі знущанням над тваринами набували розголосу і люди почали усвідомлювати відповідальність.
Спілкувалася Марина Саражин.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
