Дуже часто, в різних рекламах, телеграм каналах і фейсбуках, зустрічаю маніпулятивні твердження, які відповідають на питання, за що ж воюють військові? А й справді, за що? Чому чоловіки і жінки одягають військову форму?
Як я читаю на різних ресурсах: за мирне небо над головою, щоб ти міг випити горнятко кави з друзями, за європейський вибір, за рівні права лгбт спільноти.
Кожен кричить про те, що йому ближче. Чим голосніше кричить, тим цинічніше виглядає інформація, не співпадаючи з реальною картиною.
Реальні причини у кожного на стільки різні, що їх не можна так просто звести до купи. У когось причин воювати більше, ніж достатньо, а хтось навіть не задавався цим питанням, просто відчуває таку потребу всім своїм нутром.
Я не претендую на об'єктивність, але без прикрас опишу загальні мотиви, які зустрічаю серед різних військових.
За себе. У кожої людини є свій маленький світ, зі своїми здобудками, цінностями, мріями і якщо ти й пальцем не поворухнув, щоб його захистити - ти свій бій програв і ніхто за тебе цього не зробить.
Страх. Багато хто відчуває страх, що знищають його дім, сім'ю, що без зброї він беззахисний.
Сором. Для більшості чоловіків соромно сидіти вдома, коли їх товариші на війні.
Дружба. Багато людей відправилися на війну цілими компаніями або старими колективами, які вже раніше захищали Батьківщину.
Помста. Після кожного випадку звірств окупантів, з'являється ряд добровольців, які прагнуть помститися за своїх друзів та рідних.
Вигода. Існують випадки, коли вирішальний фактор для військового - зарплатня та перспективи різних можливостей після війни: пільги, земля, політичний рейтинг.
Сміливість. Зустрічається багато чоловіків, для яких боротьба і змагання - стиль життя, вони готові довести усім та самим собі, що вони найкращі, найсильніші, непереможні.
Самопожертва. Спираючись на вік, досвід, провину є військові, які бажають зберегти життя інших, жертвуючи собою.
Ідеологія. Для когось українська державність, національно-визвольні змагання, боротьба між цивілізаціями - це сенс життя, за який варто битися дор кінця.
Заклик. Значна частина людей, керуючись емоціями і загальним хаосом, відгукнулася на заклик приєднатися до армії, вступити в ТрО, тощо.
Покликання. Велика кількість професійних військових, медиків та інших спеціальностей ще задовго до цих подій, обрали свій шлях.
Це далеко не вичерпний список мотивацій, чому конкретні військові вирішили взяти до рук зброю. Для когось вистачило однієї причини, а когось переконав увесь список.
Коли ми говоримо про бар'єри спілкування між військовими та цивільними, про адаптацію, ПТСР, меседжі з ЗМІ, важливо розуміти, що історія кожного бійця індивідуальна і не можна до всіх зводити в один шаблон.
Костянтин Мірошниченко, черкаський активіст, допис у власному Телеграм-каналі
