Згідно зі ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» роботодавці можуть відстороняти від роботи осіб, які ухиляються від щеплень проти інфекцій, перелік яких установлюється Мінохоронздоров’ям. Цей обов’язок, зокрема, закріплено у ст. 169 Кодексу законів про працю України та у Законі України «Про охорону праці».
Відповідно до Наказу МОЗ України № 595 від 16.09.2011 року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» затверджено календарний план профілактичних щеплень, який встановлює вичерпний перелік обов’язкових профілактичних щеплень. Згідно з вказаним переліком, щеплення (вакцинація) проти вірусу SARS-CoV-2/COVID-19 до обов’язкових не належить, а відтак є виключно ДОБРОВІЛЬНОЮ.
За таких обставин відмова роботодавця у прийняті на роботу, відсторонення від роботи чи звільнення з такої з мотивів відсутності в особи щеплення (вакцинації) проти вірусу SARS-CoV-2/COVID-19 є незаконною. Згідно зі ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити того, що не передбачено законодавством. Оскільки законодавством не передбачено обов’язкового щеплення (вакцинації) проти вірусу SARS-CoV-2/COVID-19, то вимагати таку є не лише протиправно, а й подекуди злочинно.
