Стрімкий ріст цін на природний газ на європейських біржах є наслідком декількох факторів, в тому числі впливу Газпрому, який починаючи з квітня поточного року знижував динаміку наповнення підземних газових сховищ (ПСГ) на території Європейського Союзу.
Існуюча європейська модель газового ринку не забезпечила енергетичної стабільності. Стрімкий ріст попиту природного газу в ЄС, Азії, а особливо в Китаї, низькі обсяги пропозиції та умисно створений Газпромом ажіотаж призвели до формування неринкових спекулятивних біржових цін.
Єврокомісія та представники Енергетичного співтовариства ретельно вивчають ситуацію для внесення відповідних коректив.
Однак переважна більшість країн ЄС принаймні до кінця поточного року отримують природний газ за довгостроковими контрактами за ціною від 200 до 300 доларів США за 1000 м³. Тобто економіка Євросоюзу не зазнала спекулятивного удару.
Україна, чи не єдина держава в Європі, на території якої всі суб’єкти економічної діяльності (державні, приватні, комунальні) змушені придбавати природний газ за так званою «ринковою» ціною. Тобто за «паритетною» ціною до середньозваженої оптової ціни на німецькому газовому хабі (NCG).
Поняття «паритетна ціна» відсутнє в законодавстві України.Єдина згадка про паритет середньозваженої оптової ціни на німецькому хабі була в постанові Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758, яка втратила чинність у 2019 році.
Отже в Україні не існує справжнього ринку природного газу. В енергетичному балансі не врахований обсяг та ціна газу власного видобутку. Поняття «паритетна ціна» нав’язана ззовні і не відповідає інтересам українського суспільства.
Українська енергоємна промисловість стала неконкурентною не тільки технологічно, а вже й енергетично.Майже всі підприємства хімічної галузі зупинилися. Слід очікувати стрімкого підвищення цін на промислову продукцію інших галузей та відповідно двозначний показник інфляції.
Підписаний центральною та регіональними владами, НАК «Нафтогаз» та органами місцевого самоврядування меморандум про непідвищення рівня тарифів на опалення і гарячу воду немає юридичної сили. Крім того цей декларативний документ не враховує інтереси промисловості, а також тих теплокомуненерго, які закуповують тепло у приватних компаній.
Різницю між зафіксованими та «ринковими» цінами компенсуватиме НАК «Нафтогаз» із власних прибутків або з державного бюджету при його збитковості. Тобто фінансовий тягар ляже на всіх платників податків.
Та навіть ціни 7,4 грн та 13,6 грн за 1 м³ для населення та бюджетних установ відповіднео є економічно необґрунтованими. Витрати на субсидії для населення, тобто витрати державного бюджету, з року в рік ростуть. У 2021 році вони складуть аж 37,2 млрд. грн.
При запровадженні в Україні прозорого моніторингу енергоресурсів та зміні енергетичної моделі економіки ринкові ціна на природний газ та електроенергію склали б близько 3,0 грн за 1 м³ та близько 1,2 грн за 1 кВт відповідно. Ринкові ціни на тепло при такій вартості на газ та е/е мали б знизитися у 3 рази.
На опалювальний сезон для забезпечення теплом населення, державних та комунальних установ Україна потребує близько 20 млрд. куб метрів природного газу.
Наші підземні сховища газу (ПСГ) дозволяють зберігати до 38 млрд куб метрів.У поточному році закачано 18,7 млрд м³, з яких належить Нафтогазу лише 10,3 млрд м³.14. Важливим показником стабільності функціонування ЖКГ в осінньо-зимовий період є добовий підйом газу з ПСГ.
При зниженні температури до -10°С добове споживання по державі складає 180-200 млн м³.Власного газу Україна видобуває в середньому 51 млн м³ на добу.
З підземних сховищ за добу можна підняти від 100 млн до 130 млн м³ газу. Чим більша наповненість ПСГ тим більший тиск, і відповідно більший добовий підйом.
Так як ПСГ наповнені лише на 50% добовий підйом газу може бути не більше 100 млн м³.
У попередні роки в період критично низьких температур Україна відбирала з нашої газотранспортної системи (ГТС) російський транзитний газ. Хоча це є грубим порушенням транзитних обов’язків газу, що належить контрагентам ЄС.
Тобто при тривалості періоду низької температури (-10°С) впродовж декількох діб українські споживачі можуть відчути дефіцит природного газу.
Дефіцит природного газу призводить до зростання попиту та цін на електроенергію та інші енергоносії. Енергетичний баланс держави необхідно розглядати тільки в комплексі.
Якщо запустити на повну потужність атомну енергетику необхідно забезпечити балансуючі потужності теплової генерації.
Станом на початок опалювального сезону запаси вугілля на ТЕС/ТЕЦ відповідно до розрахунків Міненерго мали складати 2,8 млн тон. Фактично в наявності близько 700 тис тон (в 4 рази менше). Тобто стабільність функціонування теплової генерації під загрозою.
Висновки:
- Критично низький рівень енергетичної безпеки, до якого останні 20 років вели Україну всі політичні еліти вже напряму впливає на стан державної безпеки;
- Нав’язана Україні ззовні та ще й спотворена впливом олігархічними структурами енергетична модель за своєю суттю не є ринковою. Вона не стимулює вітчизняну економіку та ставить під загрозу енергетичну та державну безпеку;
- Український уряд не має стратегії реформування ПЕК та не вживає достатніх заходів для ефективного управління стратегічними галузями економіки;
- Нам всім треба бути готовими до жорсткої економії газу та віялових відключень електроенергії;
- Ситуація у ПЕК та ЖКГ є ознакою неефективного управління країною, тому однозначно буде мати політичні наслідки;
- Від колапсу нас може врятувати тепла зима, ну і молитва до бога.
Докерувалися…
