49-річного військового Григорія Негруна, який отримав поранення під час евакуації бійців із передової на Донбасі, 9 травня виписали з лікарні в Черкасах. Із посічених вибухом ніг воїна вже дістали металеві осколки, лишилися поки тільки пластикові, які на операційному столі не «піймали» магнітом. Медики дають оптимістичні прогнози – ходити буде, пише Козацький край.
У планах бійця дорогою між Черкасами і Городищем – лише заглянути на військову базу, де він декілька років поспіль прослужив разом з трьома німцями і трьома бельгійцями: Реєм, Бригом, Сарматом, Ерікою, Агатою та Гердою. Це шість німецьких і бельгійських вівчарок, яких Негрун виховував з малих цуценят, оскільки був військовим кінологом. Коли восени його відправили в морську піхоту і на передову, бійця вже знали за позивним «Пікс» - так звали ще одного його чотирилапого друга, який загинув, не витримавши навантаження тренувань.
Більша частина життя Григорія до, під час і після служби кінологом – це ще й постійні поїздки за кермом, два десятиліття і цивільного, і військового життя водія. Спочатку був Київ, робота водієм на приватній фірмі, яка займалася установкою вишок мобільного зв’язку, пізніше – військова служба в окремому автобаті у «зоні АТО» (2015-16 рр); знову фірма в Києві, а з 2018-го вже постійно на контракті в ЗСУ: 6 років кінологом на Черкащині, а з осені 2024-го спочатку в морській піхоті на передовій, а потім – у 111-й (Луганській) бригаді територіальної оборони. Мав чимало боїв і пригод, часто не лише кермо крутив, а й брав до рук зброю.
Його автомобіль по вирвах на дорогах, а частіше й під одночасним обстрілом ворога доставляв на передову боєприпаси, продукти й медикаменти, а назад вивозив поранених з «нуля» та бійців на ротацію, а одного разу – ще й чотирьох полонених.
"Якщо чесно – було навіть шкода ту четвірку із зв’язаними руками і зав’язаними очима. Їх щойно піймали і вони ще нічого не розуміли – трусилися від страху… Зовсім діти ще – років по 25", - згадує про них військовий.
Григорій не вважає, що робить щось особливе – він просто спокійно і впевнено виконує свою роботу водія мінометної батареї. Побратими ж думають інакше.
"Кожного дня вирушав у зони, де все прострілювалося ворожими дронами. У «крайні» дні робив взагалі по 2-3 виїзди щодня. Гриша з посмішкою їхав туди, куди вже й пішки не кожен хотів іти", - розповідає про водія один з його побратимів, черкащанин Ярослав Нищик.
Вибираючи ціль і наші «дронщики», і ворожі у першу чергу намагаються знищити транспортні засоби. Тому у водіїв ризик потрапити під удар зростає саме через цю «пріоритетність».
«Пікс» згадує гонки наввипередки з дронами, які намагалися його знищити – зі сміхом називає «криворуким» навіть того російського дронщика, який цієї весни зрешетив його штатну автівку, але не зумів її знищити. Конкретнішим стало попадання в середині квітня – FPV-дрон, який прилетів збоку – потрапив точно у водійські дверцята його «Міцубісі».
Авто згоріло і Григорій разом з двома стрільцями 4 доби виходив до своїх. Зрештою – евакуація на авто до найближчого стабілізаційного пункту, де дістали перші три осколки з ніг і відправили далі по лікарнях. Більшість осколків дістали вже в Черкасах – і хірург запропонував забрати їх як «сувенір», та Григорій відмовився.
Григорій досі залишається з унікальним званням старшого матроса, яке йому не встигли змінити після переведення з морпіхів у тероборону. У тій же Луганській бригаді ТрО служить його рідна сестра Лариса. Вона - номер з бойового мінометного розрахунку.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
