Фото: Світлана Небилиця
Емма / Джейн Остін. – Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2018. – 512 с.
«Вона, звичайно, була права, а він, хоч і був не правий,
ніколи б в тому не признався».
Джейн Остін «Емма».
Уявіть собі Англію 18-19 століття: заможні пані та джентльмени, фермери та дворяни середнього статку, бідні селяни, вечірні настільні ігри, розмови за чашечкою чаю, вранішні ритуали читання листів, розкішні бали, прогулянки у найпрекрасніших куточках країни, карети та їзда верхи, і звісно, кохання, кохання, кохання. Мабуть, більшість із вас відразу подумали про романи Томаса Гарді або Джейн Остін. І матимуть рацію. У книгах цих двох авторів точно цього всього вдосталь.
Та сьогодні хочу розповісти конкретно про один з таких творів – не найбільш популярну книгу, але доволі відому, – «Емму» Джейн Остін. Більшість знає цю авторку за її романами «Гордість і упередження» або «Розум і почуття», проте упевнена, що чули й про четвертий її твір, тираж якого за життя Остін так і не був повністю розпроданий. Як зазначають у «Вікіпедії», Джейн Остін не здобула великої слави за свого життя. Протягом півстоліття після смерті її читали мало, хоча почала утворюватися група палких шанувальників. Увага до Остін відродилася наприкінці дев‘ятнадцятого століття.
Варто зазначити, що героїні творів Остін — сучасні їй панянки із верстви не дуже заможних дворянських родин, а головна тема творчості письменниці — мораль англійського суспільства ранньої індустріальної епохи. У книзі «Емма» це також прослідковується. Завершила цей роман авторка у 1815 році. Світ творів англійської письменниці Джейн Остін – це світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і водночас не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи. Її герої – живі люди, з усіма їхніми перевагами й недоліками, здатні й на високі почуття, і на великі помилки.
Сюжет. «Емма» – це історія про молоду дівчину, яка походить з відомого й доволі багато роду. Дівчина живе у містечку Гайбері в маєтку Гартфілд разом зі своїм дещо ексцентричним батьком. Вона дуже любить його, тому говорить собі, що ніколи не вийде заміж, аби не кидати свого тата самого, який, звісно, такого горя нізащо не переживе. Натомість Емма сватає всіх своїх друзів. За її допомоги вже одружилася гувернантка, яку вона сильно любила, а тепер дівчина має намір знайти гідну пару й для своєї подруги Гарріет, та тільки виявляється все не так, як думалося. І поки міс Вудхаус шукає, хто б підійшов її подругам, вона не помічає того, хто полюбив її, та до кого тягнеться і її серце. Справжніх почуттів Емма не бачить, аж допоки не починає ревнувати. «Кажуть, разочок у житті обов’язково треба закохатися», – що й стається з молодою міс Вудхаус, яка раніше й повірити не могла в те, що колись захоче бути разом з кимось.
У творі присутні й гумор, і традиції Англії 18 століття. Романи Джейн Остін та інших класиків цієї доби досить специфічні за своїм стилем, а тому не всім можуть прийтися до смаку. Стиль написання та мова може здатися занадто химерною та пафосною, проте водночас вона відіграє важливу роль у переданні колориту, традицій, звичаїв та характерів людей того часу. Важливо відзначити й внесок перекладача в таких книгах. Від добору слів залежить те, наскільки точно буде передана атмосфера книги, як вона буде відрізнятися від того, що задумувала авторка в оригінальному творі. У моєму випадку все було чудово, хоч і читала «Емму» російською мовою.
Взагалі не перестаю дивуватися, наскільки ввічливі та поважні є люди того часу, як багато для них важить їхнє положення у суспільстві та як буває важко тим, у кого немає відомого роду чи великих статків. У книзі авторка дуже велику роль відводить для показу характерів героїв. Вона їх також висміює. Одні персонажі спочатку показані читачеві з хорошого боку, потім же бачимо зовсім іншу сторону тієї самої людини – та ще й письменниця робить це з неабиякою майстерністю. До прикладу, спочатку перед нашими очима постає такий собі містер Елтон – він увічливий, поважний та дуже добрий чоловік, крім того, ще й багатий. Хто б не хотів собі такого нареченого? Але вже пізніше нам показують, наскільки ці риси характеру були неправдиві. Насправді він лицемір, капосний та шкідливий чоловік, який відразу ж падає в очах головної героїні.
У книзі Джейн Остін порушує низку проблем, які хвилюють суспільство й нині, а тому її романи є популярними й зараз, особливо серед жіночої аудиторії. Зокрема, авторка наголошує на таких темах:
– батьки й діти;
– роль суспільного статусу в житті;
– кохання та ненависть;
– дружба;
– місце жінки у стосунках та у суспільстві;
– фемінізм (не дуже багато, але є).
Враження. Поки що це перша книжка Джейн Остін, з якою я познайомилася, але не остання. Обов'язково хочу прочитати «Гордість і упередження», а також «Розум і почуття». Порівнювати поки що можу лише з книгою Томаса Гарді – «Тесс із роду Д’ербевіллів», оскільки вбачаю в них щось спільне. Крім того, за жанром та проблематикою твори дуже схожі. Остання, мушу сказати, здалася мені більш яскравою, ніж «Емма», більш динамічною та складною. У книзі ж Остін, як на мене, забагато води – більше нам показують життя другорядних людей, аніж головних героїв. Роман статичний та розтягнутий. Як на мене, все можна було легко помістити у 200 сторінок, але не в понад 500. У книзі мало дій, проте багато діалогів та описів, які затягують розповідь, але стиль написання цікавий, тому нудьгувати все ж таки не доводиться, хіба що трішки на початку. Якщо з самою Еммою нам дають більше часу, щоб познайомитися та полюбити/зненавидіти її, то головний герой розкривається для нас лише на останніх сторінках – коли вже й закінчувати читати треба. Кінець здався зім'ятим та занадто швидким, деяким моментам не вистачило більш детального пояснення, а хотілося б.
Цей роман для мене став більш гумористичним, аніж серйозним та проблемним. Показано кумедні ситуації з життя людей того століття, є ситуації, які змушують бідкатися та переживати головну героїню – але вони швидко вирішуються самі та не мають масштабного характеру. Головна героїня, якщо й типізована, то у вузькому колі. Особисто я не бачу в ній відображення якогось прошарку суспільства, або ж вона погано розкрита, чим ця книга, на мою думку, трішки все-таки грішить. Емма не бідна, а можливо, тому нам і не вдалося побачити важких, динамічних моментів за її участі, крім хіба що забавок зі сватанням своїх друзів. Як більшість зазначає, у книгах Остін присутня надмірна романтичність і закоханість, запаморочлива вразливість і перебільшене почуття власної гідності й гордості. У виконанні письменниці це головні атрибути класичної романтики, й насправді вони не старіють і стають яскравішими після кожного прочитання.
Попри це, роман заслуговує на увагу. Легко читати, цікаво й не нудно, проте це не «вау», як з книгою «Тесс із роду Д’ербевіллів» чи «Ті, що співають у терні». Все-таки я погоджуюся з тією думкою, що «Емма» слабша від інших романів Остін, проте це ще варто перевірити на власному досвіді. Читати цю книгу рекомендувала б, тому що марним проведення часу з «Еммою» точно не буде.
Кілька слів про оформлення всієї серії книг Джейн Остін, яку робить КСД. Обкладинки неймовірні. Романи приємно брати до рук. Окрім того, що вони всі виконані в єдиному стилі, так ще й зі смаком. Мінімалізм та простота – ось, що треба, аби книга сподобалася з першого погляду.
Оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️.
P. S. Окрім книги, хотілося б додати кілька слів про те, що за книгами Джейн Остін знято багато фільмів та серіалів, які свого часу здобували різноманітні премії та нагороди. Я їх не бачила ще, але кажуть, що вони не гірші від самих романів.
