Він ніколи не забуде свій перший бій. Тоді 43-го року 17-річний Олексій Нікітін визволяв Львів. Воював у піхоті і завжди був на передовій, відтак після кожної атаки відзначав день народження. Були поранення і контузії, та головне додому повернувся живий, інформує ЧСН.
73 роки Олексій Якович зберігає невеличкий вузлик із чорними сухарями і монетами. Із таким крамом у 43-тьому, мама Марія відправляла сина на війну. Хто вірив у «Родіну і Сталіна», а він – у Бога і знав, що та маленька іконка, яку йому дала мама берегтиме його від куль. А їх пролітало повз нього чимало, адже був піхотинцем.
Коли почалась війна, йому було 15 років, разом із батьками і ще двома братами Олексій Якович жив у невеличкому селі Дубовики, за 200 кілометрів від Ленінграда. У 17 років пішов на фронт рядовим піхотинцем. Визволяв Львів, Краків. Пройшов всю війну і на строкову службу прибув до Черкас. Додому потрапив лише за рік після закінчення війни. Той день пам’ятає дотепер. Хіба ж забудеш заплакані, щасливі очі своєї мами.
Вже у Черкасах зустрів кохання свого життя, так і залишився тут. У них була любов та не було дітей. Вже багато років, як Олексій Якович живе один, по господарству допомагає соціальний працівник. Та він не скаржиться. На столі – газети, телевізор, ветеран звідусіль черпає інформацію про війну на сході України. Йому не просто розібратись у нинішніх геополітичних процесах, та у нього важко на серці від того, що гинуть діти і онуки. У старенького не вкладається в голові, як можуть воювати народи-сусіди.
90-річний ветеран хоч і у поважних літах, та не засиджується на одному місці, чи не щодня гуляє у парку Перемоги, зустрічається із друзями. Ось і зараз подякував нам за увагу і заходився проводжати, каже, треба обов’язково рухатись – аби жити.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
