Минає рік, відколи черкаський театр втратив дах та глядацьку залу, а актори змушені поневірятися по чужих сценах. Першого липня 2015-го року на 3 поверсі балкону загорілося кілька крісел. Як наслідок – повністю зруйновано глядацьку залу, обвалився дах, від вогню та води пошкоджені коридори й інші приміщення. Сумна річниця виявила не тільки матеріальні проблеми культурного заклладу, інформує Громадське ТБ: Черкаси.
Працівники театру залишилися практично віч-на-віч зі своєю трагедією: політики, крім популістських коментарів, не дали театру нічого; чиновники в адміністраціях перекладали папірці за найкращими традиціями бюрократії; адміністрація була майже паралізованою. Що відбулося в театрі за цей складний рік та що буде далі?
Дія 1. Чому згорів театр?
Сьогодні, майже через рік після пожежі, в поліції досі не можуть назвати її точні причини. Підозри теж нікому не висували. Справу відкрили за статтею 270 Кримінального кодексу – порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, однак можлива й подальша перекваліфікація справи.
Півроку тому тодішній виконувач обов’язків начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Владислав Пустовар говорив про те, що слідчі відпрацьовують основну версію – навмисний підпал:
– Слідство тягнеться довго, бо стільки часу треба було на проведення всіх експертиз, на опитування всіх працівників театру, свідків і всіх осіб, які могли в той час перебувати в епіцентрі виникнення пожежі. Крім цього, проводяться і оперативні заходи на встановлення осіб, які можуть бути причетними до умисного підпалу.
Тоді керівник поліції пояснив, що результати двох експертиз суперечили одна одній. Для уточнення призначили ще одну. Її результату чекають і досі, бо нібито у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз – великі черги. Речник обласної поліції Дмитро Грищенко запевняє, що слідство затримується не навмисне:
– Там накопичується великий обсяг роботи, а для проведення експертиз потрібен деякий час. Технологічно є певні процедури, через які вони не можуть протягом півмісяця або місяця їх зробити. Наш театр на слуху в усій Україні, тому ніхто не зацікавлений у тому, щоб спеціально затягувати слідство, – каже Дмитро Сергійович.
Він говорить, що розслідування таких масштабних справ практично завжди триває довго:
– Багатьом зі сторони може здаватися, що все зрозуміло і немає чого розслідувати. Але ж насправді є купа нюансів, які вимагають того, щоб у них розібратися, – розповідає Дмитро Грищенко. – Наприклад, може бути, що загорання сталося через недбалість певної особи. Можливо, ніхто вогонь спеціально і не заносив, а, можливо, і навпаки – зробили це навмисно. Поки що остаточних відповідей у слідчого немає, є здогадки, але на здогадках ми не можемо притягувати особу до відповідальності – це неправильно і незаконно.
Тож зараз розслідування пожежі фактично перебуває на тому ж етапі, де й півроку тому: допитали працівників, оглянули місце події, вивчили речові докази та провели експертизи.
У технічному висновку пожежників вказана така причина загорання: відкритий вогонь. До того ж, працівники служби з надзвичайних ситуацій виявили ряд порушень протипожежної безпеки. А судово-пожежотехнічна експертиза, проведена у вересні 2015-го, встановила, що причина виникнення пожежі – занесення стороннього джерела запалювання ззовні. Тобто підпал.
Дія 2. Чому театр без грошей?
Сцена 1. Ремонт театру
Майже рік погорілий театр у Черкасах простояв без даху просто неба. Негода попсувала зруйновану вогнем глядацьку залу ще більше. Обіцянки ось-ось виділити кошти на ремонт і розпочати відбудову справдилися лиш наприкінці червня цього року. На перший етап – встановлення даху, заміну вікон та оновлення фасаду – таки вдалося вибити 16 мільйонів гривень, із них 10,1 млн – із державного фонду регіонального розвитку, майже 5 мільйонів виділила Черкаська міська рада і 970 тисяч – Черкаська обласна рада.
Заступник голови Черкаської ОДА Сергій Овчаренко урочисто, в присутності преси, пообіцяв театралам, що процес відбудови розпочався і триватиме доти, поки приміщення театру не буде готовим до прем’єри:
– Я думаю, що він повноцінно запрацює в наступному році. Але в цьому році ми повинні закінчити – і ми неодмінно це зробимо – принаймні ті приміщення, які потрібні акторам для репетицій і нових постановок.
За весь рік із ремонтних робіт у театрі зроблено лише демонтаж завалів у глядацькій залі – в жовтні 2015. Відтоді театрали чекали обіцяних грошей від Кабміну. І таки отримали. Але не встигли освоїти й повернули назад. Тому що Кабмін надіслав їх в останніх числах грудня. І то – лише третину суми – із необхідних 16,5 мільйонів надійшло близько 5.
Такий тривалий “простій” та відсутність коштів в облдержадміністрації пояснюють затяжними бюрократичними процесами:
– Ми так довго чекали цих коштів, тому що треба було закінчити повністю експертизу на весь театр, її не можна робити поетапно, – розповідає Сергій Овчаренко. – Більше того – бюрократична процедура погоджень і в Мінрегіоні, і в нашому капітальному будівництві, і в профільних департаментах і міністерствах цих експертних робіт сама по собі займає величезну кількість часу. Об’єкт непростий, він дуже високої категорії складності, та ще й після надзвичайної ситуації, яка у ньому сталася. Ніхто нам не виділив би кошти, тим більше бюджетні, не маючи для цього проектної документації. Питання стояло виключно про це.
До речі, зі звіту департаменту капітального будівництва ОДА стає зрозуміло, що театр – не єдиний культурний об’єкт, що потребує ремонту. Минулого року на реконструкцію Черкаської обласної філармонії із державного бюджету виділили майже 9 мільйонів гривень, які були використані в повному обсязі. Об’єкт визначили перехідним на 2016 рік.
Досвід сусідів
Ситуація з пожежею в черкаському театрі не така унікальна, як може здаватися. Два роки тому, у березні 2014-го, в Полтаві також горів обласний академічний драмтеатр. Тоді вогонь знищив сцену, підготовлені до прем’єри декорації, пошкодив освітлювальні прилади й іншу техніку. Обсяг збитків від пожежі склав майже 6 із половиною мільйонів гривень.
На відновлення полтавського театру з обласного бюджету тоді виділили півтора мільйони, а на благодійний рахунок надійшло від фізичних та юридичних осіб понад 151 тис. грн. За дев’ять місяців – у грудні 2014-го – театр уже відкрив відновлене приміщення для глядачів, а в день річниці пожежі там провели театральний фестиваль.
Сцена 2. Власний заробіток
Проблеми із фінансуванням обласного культурного закладу пов’язані не лише з ремонтом будівлі, а й із витратами на поточну роботу колективу. Після пожежі область значно скоротила фінансування установи за рахунок бюджету.
Яким чином театр може самостійно заробляти на життя? Передусім – гастролями. Актори театру не раз докоряли директору тим, що він неналежно організував роботу колективу в цьому напрямку:
– Якщо Володимир Олексійович знав ще в лютому, що в нас будуть проблеми з фінансуванням, чому ж він за цей час нічого не зробив для того, щоб уникнути такої ситуації? – обурюється актор театру Олександр Гуменний. – Можна було переробити деякі вистави таким чином, щоб там була задіяна мінімальна кількість людей та декорацій – своєрідні мобільні групи. І такими невеликими групами їздити і показувати вистави було б значно вигідніше, аніж везти весь колектив у 40-50 людей. Адже крім транспортних витрат, потрібно оплачувати кожному добові, домовлятися за проживання та харчування – з яких грошей? Тому зараз кожен виїзд для нас ледь не в мінус виходить, навіть просто по області.
Директор театру Володимир Осипов говорить, що він до останнього сподівався на те, що гроші в області все ж знайдуть. А коли цього не сталося, Володимир Олексійович вирішив дочекатися потепління:
– Такі тяжкі моменти влітку краще пережити, ніж взимку. Взимку взагалі важко зробити виїзди, тому що в багатьох містах і селах не працюють будинки культури, вони не опалюються і так далі. Зараз уже ми можемо ефективніше використати свій потенціал, – коментує керівник театру. – Жоден театр в Україні не є рентабельним, але це не знімає з нас завдання отримувати прибуток, і ця динаміка у нас існує.
Утім керівник погоджується, що все ж варто звернути увагу на “прокат” вистав у малих акторських складах:
– Все-таки у гастролях має взяти участь весь колектив, а не кілька людей, тому що тоді вони будуть почуватися командою. Це наша позиція. Звісно, не без того, що нам доведеться в наступному році зробити 2-3 вистави малими групами і запустити їх просто на банальне заробляння грошей. Це теж одна із форм роботи, але вона не повинна бути основною, – говорить Володимир Олексійович. – Гастролі – це все-таки для театру як певний звіт, і коли ми приїжджаємо в іншу область, на нас дивляться як через збільшувальне скло. Тому ми там повинні показати себе з хорошого боку, щоб потім неодноразово приїхати туди знову і знову. Тому все-таки ми будемо старатися виїжджати всім колективом.
Театр дійсно може заробляти частину грошей самостійно, однак цього не достатньо для повноцінного забезпечення. Так, відповідно до аналітичної довідки фінансової діяльності театру, доходи закладу в минулому році становили 1 млн 771 тис. грн. – це 20% від сукупних доходів. Всього ж на потреби театру у 2016 році потрібно більше 8 мільйонів гривень.
Сцена 3. Зарплата
На початку червня цього року актори здійняли скандал: мовляв, їх на кілька місяців лишають без засобів до існування та змушують йти у відпустку без збереження заробітної плати.
Художниця з костюмів черкаського театру Наталія Ридванецька заявляла, що частину колективу примушували підписувати заяви шантажем і погрозами звільнення:
– Є інформація, що заяви навіть були віддруковані, і люди їх лише підписували. Щодо тих, хто не підписався, відбувається телефонний шантаж, з погрозами звільнення, що відберуть театральну квартиру, лякають пенсіонерів звільненням, – розповідала художниця. – Ми обурені такою ситуацією, адже тут порушили права людини, гідність людини і вибір людини. Будемо відстоювати свої права як громадян, як працівників театру. Ми вже звернулися до юристів, нам допомагає помічник народного депутата Олега Петренка.
Вихід із ситуації знайшли: після планової відпустки артисти все ж вийдуть на роботу, однак на неповний робочий день. Із потрібних 525 тисяч гривень на зарплати театралам в обласному бюджеті є всього 90. Така ситуація склалася через те, що на початку року було затверджено обласний бюджет із заниженою сумою коштів на фінансування культури.
За поясненнями ми звернулися до керівництва облдержадміністрації. Заступник голови Черкаської ОДА Сергій Овчаренко так прокоментував проблему:
– Ситуація із зарплатами однакова, вона була і в 2014 році, і в 2015, і в 2016. Питання в тому, що дійсно зараз є певні труднощі з тим, що їм ніде заробити, – говорить Сергій Миколайович. – Проблеми із зарплатами є тільки в театрі. Утім актори все ж перебільшують її масштаб, тому що вони завжди виходили на канікули на літній період, бо це не театральний сезон. Таким чином у них мінімізувалася заробітна плата. Вони зараз хочуть працювати постійно, і це умовно кажучи, новинка, яку вони для себе вигадали. Я їм сказав наступне: будуть достойні постановки – будемо працювати. Тепер вони їх мають, а ми тепер будемо старатися зробити все для того, щоб на наступний рік такої ситуації вже не було.
Творчий колектив звертався до свого керівництва, аби там вирішили питання й не залишили людей напризволяще. Директор театру Володимир Осипов намагався виправдовуватися перед акторами, мовляв, півроку судився за своє поновлення на посаді, тож не міг сповна володіти ситуацією та вплинути на формування бюджету:
– Я не думаю, що Євген Сілін (виконувач обов’язків директора театру в момент відсторонення Осипова – ред.) якось негативно вирішував питання грошей для театру, – каже Володимир Олексійович. – Ми вже неодноразово наголошували на тому, що в принципі всі потреби на наступний рік управління культури визначає самостійно, навіть одноосібно, і ніколи ми не беремо участь ні в яких консультаціях. Від нас вимагаються потреби, наші прогнози на наступний рік і не більше.
Євген Сілін – заступник директора – виконував обов’язки керівника театру, поки Володимира Осипова керівництво ОДА відсторонило з посади через проведення слідства щодо пожежі. Варто зазначити, що дружина пана Сіліна Світлана є головним бухгалтером театру, а такі посадові зв’язки заборонені антикорупційним законодавством. Працівники закладу розповіли, що наголошували на такому порушенні голові Черкаської ОДА Юрію Ткаченку та його заступнику Віталію Ковалю, однак чиновники на це ніяк не відреагували. Отримати коментар Євгена Сіліна з цього приводу нам не вдалося.
Нинішній начальник управління культури та зв’язків із громадськістю Черкаської облдержадміністрації Олег Островський не вбачає особливих проблем у прогалинах із фінансуванням театру. Журналістам він розповідав, що більшою проблемою є комунікація між керівництвом театру і працівниками:
– Про те, що до кінця року можуть виникнути труднощі із фінансуванням, директор та бухгалтер були попереджені заздалегідь. Тому кошти б мали розподілятися раціонально, – каже очільник культурної галузі. – Зрозумійте: якщо театр згорів, люди не працюють вісім годин на день. Керівництво має ввійти в положення і вирішити, де треба зекономити. Скільки за півроку вони зробили виступів? Чи проблеми керівництва – тільки гроші просити? Це найпростіше, ніж знайти людям заробіток. Актори можуть робити вистави по всій області й Україні, цим самим заробляти гроші.
Сцена 4. Моральна підтримка політиків
Після надзвичайної ситуації в театрі політики наввипередки заявляли про порятунок театру та особистий контроль за справою. Серед найбільших активістів були нардепи Владислав Голуб, Микола Томенко, Олег Петренко та Володимир Зубик. Останній говорив, що може дати з власної кишені майже півмільйона гривень та допомогти “будівельними ресурсами”, однак обіцянку не виконав.
До речі, про ці будівельні ресурси журналісти «Радіо Свободи» розповіли у розслідуванні «Театр імені Зубика». Жителі Житомира кілька років тому доручили приватній фірмі добудувати свій гастрольний театр у зоні громадського відпочинку, а підприємство знесло довірену їй недобудову і зводить там черговий житловий комплекс. За інформацією розслідувачів, за фірмою, що так вчинила з давньою мрією громади, стоїть народний депутат групи «Відродження», колишній “регіонал” Володимир Зубик, який і до цього неодноразово ставав фігурантом розслідувань про сумнівні з точки зору законності забудови. Але це вже інша історія.
Все ж варто зазначити, що Владислав Голуб, Сергій Рудик та Олег Петренко таки домоглися виділення коштів для відбудови театру з державного бюджету. Принаймні так говорить заступник очільника ОДА Сергій Овчаренко.
Серед місцевих політиків активним був колишній міський голова Черкас Сергій Одарич, який запевняв, що «Черкаський драмтеатр залишиться на своєму місці і буде відновлений, яких би зусиль нам це не вартувало». Однак за його мерства гроші для закладу так і не виділили. Це сталося вже з новим очільником міста Анатолієм Бондаренком, хоча й із великою затримкою.
Дія 3. Що відбувається всередині колективу?
«Театр живий, театр показує вистави!» – свідчить банер перед згорілою будівлею. І це дійсно так. Вистави перенесли у міський будинок культури ім. Кулика та в обласну філармонію. Наприкінці травня Міністр культури Євген Нищук прокоментував одному з українських видань:
– Це не історична будівля. Там треба зробити сучасний зал на 250 місць, бо там взагалі ходить 50 осіб.
Потім йому довелося виправдовуватися за свої заяви, мовляв – це була провокація, щоб привернути увагу до проблем черкаського театру. Втім серед місцевих жителів глядачів дійсно поменшало.
Чому? Ми запитали про це у черкащан.
– Останнім часом я перестала ходити в театр, тому що постановки для мене незрозумілі, я просто сиджу й намагаюся здогадатися, що відбувається.
– Коли постановки були українські, ближче до народу, так би мовити, то ми ходили з дружиною кілька разів, а оці сучасні вистави викликають таке відчуття, що я просто марную час. Якби поставили щось таке більш зрозуміле – або комедію якусь, я неодмінно сходив би.
– Я була на «Кайдашевій сім’ї», «Назарі Стодолі», «Боїнг-Боїнг», ще кілька вистав дивилася давно. Зараз не ходжу, бо не знаю, яку виставу обрати. Друзі ходили на «Білохалатність» і сказали, що це “наркоманська” вистава, тому я вже не хочу її дивитися.
Ми поспілкувалися з працівниками творчого колективу, які попросили не називати їхні прізвища, щоб відбувається всередині театру. І ось що вони говорять:
– Ми вже неодноразово казали керівництву театру, що потрібно зараз робити прості і привабливі для людей вистави, щоб глядачі могли прийти до театру і розслабитися, відпочити, а не ламати голову над якимись режисерськими загадками. Але переконати в цьому художнє керівництво доволі складно.
Митці говорять, що головна проблема театру полягає в тому, що немає єдиного лідера авторитетного художнього керівника, який міг би повести за собою творчий колектив і розпочати роботу над новими постановками. Кажуть, що частково у цьому є й провина колишнього художнього керівника Сергія Проскурні, який набрав “бездарних” молодих артистів і почав ставити експерименти:
– Ця театральна лабораторія задумувалася як експериментальний проект для дуже вузького кола. Він навіть мав би існувати більше для самих акторів, ніж для глядачів, – говорять артисти. – Але потім повелося так, що ці вистави почали ставити в основний репертуар, а такої заміни не повинно бути. До того ж, багато постановок було зроблено абияк, нашвидкоруч. Таке складається враження, ніби тут не професійний театр, а якийсь гурток самодіяльності. Звичайно, глядачі це помічають і у них зникає бажання ходити в театр.
Деякі театрали вбачають проблему і в тому, що нинішній режисер-постановник театру Олександр Павлютін має доволі специфічне бачення і відмовляється ставити більш традиційні “банальні” вистави. А отже, творчий процес затягується на місяці, і зрештою колектив не отримує того результату, на який сподівався.
Сам режисер говорить про те, що зараз у театрі дуже складна і не надто оптимістична атмосфера, тож навіть пояснити свою позицію Олесь не захотів:
– У нас із різних причин не відбулося кілька постановок, деякі не підтримала художня рада. Добре, що хоч наприкінці сезону в нас є така потужна прем’єра, як «Танго Марії». Але тут теж не все так райдужно, як хотілося б, адже ми кілька місяців готувалися до її показу, і ось тепер філармонія зачиняється, будинок культури теж, тому ми навіть не можемо зібрати кілька разів зали,щоб якомога більше глядачів побачили нашу нову роботу. Як ми будемо працювати далі – невідомо.
Епілог
Попри творчу й фінансову кризу, театр продовжує працювати й будує плани на майбутнє. Митці збираються зробити дві нові постановки та відвідати восени кілька обласних і районних центрів, серед яких – Вінниця та Чернігів:
– Зараз працюємо над твором Миколи Куліша «Мина Мазайло» – це наступна прем’єра, яку черкащани побачать вже у жовтні, – розповідає директор театру Володимир Осипов. – І зараз вже йде підготовка до новорічних свят, буде ще постановка Івана Франка.
Цей сезон видався непростим, – зізнаються артисти, їм довелося працювати в екстремальних умовах. Оскільки досі вони не отримали свого стаціонарного майданчика, кожен виступ доводиться узгоджувати з тими закладами, де театрали планують показати ту чи іншу виставу. Однак зараз вже мають надію на те, що із початком будівельних робіт творчий процес налагодиться:
– Нам зараз треба накопичити декілька нових робіт, які не повинні бути заїждженими, – говорить керівник театру. – Ми повинні потім просто їх виплеснути глядачу, щоб це був як вибух. І так воно і буде: глядач прийде у нове приміщення і, звісно ж, побачить нові роботи нашого колективу.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
