Виганяють зі шкіл, не беруть на роботу та навіть погрожують. Черкаські ВІЛ-інфіковані бояться розкривати свій статус. Усе – через тотальну дискримінацію. Та, кажуть, трапляється на кожному кроці. На що приречені люди з ВІЛ-статусом, інформує vikka.ua.
Я не нуль! Акція з такою назвою йде Україною. Усе – аби ВІЛ-інфіковані не соромилися свого статусу. Черкасці кажуть: хворих на ВІЛ не бояться. Ба більше – готові допомагати.
Артем, житель м. Черкаси: "Для меня это вообще особого значения не имеет. Отношусь, как к обычному человеку".
Олександр, житель м. Черкаси: "Якби, не дай Боже, хтось із Ваших знайомих захворів, віталися б із ним за руку? – Это очень печально. Конечно, здоровался бы. – І нічого б не змінилося? – Ну, я думаю, ничего не изменилось".
Людмила, жителька м. Черкаси: "Вони такі ж люди і мають право і працювати, і жити в суспільстві".
Самі ж інфіковані переповідають: почасти ставлення абсолютне полярне. Цей чоловік живе з ВІЛ уже 19 років. Хвороби, каже, не боїться, бо ж вона не смертельна. Боїться говорити на камеру та розкриття анонімності. Бо вже стикався з дискримінацією. Через ВІЛ-статус, свого часу, йому відмовили в роботі.
Віктор (вигадане ім’я): "Просто сказали: вы нам не подходите. Не говорили, что конкретно из-за статусам мы вас не берем на работу. Просто я подходил по всем критериям, как специалист. Меня бы взяли. Потому что на другой работе, похожей, я работал и нормально. Сейчас работаю, веду нормальный образ жизни: семья, ребенок".
Такі, як Віктор, на дискримінацію натрапляють постійно. На Черкащині ВІЛ-інфікованих дітей не брали до садочків і інтернатів, намагалися вигнати зі школи. Їхнім батькам погрожували. Підтримку усі шукають у центрі для людей, що живуть з ВІЛ. Нині тут діє кілька програм по соціалізації. Найперша – для жінок.
Тамара Борисова, представниця ЧОВ ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ": "Цикл тренінгів для таких жінок, щоб навчити їх цінувати себе, по-перше, прийняти свій статус, усвідомити, що вона нічим не відрізняється від інших людей. У когось цукровий діабет, у когось гіпертонічний криз, ну а в неї ВІЛ. ВІЛ нині не є смертельною хворобою. Із ВІЛ живуть роками, десятиріччями. За умови наявності РТ-терапії".
Також благодійники проводять тренінги й для лікарів. Аби ще раз нагадати їм про безпеку роботи з ВІЛ-інфікованими та стерти зайві стереотипи. Віктор сподівається, що колись здоровий глузд здолає соціальні ВІЛ-фобії.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
