Фото з сайту aktsent.com.ua.
„Мудра господиня, коли повна скриня“, — так колись говорили поміж людей. Тож Черкаський обласний краєзнавчий музей вирішив про це нагадати своїм відвідувачам. У рамках персональної виставки Ірини Шевчук на огляд виставлені ще й старовинні скрині, характерні для нашого регіону. Вони напрочуд влучно доповнили колорит експозиції. Наявність у ній скринь була не випадковою, адже таким оригінальним чином було дано старт цікавому спільному проекту Черкаського краєзнавчого музею та Черкаського обласного осередку спілки майстрів народного мистецтва України „Відроди мальовану скриню Наддніпрянщини“. Об`єднавшись майстри та науковці вирішили вдихнути нове життя в добре забуте старе, пише "Акцент".
НЕ ЗАБУВАЙМО СВОЄ
— Взагалі спілка народних майстрів працює, щоб зберігати та відроджувати народне мистецтво, — зауважує голова спілки Ольга Мартинова. — Мене страшно турбує той факт, що з часом ми втрачаємо тих майстрів, які б могли відтворювати, скажімо, ті ж скрині, або мисниці, різні побутові речі, які в давнину зазвичай розписувалися. Багато ремесел на Черкащині вже, на жаль, втрачено. Не маємо вже килимарства, майже втрачено ткацтво, дуже слабе у нас мистецтво різьблення. Та й скрині ніхто вже не робить, бо це мистецтво взагалі вийшло з побуту, як і скриня, яку витіснили сучасні шафи. Хоча скриня могла б зайняти своє достойне місце в наших оселях. До речі, і це не може не надихати, багато хто до неї вже повертається, як до предмету вжитку та шикарного дизайнерського об`єкту. Однак не будемо забувати, що скриня завжди, перш за все, зберігала родові традиції, у ній зберігалися — сорочки, рушники, хустки, та й взагалі усі сімейні цінності.
Фото з сайту aktsent.com.ua.
А ще Ольгу Михайлівну турбує те, що петриківський розпис (характерний для Дніпропетровщини) став загально українським розписом, поставленим у рамки комерції. Але ж і наш край має свій чудовий розпис, який ми можемо бачити на різних старовинних предметах і яким можемо захоплюватись так само, як петриківським. Сама техніка нашого розпису легка, наповнена повітрям та світом.
„Просто диво“, — так говорять про традицію розпису по дереву Середньої Наддніпрянщини знавці. — То чому ми маємо забувати своє? Будемо вдихати у нього друге життя!“
Започаткували цей проект тому, що відчули, що нині, як кажуть, у тренді, не лише вишиванки. Люди почали звертати увагу на всю автентичну атрибутику. Спершу з`явились звернення майстрів до голови Черкаського осередку Національної спілки майстрів України Ольги Мартинової почати відроджувати науку, як власне робити та розписувати скрині.
Таким чином і з`явилась згодом ідея виготовляти сучасні скрині, але за старовинними канонами зі збереженням орнаменталістики та кольорової гами, характерної для традицій Середньої Надніпрянщини. Звісно, наділеними тими знаками й оберегами, які притаманні нашому краю. Все відбуватиметься на конкурсній основі. Попередньо майстри, що мають бажання долучитись до проекту, представлять на розсуд комісії свої ескізи, а вже потім найкращі будуть допущені до відповідальної роботи. Кажуть, що серед охочих, яких виявилось чимало, вже почалися конкурентні сперечання.
Фото з сайту aktsent.com.ua.
Я вважаю, що майстрам варто замислитись над тим, що не кожна скриня може бути твоєю. Енергетично. Комусь підійде така пастельна, з приглушеною колористикою, а комусь вогняна, яскрава. Потрібно, перш ніж взятися до роботи, відчути саме свою скриню, якій буде подаровано друге життя. Скопіювати можна дійсно будь-що, але варто зрозуміти та відчути саме своє, — вважає старший науковий співробітник відділу етнографії Черкаського краєзнавчого музею Валентина Хілобок.
СКРИНЯ ЯК СИМВОЛ ДОБРОБУТУ
Взагалі, як розповідають етнографи, розпис вжиткових речей для українців був способом урізноманітнити побут, прикрасити житло та домашнє начиння. Як написала у своєму дослідженні етнограф Лідія Орел: „Художні досягнення родини прирівнювались у селі до економічних. Які килими, рушники, наскільки багато розписану скриню підготували батьки до видання доньки заміж, які в хаті картини та ікони, — все це обговорювалось в селі нарівні з тим, скільки землі, яку худобу отримає дівчина чи парубок при одружені. У деяких регіонах вартість скрині дорівнювалась до вартості худоби, а вартість пари мальованих ікон — майже до вартості плуга“. Між іншим, до видання увійшли відомості не лише про розписані скрині, мисниці та інші речі, що зберігаються у Музеї Івана Гончара, Музеї народної архітектури та побуту України, але ті, що дбайливо зберігають фахівці нашого краєзнавчого музею. Навіть, на обкладинці зображено фрагмент розпису однієї з чудових скринь, що знаходиться в експозиції саме нашого музею.
Фото з сайту aktsent.com.ua.
— Cкрині ніколи ні за яких обставин намагалися не викидати та берегли так само тремтливо, як ікони. Скриня займала чинне місце у хаті та мала особливий статус, — тепло, немов про живу істоту, розповідає про скриню завідувач відділом етнографії Черкаського краєзнавчого музею Вікторія Наумчук. — За звичаями скриню ставили в хаті на видному місті, зазвичай поряд із столом. Застеляли її вишитою скатертиною, а на свято — килимом. Скриня була справжньою окрасою хати. Тому гарний господар ніколи б не розпрощався зі своєю скринею, де б вона не стояла: чи у хаті чи навіть поза за нею. Бо саме зі скрині починалося життя нової родини. Спершу дівчина робила свій перший весільний рушничок. Вишивала „стебочки“, які прикрашатимуть весільну сорочку. Це і будуть в майбутньому найцінніші серед сорока інших вишитих рушників та речей оберегові родинні речі. Усі ці доробки молодої дівчини мали зберігатись у скрині. До речі, скриня, будучи справжнім скарбом, була таким об`єктом, який виставлявся на розсуд всього села. Коли дружина переїздила від батьківської оселі до чоловіка, то або по дорозі, як було прийнято в деяких населених пунктах, або перетинаючи двір чоловіка, вона відкривала скриню та демонструвала громаді все, що надбала власними руками. Тому скриня слугувала таким собі індикатором талановитості та працьовитості майбутньої господині.
Тетяна Балякіна.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
