Колись непривабливий бетонний паркан у дворі багатоквартирного будинку по вулиці Пилипенка, 9 в Черкасах віднині більше схожий на вишуканий артоб'єкт. Уздовж нього завдяки таланту команди митців тепер красуються сюжетні малюнки. Натхненницею благодійного проєкту стала відома черкаська художниця Кристина Шинкарчук. На її мистецькому рахунку це вже п’ятий подібний артоб'єкт, який прикрасив дворовий простір. Ідею змінювати міське середовище на краще вже кілька років підтримує приватний підприємець Микола Бондаренко.
За словами Христини Шинкарчук, змінювати паркан їй допомагали четверо самостійних художників з власними задумками та ескізами. Тому він врешті вийшов таким багатосюжетним. Допомогу в здійсненні проєкт також надав Черкаський художній коледж, який відрядив на допомогу митцям своїх студентів. Загалом у розписі взяли участь шестеро студентів та їхній викладач.
- Така допомога для нас виявилась дуже суттєвою, адже головна складність полягала не стільки в висоті паркану, а в його довжині. Тож руки художників були не зайвими. Я надзвичайно вдячна за спонсорську підтримку збоку Миколи Бондаренка, який надав нам весь необхідний інструмент для створення вуличних картин — це і фарби, і валики, і пензлики, і розчинники. Причому в необхідній кількості. Адже бетонна поверхня паркану виявилась неочікувано “ненажерливою”. Фарби буквально всмоктувались нею. Тому витрати матеріалів були великими“, — поділилась Христина.
Художниця розповіла, що на створення розписаного паркану пішло майже все літо. Часом графік порушувала погода, часом просто необхідно було відпочити від впливу фарб. Нині вона почувається по-справжньому щасливою, адже чергову добру справу, яку вона називає Божим промислом, успішно завершено.
Ініціаторкою зміни дворового простору по Пилипенка, 9, стала Анастасія Ярухович-Зінченко.
- Моя мама проживає у цьому багатоквартирному будинку і в цьому дворі, — розповіла дівчина. — У нас понад 35 дітей, які щодня проводять тут свій вільний від навчання та домашніх справ час. Мені спало на думку, що можна прикрасити двір, де вони зазвичай граються. Захотілося, аби згодом ці діти мали чудові спогади про своє дитинство. Я пригадала інформацію про те, що черкаські художники беруться розмальовувати паркани, якісь захаращені території, облагороджувати входи до під’їздів… Тому звернулась безпосередньо до Христини Шинкарчук з проханням змінити й наш двір. Цікаво, що коли ми прийшли по дозвіл до підприємства, яке є власником паркану, що аж ніяк не був прикрасою двора, почули у відповідь: „Малюйте, що хочете, тільки не матюки“. Але лайливі слова вже були присутніми на тому паркані і саме тому ми вирішили їх замалювати. Вийшло дуже красиво! І мешканцям будинку ця робота прийшлася до душі.
- Ми вирішили заповнити простір захаращеного паркану невеличкими картинами, які не лише оздоблюють, але й надихають на роздуми та спонукають до гарних вчинків, — коментує подію меценат проєкту Микола Бондаренко. — На майданчику поряд із цією страшною на вигляд бетонною спорудою проводила дозвілля купа дітей. Фактично щодня вони спостерігали перед собою паркан із, вибачте, паскудними написами та непристойними зображеннями. Я переконаний, що дорослі люди мають дбати про те, аби наші діти не зростали у сірому просторі. І на те я маю переконливу аргументацію. Насправді середовище, в якому знаходяться діти, і їхні вчинки є взаємопов’язаними. Діти виростають, дорослішають і починають нищити все підряд — світлофори, лавочки, якісь вуличні прикраси, які були передбачені для всіх містян, викопувати квіти… Нічого тут дивного немає, бо вони виросли в середовищі з енергетикою нищення. Ми поставили собі за мету змінити ситуацію. Потроху рухаємось. І цей паркан є вже п’ятим на рахунку нашої команди.
Микола Бондаренко у розмові пригадав теорію “Розбитих вікон”, яка є дітищем американських криміналістів Уілсона і Келлінга. Вони стверджували, що злочинність є неминучим результатом відсутності порядку. Якщо, наприклад, вікно розбите та не заклеєне, то перехожі, що бачать це неподобство врешті вирішать, що всім наплювати на це і що ніхто ні за що не несе відповідальності. Незабаром вони почнуть бити інші вікна. Згодом почуття безкарності пошириться далі. І це буде викликом, за яким підуть більш тяжкі злочини. Тому Микола Бондаренко започаткувавши благодійний артпроєкт також орієнтується на переконливі дослідження соціологів.
Між іншим, художня складова проєкту також несе в собі певний зміст. Кожне зображення, яке з’явилось на паркані, наповнене ним.
- Ведмідь — тотемна тварина-захисник та тепер охоронець дворового простору. Зображений велетень на фоні гір. А гори завжди надихають та захоплюють. Це наші найкращі та найсвітліші задуми та мрії. Ми також намалювали популярну фотозону „Крила“. А крила символізують родинний захист — одне крило - тато, інше - матуся. Соняшник — символ достатку і затишку. Кит, який наче щойно виринув з глибин океану, тримає на хвилях білий кораблик. Насправді він у нашому розумінні є уособленням глибини думки. Бо ми, люди, завжди маємо “зріти в корінь”, — пояснила пані Христина.
Художниця-початківець Ірина додала, що її зображення виникло під впливом науково-фантастичного серіалу “Доктор Хто”. Це кінорозповідь про прибульця, що прийняв людську подобу, а свій космічний корабель замаскував під будку поліціянтів.
- Це як такий собі портал у невідоме та цікаве, — прокоментувала дівчина. — Я думаю, що він буде зрозумілий підліткам, яким є цікавою тема космосу та взаємин землян із ним. І дорослим також.
Підготувала Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
