Для черкащанки Зої Вовк відбір у «Нову Поліцію» став можливістю втілити дитячу мрію. Після школи Зоя планувала вступати до Національної академії внутрішніх справ, але батьки були проти. Тож жінка на 10 років присвятила себе телебаченню. Зоя працювала журналістом черкаських регіональних телеканалів «Рось» і «ВІККА», а також «Першого ділового каналу» в Києві. А от коли дізналася про набір до патрульної служби, вирішила різко змінити своє життя. І ще ні разу про це не пошкодувала.
Про труднощі відбору та навчання такій «нежіночій» професії Зоя Вовк розповіла Новій Добі.
– Зою, розкажіть, будь ласка, як готувалися до етапів професійного відбору?
– Особисто для мене найскладнішим був саме відбір за фізичними характеристиками, тому найбільше я готувалася до здачі «нормативів» – влаштовувала собі вдома ранкові пробіжки, присідання, віджимання. Згідно нормативу, жінкам треба було зробити не менше п’ятнадцяти віджимань та пробігти кілометр швидше, ніж за п’ять хвилин. Чоловікам на тестах необхідно було підтягнутися більше семи разів та подолати кілометрову відстань за чотири з лишком хвилини.
Тест на логіку для мене теж був нескладним, а скоріше цікавим. Часто у самому питанні вже містилась відповідь, треба було лише почитати уважніше. Посмішку викликали питання: «Ви хотіли б стати жураналістом чи спортивним коментатором?» Ким я хочу бути, я вже визначилася.
Щодо останнього етапу – співбесіди, то, звісно, були запитання, які спочатку вганяли в ступор, наприклад: «Чи зробили б Ви штучне дихання бездомному?» Але, по суті, якою б не була людина, якщо їй потрібна допомога – треба негайно цю допомогу надати.
– Чи високою була конкуренція?
– Дуже високою. 27 осіб на одне місце. Коли приходили 20-річні дівчата, мене часом охоплював страх, бо я все-таки на 10 років старша, але мені вдалося успішно пройти всі етапи.
– Як вважаєте, чи справедливим було оцінювання?
– На 100 відсотків упевнена, що так, оскільки сама вирішила: якщо не пройду відбір, то навіть участь може стати хорошим матеріалом для журналістського розслідування. Під час проходження «спортивного» етапу все було прозоро, комп’ютер не обдуриш, а в усіх комісіях присутні представники громадськості, причому щодня комісії «перетасовувалися» так, щоб ті, хто брав участь у відборі, не знали один одного.
– Як поставилися Ваші батьки, рідні, друзі до рішення спробувати свої сили у патрульній поліції?
– Батьки не знали до останнього моменту. Коли мені повідомили, що я пройшла відбір і тягнути вже було нікуди, я розповіла батькам. У мами спочатку був шок, але зараз вона вже «змирилася» і підтримує мене. Тато підтримав відразу, хоча за моїх шкільних років він вважав, що це «нежіноча» професія й усіляко мене відмовляв. Нині пишається мною і 7-річний син. Каже, що як виросте, теж стане поліцейським. Друзі та колеги дивувалися, що я така тендітна, а тепер уже поліцейський.
– Як зараз проходить процес навчання?
– Вивчаємо адміністративне право, кримінальний кодекс, права людини, правила оформлення ДТП, основи патрульної діяльності, самооборону, медицину, Правила дорожнього руху. Викладачі дуже досвідчені й цікаві, багато теорії пояснюють на власних прикладах і досвіді. Загалом я б не сказала, що дуже складно. Коли в руки перший раз дали пістолет, то вони, звісно, трусилися, але зараз я вже успішно пройшла стрільби. Загалом навчання триває 9 тижнів, які вже фактично добігають кінця. 20 лютого відбудеться посвята, і перші екіпажі вже заступлять на чергування.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
