Черкащанка Юлія Воєвода допомагає внутрішньо переміщеним особам. Із перших днів війни жінка надавала безкоштовне житло переселенцям, які проїжджали Черкащину транзитом. Згодом, на тимчасове проживання, волонтерка розмістила в одному зі своїх будинків переселенців із Києва, в іншому будинку - родину із Барвінкового. Про це волонтерка розповіла журналісту Про Все.
«Я маю будинок та дачу у Білозір’ї. Тож з перших днів війни я зареєструвалася на сайті «Прихисток» та написала заяву у Білозірську сільську раду, що можу розселяти внутрішньо переміщених осіб у своїх оселях», — розповіла Юлія Воєвода.
Жінка каже, що перших переселенців зустрічала 26 лютого, тоді у неї тиждень проживали дві родини із Київської області. Найбільший потік переселенців був у квітні - приїздило багато людей із Краматорська. Вже близько трьох місяців у пані Юлії проживає жінка із двома дітьми: молодшій доньці 6 років, а старшій - 13, вони тікали із Києва у день обстрілів.
«Дівчата мені дуже допомагають по господарству, усі разом саджали картоплю, потім помідори. Для них це було вперше, адже до війни вони жили у квартирі. Також допомагають розбирати гуманітарну допомогу, формувати посилки та розвозити їх переселенцям», — розповідає Юлія Воєвода.
Понад місяць, як до Білозір’я переїхала й молода родина з дитиною із Барвінкового, що на Харківщині, вони проживають у волонтерки на дачі. Голова сімейства поспілкувався із журналістом Про Все та розповів, як з родиною рятувалися від війни. Перші вибухи Денис застав на роботі в Слов’янську, де працював оператором на заправці. В той день через його руки за 4 години пройшло 15 кубів палива, у мирні ж часи вдень продавали близько 4 кубів палива.
«1 березня ми вирішили переїхати із Барвінкового на дачу - у село Заводи Ізюмського району. Нам здалося, що так буде безпечніше, адже там погріб міцніший і населений пункт трохи менший. А вже 6 березня у селі перебили високовольтні дроти. Ми 3 тижні сиділи без зв’язку і без світла під регулярними вибухами. За водою я їздив до колодязя, продуктів у магазинах вже давно не було, тому доїдали ті запаси, що привезли із Барвінкового. За цей час чули й бачили багато чого. Коли почалися прильоти ракет по хатах, ми вирішили терміново виїжджати із села. Дорогою ми бачили розбиті поселення, які знаходилися поблизу нашої громади, розбиті школи, ями таких діаметрів, які я ще у своєму житті не бачив», — розповідає Денис.
Чоловік додає, що у Барвінковому все ще небезпечно: декілька тижнів тому у радіусі 200 метрів від їхнього будинку прилетіла ракета. Зараз у місті немає газу, але є вода і світло.
Пані Юлія намагається створити для родини максимально комфортні умови проживання.
«Я вже знайшла пральну машину й провожу в будинку каналізацію. Родина також не лишається осторонь, навпаки допомагають. Ось нещодавно долучилися до висаджування «Садів Перемоги» у Білозір’ї».
Юлія Воєвода опікується ще двома багатодітними родинами із Харкова, які живуть по сусідству. Відвозить продукти, речі, іграшки та книжки, які передають із волонтерських центрів Львова та Києва.
«Ось скількох людей закрутила навколо себе. Усі кого я зустрічала, приїжджали із великими, переляканими очима. Та мені щастить на порядних людей. Всі люди, що пройшли через мій двір, були дуже інтелігентні», — ділиться враженнями волонтерка.
Начальник відділу захисту населення у виконавчому комітеті Білозірської сільської ради Тетяна Шевченко розповіла, що кількість переселенців у громаді значно зменшилась. Якщо раніше вдень приїздило по 40 осіб, то зараз - близько 5 осіб. Станом на 21 травня, до Білозірської сільської ради звернулися 842 особи, яких зареєстрували як внутрішньо переміщених осіб. У Білозір’ї близько 320 переселенців прихистили родичі або близькі знайомі. Інших 511 переселенців розмістили у своїх будинках чужі люди. За останній час вже близько 210 осіб виїхали.
«У нас в селі живуть дуже добрі люди. Коли до нас почали масово приїжджати переселенці, у нас не було нічого. Люди почали зносити їжу, консервацію, одяг, посуд, ковдри, подушки - приносили хто що міг. Потім близько 50 осіб звернулися у сільську раду і повідомили, що можуть розміщувати переселенців у себе», — розповіла Тетяна Шевченко.
Також у Білозір’ї на базі школи організували спортивну секцію тхеквондо - там займається багато діток переселенців.
Владислава Корецька
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
