Майже дві доби за кермом і сотні подоланих кілометрів - так волонтери ГО “Центр допомоги армії” з Черкас відвідують наших захисників на фронті 1-2 рази на тиждень. Цього разу везли військовим на Донеччині пікап, старлінки, продукти та, як кажуть волонтери, “частинку дому”.
Разом з волонтерами на схід поїхали і журналісти Про все.
Чим ближче до лінії фронту, тим відчутнішою стає війна: зруйновані росіянами будинки, знищені автівки на околицях доріг та майже безлюдні міста.
Першому підрозділу, до яких після восьмигодинної поїздки дісталися волонери, передали пікап. Зібрати гроші на цю машину вдалося завдяки проєкту SignMyRocket.
- Машини на фронті - це розхідний матеріал, - розповідає військовий з позивним “Крим”, підрозділу якого передали пікап. - “Живуть” вони, зазвичай, недовго, але дуже нам потрібні для підвозу різноманітних матеріалів чи свіжої їжі на позиції, а також евакуації поранених. Будемо тестувати пікап, який нам передали волонтери, але я вже бачу, що машина - прохідна, гарна. Дякую!
Поїздка на фронт займає немало часу, адже навіть один військовий підрозділ може бути “розкиданий” по різних містах, тому знайти їх іноді буває непросто, розповідає голова ГО “Центр допомоги армії” Оксана Циганок.
- Але хочеться кожного побачити, обійняти та передати частинку дому, - говорить волонтерка.
Везуть на схід волонтери не лише речі, на які отримали запит від військових, а й домашні солодощі, торти та пироги, які приготували черкащани.
- Додому поїхати або неможливо, або на це є зовсім мало часу, тому, коли до нас приїздять волонтери - таке відчуття, ніби побував вдома. Дуже приємно розуміти, що про тебе хтось дбає, цінує те, що ти робиш, - говорить військовий Василь.
Фразу “Ми ніби вдома побували” від військових Оксана Циганок чує постійно, починаючи з 2014 року, коли почала їздити на фронт.
- Вони не можуть повернутися додому, бо стоять на захисті нашої країни. Але ми можемо приїхати до них і підтримати. Їдемо на фронт з надією чимось порадувати військових. І коли бачиш в їхніх очах вдячність, а інколи навіть сльози, ти розумієш, що це обов’язково потрібно комусь робити. Волонтери - це місток між миром і війною, - каже волонтерка.
Військовий з позивним "Бас" з Чернігівщини - командир самохідної артилерійської установки (САУ).
- Раніше був кухарем, але більше чотирьох років тому вирішив підписати контракт на службу в ЗСУ. Треба боротися за те, що ми маємо. Зараз у нас немає вибору, треба вигнати ворогів та і все, - переконаний військовий.
23-річний військовий з позивним “Дніпро” вже пів року воює на Донеччині. Хлопець каже, що найбільше сумує за домівкою.
- Тернопіль, звідки я родом, далеко звідси, тому, звісно, сумую за своїм краєм, рідними, відпочинком з друзями. Але водночас я розумію, що поки не час для цього. Зараз ми маємо вигнати всіх загарбників, які прийшли на нашу землю. Очевидно, якщо я не захищатиму Батьківщину, своїх рідних, вороги можуть прийти до мене додому. Якщо всі цивільні теж щось робитимуть: волонтеритимуть, допомагатимуть армії, підтримуватимуть збори - це дасть позитивний ефект для нашої перемоги, - переконаний хлопець.
Зустрічають черкаські волонтери на Донеччині й земляків. 27-річний “Кардан” із Черкас - пілот БпЛА. На початку повномасштабної війни він пішов у територіальну оборону, пізніше - перевівся в інший підрозділ.
- У мирному житті займався ремонтом електроніки та авіамоделюванням. Коли почалось повномасштабне вторгнення, літати заборонили, а тут (на фронті, - ред.) - можна, - каже військовий та передає щирі віттання рідному місту.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
