Фото: Олена Литвинова/Фейсбук
Від найманого працівника – до власного бізнесу. Блогерка, активістка та зоозахисниця Олена Литвинова працює з 17 років. Аби працювати «на себе» та у своє задоволення пройшла нелегкий шлях самопізнання, самоосвіти та самореалізації. Усе – сама. До всього, дівчина займається захистом тварин, очолює благодійний фонд, пише "Нова Доба".
Навчалася дівчина у Черкаському політехнічному інституті (нині ЧДТУ) за фахом «Комп’ютеризовані системи обробки інформації та управління». Проте життя і допитливий розум кардинально змінили напрямок руху. Так і не закінчивши навчання, Олена стала блогером, що монетизує свої ресурси, створенні в мережі Інтернет, а також навчає цьому інших.
– Насправді це – реально. Можна монетизувати, тобто заробляти гроші на своїх уподобаннях, хобі та знаннях. Інтернет сьогодні надає такі можливості, про які більшість людей навіть не здогадується, – говорить Олена.
Олена почала працювати із юного віку – 17 років. І майже завжди ця діяльність була пов’язана із торгівлею. Звісно, більшість робіт передбачало працю в офісі, колективі, у підпорядкуванні певному керівництву та за чітким графіком. Згодом дівчина зрозуміла, що така робота не задовольняє її інтереси і прагнення, обмежує самореалізацію. Тоді ж і почався пошук можливостей, де ж і копійку заробити, і працювати на радість, і мати вільний графік.
Фото: Олена Литвинова/Фейсбук
– Цілий день лежати на дивані – історія не про мене. Проте все життя я мріяла мати вільний графік роботи, щоб мати можливість займатися волонтерством, пересуватися містом у власних справах без остраху спізнитися на 5 хвилин на роботу й отримати зауваження. Це дуже напружує. Тим паче, я чудово розуміла, що цінність працівника, який постійно «відпрошується», для керівництва з кожним таким моментом зменшується, адже людина не на це розраховує, коли бере його на роботу, – зауважує блогерка.
«Google знає все» – сказала собі Олена і почала активні пошуки іншого майданчика для роботи. Почалося все з фрілансу. Це – вільна віддалена робота без юридичного оформлення зобов'язань сторін. Спілкування із замовником відбувається у вигляді отримання завдання і прийняття роботи за допомогою електронної пошти або скайпу. Фрілансери самі визначають час, коли їм працювати, обсяги роботи і обирають собі до виконання те, що їм до вподоби.
Фото: Олена Литвинова/Фейсбук
– Звісно, був період, коли я не могла, як початківець, розраховувати на пристойний стабільний дохід. Тоді я поєднувала офіційну роботу з фрілансом. Коли ж дохід від вільної роботи мені дав мені змогу обирати, чим же займатися, то звісно я повністю перейшла на таку самостійну роботу. Працювала на ниві копірайтингу – писала тексти, – розповідає Олена. – Мені це подобалося, я це вміла і це дало мені гарну школу на майбутнє.
Тоді ж з’явилися і постійні клієнти. Це відбувається поступового, коли замовник отримав перше завдання, йому сподобалося і швидкість і саме виконання, і надалі він продовжує вже більш стабільну співпрацю.
– Це дозволяло мені, наприклад, півдня працювати, а решту часу займатися власними справами та волонтерством. Проте і тут є свої нюанси: те, що я не зробила вдень, я вимушена була наздоганяти чи ввечері, чи вночі, – каже активістка. – Проте робота фрілансером має такі ж мінуси, як і звичайна: ти працюєш – є гроші, не працюєш – грошей немає. Наприклад, захворіла чи десь поїхала волонтерити, то ресурси відсутні. Це мене спонукало до пошуків таких можливостей, які могли б щось працювало на мене у той час, коли я займаюся чимось іншим.
Так Олена прийшла до того, що потрібно створювати певні ресурси, які можуть бути представлені в мережі Інтернет 24 години і при цьому вони можуть заробляти мені гроші в той час, коли вона відсутня онлайн. Знову на поміч прийшов дядько «Google», дівчина проглянула багато інформації, а на той час її було не так багато, як на сьогодні, аналізувала, порівнювала, доки врешті не створила свій перший сайт і блог.
– І тут постало питання «а як же його створити?» Це, хоч і не складно, але такий технічний виклик для людини, що зазвичай пише тексти, нелегко. Зошити, блокноти і годинне навчання прийшли мені на поміч. Я себе переборола, активно вчилася і, як виявилося, вийшла із зони комфорту власних умінь та розширила їх. Як так сталося? Я мала дуже сильну мотивацію. Це мені і допомагало рухатися уперед, – каже дівчина.
Один сайт, другий, третій… Щось працювало, щось – ні. Настав час, коли «терпіння» потрібно було збирати про запас, адже віддача від такої роботи не буває миттєвою. Як зазначає Олена, це логічно для будь-якого бізнесу.
– Це не один тиждень, не один місяць. Тому психологічно це дуже складно, адже ти працюєш, вкладаєш, а миттєвої віддачі немає. На цьому етапі важливо не здатися сумнівам, а чекати і сподіватися. Тож я терпіла і терпіла дуже довго, аж поки із моїх сайтів не почали прибувати надходження. Ці реальні вже гроші абсолютно перевернули мої уявлення про Інтернет і заробітки.
Олена зауважила собі: якщо можна заробити 10 гривень, значить можна заробити і 100. Якщо можна отримати за свою роботу 100 гривень, то значить є можливість отримати за свої вміння 1000 і більше. Це відбувається за рахунок масштабування і розвитку своїх проектів, чітко розподіленого часу на роботу і на те, чим ти займаєшся щодня. Так, ще певний час дівчина суміщала роботу в наймі і фріланс, а нещодавно вже повністю перейшла на самостійну роботу.
– Я не можу сказати, що я працюю. Бо це і праця, і відпочинок, бо ж ти робиш те, що тобі подобається, отримуючи великий бонус – самореалізацію і постійне невпинне навчання чомусь новому, – наголошує блогерка. – Мені часто трапляються люди, які ходять на роботу і при цьому її ненавидять, рахуючи дні до п’ятниці вже у понеділок. І це жахливо, адже на роботі ми проводимо більшу частину свого життя, і віддавати його на ненависть – просто злочин.
До всього, коли довго і самостійно замаєшся якоюсь незвичною справою, то настає час, коли люди просять тебе поділитися знаннями. Хоча, як зазначає Олена, і самій хочеться розповісти про свої відкриття тим, хто теж прагне звільнитися від стандартної трудової упряжки. Тому і надає консультації, проводить тренінги, уже розвиває окрему сторінку та сайт, присвячені розповідям «як це зробити». Також дівчина вже почала записувати відеоблоги, вести спеціальні рубрики і читати лекції.
– Хтось дуже хоче, а не знає як, хтось боїться, хтось елементарно не може зрозуміти, звідки ж беруться ті гроші. Моє життя змінилося на краще, і я буду рада, якщо зможу змінити й чиєсь життя, просто розповідаючи про це, – каже дівчина. – Це справжнє щастя: мати знання і отримувати за них ще й гроші.
Так, Олена вже допомогла «народитися» багатьом фрілансерам, копірайтерам, контент-менеджерам. І продовжує рухатися у такому ж темпі далі.
– Якщо ви хочете почати щось своє, – говорить блогерка, – вам потрібно зрозуміти, що кожен із нас може створити своє ЗМІ. Можливості соціальних мереж нині дуже широкі і різноманітні, тому сміливо ведіть свою сторінку чи блог. Рано чи пізно на вас звернуть увагу. Далі вам необхідно таки визначитися зі своїми бажаннями та уміннями, подолати страх і почати активну роботу дослідження власного я, – радить Олена тим, хто хоче розпочати шлях до власного бізнесу.
Фото: Олена Литвинова/Фейсбук
А ще Олена Литвинова поєднує у собі активістку та зоозахисницю. Вона – голова благодійного фонду «Еко-центр». Волонтерством почала займатися із 2007 року. Тоді пішла із життя перша собака Олени, і вона зрозуміла, що має допомагати тваринам. Допоміг у цьому знову ж Інтернет. Однодумців дівчина знайшла на київському форумі зоозахисників. Це стало стимулом до створення і в Черкасах такої спільноти.
– Дала оголошення на черкаському форумі і люди відгукнулися. Це була та ж аудиторія, що «сиділа» на київському ресурсі. Відгукнулася молодь, яка дійсно бажала щось змінити. Тож ми почали розробляти стратегію наших спільних дій щодо захисту тварин у нашому регіоні, оскільки одна врятована тварина не дає системності цим діям, – згадує активістка.
Нині команда фонду «Еко-центр» працює над впровадженням обласної програми системної стерилізації та гуманного поводження з тваринами «Регулювання чисельності тварин гуманними методами», яку на обласному владному рівні ухвалили наприкінці жовтня 2016 року. Вона передбачає створення мережі стерилізаційно-карантинних пунктів у районах.
– Це – бюджетний варіант створення дієвого інструменту в області, щоб вирішувати наявну проблему тварин-безхатьків, роблячи стерилізацію та вакцинацію від сказу, – розповідає Олена. – На сьогодні владу не потрібно переконувати у необхідності таких дій. Їй потрібно допомогти з методиками і людськими ресурсами, аби цивілізовано йти шляхом, який забезпечує співіснування людей і тварин.
Фото: Олена Литвинова/Фейсбук
Сама Олена нині має собаку і кицьку. Усі – колишні безхатьки, які нині мають дім і люблячу хазяйку, своєю чергою віддячуючи їй за це безмежною вірністю та любов’ю.
– Мати тварину – це свідомий вибір мати справжнього друга. Дуже тішуся, що нині ця свідомість у головах наших співгромадян прокидається, і все більше людей бере собі тварин, що колись не мали дому, – резюмує волонтерка.
Попереду в Олени Литвинової – багато проектів і планів. Дівчина впевнена, що з вірою у власні сили та близькими друзями їй усе вдасться втілити у життя і надалі допомагати іншим розкривати свої таланти
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
