Їхня сім’я народилася практично на баскетбольних трибунах, а перші кроки сина були не за руку, а з м’ячем. Йдеться про черкаську родину Лихолаїв. Подружжя Олени та Віктора одні з найдосвідченіших вболівальників фан-сектора Черкаських Мавп. На трибунах вони понад 15 років. За цей час встигли відчути на собі всі радощі та складнощі баскетбольного життя, а також дозволили грі внести кардинальні зміни у свої будні, інформує "ukrbasket.net".
Їхні двері практично ніколи не зачиняються. Гостей сімейство Лихолаїв зустрічає, як і годиться вболівальникам, посмішками. Їхня оселя пройнята баскетболом. Від люстерок – до дитячої та навіть дорослої спальних кімнат. Все – прикрашене ігровими атрибутами та цінними спортивними спогадами. Їх, каже голова сімейства Віктор, почав збирати спершу він.
- Мій колега на колишній роботі запросив мене відвідати баскетбольний матч і з цього часу все почалося. Я за кілька ігор закохався в цей вид спорту. Хоча до цього дуже любив футбол, був палким прихильником. Але баскетбол мене підкорив. Це гра, яка змушує думати, розвиватися та мислити стратегічно, - каже чоловік.
Спершу Віктор закохався у дорослий баскетбол. Згодом – підкорив і дитячий.
- На моїх очах виростали гравці дитячої збірної, кадетської збірної, юніорської збірної і зараз декілька хлопців граю на найвищому рівні. Я бачив перші кроки Святослава Михайлюка, Олександра Кобця, Максима Мірошніченка. Це заворожувало. Адже я спостерігав за трансформацією дитини у професійного гравця. І це була справжня спортивна магія, яка не могла лишити байдужим. Із тих пір у мене було дві команди, за які я вболівав – це основна і дитяча. Тоді в мене ще не було сина, але я вже тоді знав, що якщо в мене буде син, то він обов’язково буде займатися баскетболом, - додає Віктор Лихолай.
Із цього візиту почалася велика баскетбольна історія. Майже одночасно з народженням родини Віктора. Свою майбутню дружину Олену він, щоправда, підкорив не баскетбольним захопленням, а музикою. Жінка дізналася про кастинг до однієї з черкаських груп і прийшла спробувати свої вокальні сили.
- Я прийшла на кастинг, але виявилося. Що це була така хитрість. Їм не потрібна була вокаліста. Це був такий привід познайомитися. Спершу я це не схвалила, але Віктор не відступав. Писав пісні, вірші. Він завоював мене, - розповідає Олена Лихолай, дружина вболівальника.
На момент знайомства Віктор вже був досить відомим у місті музикантом й мав свою групу. Про чоловіка та його музичні здобутки зняли не одну програму.
За лічені місяці пара вже не уявляла життя один без одного. Поряд із Віктором Олена також заспівала. Згодом – закохалася й у баскетбол.
- Одну гру я посиділа в залі, потім перебігла у фан-сектор, бо чоловік вже там був. Цей драйв – не можна було лишитися осторонь нього. Й вже з другої гри – я була серед вболівальників, - розповідає жінка.
У складі фан-сектора "Черкаських Мавп" подружжя об’їздило майже всю країну. За 15 років Віктор та Олена підтримували з десяток різних складів команди. Й обзавелися справжньою спортивною родиною. Під час виїздів й поламані авто разом штовхали й навіть відбивали атаки розлючених фанів інших команд.
- Була щаслива. Ніби я перемогла. Як програвали, то ридала. Було таке, що вже поверталися назад до Черкас і автобус заглох серед дороги. Якщо не помиляюся, в Запоріжжі. І ми всі дружно його довго штовхали. Сміялися. Що в один бік він нас привіз, а вже назад – ми його прикотимо. Збиралися, хто на роботі, то викручувалися, щоб потрапити на ігри, бо це невід’ємна частина нашого життя, - зізнається Олена Лихолай.
За роки вболівання родина Лихолаїв розрослася до власного мініфан-сектору. Віктор та Олена мають доньку та сина. Також ділять оселю з псом, кішкою та папугою Дарвіном. Й кожен тут звик вболівати по-своєму. Втім, всі – за баскетбол.
- Я ходив вболівати за Черкаські Мавпи, коли ще не народився. Ще у мами в животі був. Потім, коли вже з’явився, то мені дуже подобалися барабани, - каже Святослав Лихолай, вихованець БК Черкаські Мавпи.
9-річний син Святослав нині в структурі баскетбольної школи Мавп. Хлопчик тренується у дитячій команді під керівництвом головного наставника Максима Міхельсона.
- Десь передалася на генетичному рівні ця любов до баскетболу, до команди. Тому що найулюбленішою іграшкою малого був м’яч. Він ледве навчився ходити, але вже брав м’яча і жбурляв його в корзину, - розповідає Віктор Лихолай.
Зараз 37-річний Віктор вже виріс з рангу вболівальника. Минулого сезону він дебютував у якості ведучого.
- Погодився, бо специфіку баскетболу на той час знав настільки добре, щоб розумітися де і як вести домашні ігри. Баскетбол – гра, в яку закохуєшся більше, чим більше дізнаєшся про неї, - розповідає чоловік.
І спільно з братом навіть створив баскетбольний гімн для клубу Мавп.
- Ідея це брата. Спершу він створив одну версію, її одразу підхопили в клубі. Тоді вирішили вдосконалити і він запропонував мені написати один куплет. Трек поділився на дві частини. Перша – слова вболівальника. Друга, яку виконує Валентин, це вже слова від імені команди. Основна ідея – в нерозривності вболівальника і команди, - розповідає Віктор.
Також баскетбольного подарував Віктору й нову мрію, знову ж – спортивну. Нині чоловік пробує себе у якості тренера. За плечима має вже кілька виїздів разом із дитячими командами. Напередодні Віктор підсобляв Максиму Міхельсону на Фестивалі мінібаскетболу.
- Чим більше я спостерігаю за нашими малими, тим більше це бажання захоплює мої думки. Ти розумієш, наскільки це титанічна робота, але бачити, як ростуть потенційні зірки – це неповторне відчуття, - каже Віктор Лихолай.
Та поки Віктор робить перші кроки до втілення баскетбольної мрії – працює на керівній посаді. Й не полишає музики. В оселі Лихолаїв вона звучить щодня.
Читайте також: Бігмен “Черкаських мавп” припинив виступати на Європейських іграх.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
