«Завтра. Я подумаю про це завтра».
Скарлет О’Хара
Опублікований у 1936 році, роман у перший же день був проданий в кількості більше, ніж 50 тисяч примірників. Уже наступного року книга отримала Пулітцерівську премію та перевидавалася 31 раз. Її переклали 37 мовами. Історія, яка посідає 16 місце в рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу «Newsweek» та друга за популярністю книга після Біблії.
«Віднесені вітром» – роман Маргарет Мітчелл, який не залишає байдужим читачів, викликаючи в них, то любов до головної героїні Скарлет О’Хара, то гнів та зневагу.
Над романом авторка працювала 10 років. Цікаво, що писати його вона почала лише тому, що їй було нудно. Через перелом щиколотки жінка звільнилася з улюбленої роботи та багато часу проводила в ліжку. Так і почалася робота над культовим, багатьом відомим романом «Віднесені вітром». Ця письменниця не написала тисячі романів, але її єдиний твір приніс їй світову славу й досі користується популярністю.
Книга має дві сюжетні лінії: історичну та любовну. Причому обидві Мітчелл змалювала дуже вдало. А їхнє переплетіння додає роману ще більшої красномовності. Події відбуваються на тлі Громадянської війни в США, коли намагалися звільнити чорношкірих та скасувати рабство. Їх Мітчелл не вигадала, оскільки обидва її діда воювали й розповідали дівчинці про свої подвиги. А Маргарет любила слухати.
Її героїня – Скарлет народилася в Тарі – місце, яке всі знали своїми полями, плантаціями та щедротами. Багата родина, купа рабів, безліч шанувальників та врода – дівчина ні в чому собі не відмовляла й завжди отримувала те, що хотіла. Окрім Ешлі Вілкса. Кажуть, що головну героїню Мітчелл змалювала з себе, хоча сама письменниця заперечувала це. У передмові до роману наводять її слова: «Скарлет повія, а я – ні». Та якою ж була місіс О’Хара? Для всіх вона різна.
Дехто вважає, що Скарлет втілення практичності, рішучості та сміливості. У ній поєдналася врода, завдяки якій дівчина могла звабити будь-кого, та розум – яким не соромилася користуватися у найбільш важких для неї моментах. Самій же Скарлет було незрозуміло, чому жінки мають виставляти себе дурними, аби отримати чоловіка. Протягом всього свого життя їй довелося натрапити на безліч перешкод – та всі дівчина намагалася долати з гордо піднятою головою. Та попри це деякі читачі сприйняли Скарлет – як жахливу дівчину, яка забулася про всі манери леді: гуляла на ярмарках, танцювала, раніше терміну зняла траур та ще й – повія (через те, що декілька разів одружувалася після загибелі чоловіка).
Єдина, хто по-справжньому любив та цінував Скарлет, була Мелані. Та подруга, що була від початку й до кінця, про яку можна тільки мріяти. Та дівчина через ревнощі й жагу помсти не могла побачити ці світлі почуття аж поки не стало пізно. Скарлет О’Хара – культовий персонаж літератури ХХ століття. Вона легко увірвалася в суспільне життя та стала взірцем для наслідування, прикладом для багатьох дівчат. Засуджувати її з погляду нашого часу – неможливо. Дівчині довелося побачити війну, голод, смерть близьких людей та зраду. Попри те, що пережити Скарлет могла все, найбільше вона боялася – голоду. А тому будь-яким шляхом, навіть не чесним, намагалася заробити гроші, аби більше ніколи те жахливе відчуття не повернулося до неї. Вона пішла працювати, коли всі дівчата сиділи вдома, вона їздила вагітна й не соромилася того, вона наймала на роботу каторжників, коли для містян – це було неприпустимим – її засуджували за те, що вона намагалася вижити.
Єдиним, хто розумів та з ким Скарлет могла бути сама собою, став капітан Рет Батлер. Такий же негідник, цинік та брехун, як і сама дівчина. З ним вона могла відверто вести розмову, жартувати, на нього могла покластися в тяжку хвилину. Рет же розумів, що Скарлет особлива, але все її серце зайняте Ешлі й для нього місця в ньому немає.
Скарлет О’Хара ніколи не була ідеальною. Вона непередбачувана, вперта та занадто емоційна. Робить усе, що хоче, навіть якщо наслідки будуть негативними та непередбачуваними, але ж вона завжди може подумати про це завтра. У Скарлет тече ірландська кров – саме цим вона виправдовує свою непостійність. Можливо, тому деякі читачі негативно сприйняли образ головної героїні. У своїх бідах Скарлет може звинувачувати тільки себе та свій характер, але завжди намагається знайти того, на кого можна було б перекласти провину, а про проблеми подумати завтра.
У книзі авторка намагається показати не просто любовний трикутник між Скарлет, Ешлі та Ретом. Цей твій набагато глибший, оскільки має точний історичний фон, на якому розгортаються інші події. Нічого не сталося б так, як показано в романі, якби не громадянська війна в США, яку Маргарет Мітчелл змалювала дуже точно.
Протягом усієї книги нам показують зростання Скарлет. З розбещеної 16-річної дівчинки вона перетворюється на дорослу, розумну майже тридцятирічну жінку. У цьому їй допомагають люди, які постійно поруч з нею – Ешлі, Мелані та, звісно, Рет, який чи не найбільше вплинув на Скарлет. Цікавим є те, що читачам постійно доводиться порівнювати Рета й Ешлі (один із них негідник, а інший – справжній джентльмен, але з іншого боку Рет – практична, багата людина, яка навіть після війни може збудувати гарний будинок для своєї родини, а Ешлі – мрійник, який думає лише про власну честь, та не бачить, як заробити гроші, щоб прогодувати свою сім’ю). З подібним порівнянням перед нами виступають і Мелані зі Скарлет. Перша – добра, світла дівчина, яка не бачить недоліків у людській душі, а друга ж готова на все піти заради досягнення своїх цілей.
Як зазначають на сайті «Моя освіта», Мітчелл використовувала відому в літературі США традицію «південної мелодрами», але сильно відхилилася від її канонів. Тим більше «Віднесених вітром» не можна звести до жанру жіночого роману. Швидше можна говорити про вплив цієї книги на дамський роман наступних років (включаючи відверто комерційні спроби написати продовження). Сьогодні існує продовження книги під назвою «Скарлет», яку написала американська письменниця Олександра Ріплі. Книга була написана в 1991 році. Ця історія розповідає про стосунки головних героїв після подій, на яких закінчилися «Віднесені вітром».
Знову ж таки, як зазначають на сайті «Моя освіта», книга – це роман-епопея з усіма характерними ознаками: добротної історичною основою, зображенням долі декількох сімейств, розвитком сюжету від сімейно-домашній вихідної точки через поступове розширення дії до державних масштабів з подальшим згортанням його знову в проблеми вдома, сім’ї, з відкритим фіналом. Виникають навіть конкретні паралелі з «Війною і миром» – як в сюжетно композиційному плані, так і на рівні окремих образів (Скарлетт – Наташа, Ешлі – князь Андрій, Мелані – княжна Мар’я, Ретт Батлер – персонаж долоховского типу і т.д.) .
Через велику кількість тем, які описує авторка, «Завіяні вітром» сподобаються багатьом читачам. Тут і цікава історія кохання, що не залишить байдужими, й громадянська війна, яка дуже вдало описана, становлення незалежності рабів, безліч різних героїв, які не просто існують, а розвиваються протягом усього твору, а тому за ними цікаво спостерігати. Це однозначно культова книга й всі ті премії, нагороди та почесні місця, які вона посідає у відомих рейтингах, заслужені. Однозначно читати будь-кому та в будь-який час.
Оцінка: ☆☆☆☆☆.
P.S. наразі є фільм «Віднесені вітром», який вийшов на екрани в 1939 році. Він розповідає ту ж історію, та має багато розбіжностей з книгою. Зокрема, на мою думку, Скарлет у фільмі зображують кращою, ніж її показала авторка в книзі. Проте й фільм непоганий. Якщо маєте майже чотири години вільного часу, то обов’язкого його подивіться.
