23 січня спливає рік після того, як Черкасами прокотилася хвиля кривавих розправ міліціонерів над городянами. Наше місто стало другим після Києва за кількістю затриманих городян. Десятки побитих та покалічених майданівців досі заліковують травми, завдані тоді правоохоронцями, однак досі ні прокуратура області, ні міліція не виявила, хто ж зі стражів закону тоді так натхненно знущався і принижував черкащан. Чому не знайдено винних, «Вечірка» цікавилася у експертів.
Юрій Шеремет, прокурор Черкаської області
- Загалом у рамках подій річної давнини прокуратура області направила до суду два обвинувальних акта з приводу подій під час мирного протесу, а саме: один обвинувальний акт – за ч.1 ст. 367 ККУ направлений до суду стосовно чотирьох працівників ДАІ, які через службову недбалість не вжили заходів до припинення парвопорушень та пошкодження майна громадян біля приміщення Будинку рад під час акції мирного протесту. Другий обвинувальний акт направлений стосовно слідчого Соснівського райвідділку міліції за ч. 1 ст. 371 ККУ, який незаконно затримав активістів під час вказаних подій. Крім того, повідомлено паро підозру колишньому начальнику УМВС України в Черкаській області за ч. 2 ст. 365 ККУ, який надав незаконні вказівки застосовувати фізичне насильство до учасників масових заходів. Також минулого тижня повідомлено про підозру ще двом слідчим міліції Соснівського райвідділу, а також прокурору прокуратури м. Черкаси, які проводили незаконне затримання громадян під час проведення акції протесту 23 січня. Наразі досудове розслідування у даних кримінальних провадженнях триває, проводяться слідчі дії.
Максим Булатецький, активіст черкаського Євромайдану:
- У ході подій Євромайдану проти мене було порушено дві кримінальні справи, мені загрожувало 15 років ув’язнення — подали у карний розшук. Вони тоді робили з мене злочинця, примусили здати документи. Хотіли заборонити брати участь у масових заходах, мовляв, для мене норма – протидіяти міліції, згадали Мовний майдан улітку 2012 року, коли мене затримали працівники Соснівського райвідділу міліції, бо відстоював право черкащан на мітинг під стінами Черкаської облдержадміністрації. А сьогодні той самий прокурор та районний суд говорять абсолютно протилежні речі. Я отримав від Соснівського райсуду лист — вони, виявляється, не врахували, що своїми діями я захищав конституційний лад, суверенітет та незалежність України, права громадян на свободу пересування, слова та мирних зібрань, а також намагався припинити незаконні дії голови Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба. Тож виявляється, я діяв у стані крайньої необхідності і сьогодні той самий прокурор і суддя вже не бачать складу злочину в моїх діях. Таких суддів, як Орленко, що мене судив, та прокурорів, необхідно притягати до відповідальності за злочинні рішення, якими вони калічили долі людей, та за їх бездіяльність у відповідь на злочини влади. Я переконаний, що винних у побитті та незаконних затриманнях черкащан не знайдуть, бо сьогодні їх шукають ті, хто вчора давав вказівки на ці затримання. Ми можемо сподіватися на справедливість і результат лише після справжньої реформи правоохоронних органів та люстрації працівників. На жаль, українські правоохоронці тлумачать закони і Конституцію залежно від того, хто при владі.
Іван Мороз, голова громадської ради при УМВС України в Черкаській області:
- Сьогодні правова система України далі живе своїм життям, її ніхто не змінив, не викорінив з неї корупцію. Не змінилися ні суди, ні прокуратура, ні законодавча база. То що ми можемо від них хотіти, щоб вони самі себе визнали винними? Вони ж розслідують злочини проти громадян, та порушені справи, які за вказівкою керівництва самі й порушували. А винна у цьому сьогоднішня влада, бо не провела реформи. Та й що хотіти, коли ініціатор усіх масових покарань черкащан Сергій Тулуб досі депутат обласної ради і досі Герой України. У Черкасах нічого ж без його вказівки не відбувалося. Вільно гуляє містом і предводитель черкаських тітушок. Допоки центральна влада не матиме волі знайти винних і покарати їх, доти прокуратура, судді, міліціонери будуть покривати одне одного. Ми багато чого й не знаємо. Сьогодні правоохоронці виявляють цапів-відбувайлів, щоб хоч якось збити суспільну напругу та ніби покарати злочинців. Ви ж дивіться, це не лише у Черкасах не знайшли винних, по всій Україні така ситуація, думаю справжні імена ініціаторів розгону майдану, розстрілів людей та знущань над черкащанами нас здивують.
Павло Карась, активний учасник черкаського Євромайдану:
- Гадаю, що винних знайдуть після третього майдану. А може й не знайдуть. Якщо на другий майдан виходила молодь, студенти та футбольні фанати, то тепер ці хлопці пішли захищати Україну, з’їздили в АТО, навчилися тримати зброю. Коли вони повернуться і побачать, що країна не змінилася, то не думаю, що лагідно говоритимуть із суддями, які їх судили, прокурорами, що порушували кримінальні провадження і міліціонерами, які били. Усі вони спокійно й досі працюють на своїх посадах. За цей час не відбулося жодних реформ. Судді, які чинили кривосуддя, бо правосуддя робити вони просто не спроможні, досі продовжують працювати. Мене найбільше дивує безстрашшя цих людей. Вони забороняли масові зібрання через грип, фальсифікували справи, і вони не бояться далі працювати при чому так само вимагати хабара і фальсифікувати справи… Дивує, як поруч із ними можуть працювати нормальні судді, яких, до речі, більшість. Мені здається, якщо усе триватиме так і далі, то третього майдану нам не уникнути. І після цього майдану ми нарешті дізнаємося справжні імена злочинців проти українського народу і доб’ємося їх покарання.
Олександр Бука, затриманий після штурму ОДА 23 січня 2014 року:
- Ситуацію, яка відбулася рік тому, потрібно розглядати з позицій двох сторін – і постраждалої, і тих, кого ми вважаємо винними.
Не хотілося б, аби постраждали невинні, у тому числі зі сторони міліції і прокуратури. Але потрібно захистити тих, хто не брав участі в штурмі, але були затримані. Інша сторона конфлікту – міліція. Їхній захисний фактор – те, що їх теж побили. Це робила молодь, яка своїми діями розлютила правоохоронців і вони вже затримували всіх, хто попадався під руку. Найбільш незадоволеними ми всі залишились поведінкою працівників Соснівського райвідділу міліції, які застосовували силу, а отже перевищували повноваження, б’ючи і залякуючи затриманих. У СІЗО до нас віднеслися з порозумінням, адміністрація нас підтримувала, проблем не було, і нарікань до них я не маю.
Якщо говорити про покриття витрат, то мені компенсували лише їх третю частину, зважаючи на розбитий планшет та навушники. Фізично я не дуже постраждав, мав лише гематоми на ногах. Але в інших затриманих були й серйозніші травми – в камері СІЗО зі мною сидів 54-річний чоловік зі зламаним ребром та ногою.
Існує ще одна серйозна проблема – до сьогодні не маю на руках документів, які б засвідчували, що я реабілітований і до мене немає претензій, а отже у певних служб до мене можуть виникнути запитання та й оформлення, наприклад, закордонного паспорта, може викликати проблеми.
Ольга Галушко, постраждала під час штурму ОДА 23 січня 2014 року:
- З часів Майдану відбулися неявні позитивні зміни, але інколи з’являється відчуття скепсису з приводу того, що відбувається сьогодні в Україні. Зі свого досвіду співпраці з владою зараз, мені здається, що ці зміни тільки на словах. Чоловік, який скинув вазу, яка втрапила мені в голову, мені байдужий, і його доля, зокрема. Думаю, час покаже, наскільки він буде відповідати чи перед Богом, чи перед законом. Це на його совісті. Щодо притягнення винних до відповідальності, складається враження, що все йде до того, що розгляд справи затягується на роки і справа може бути закрита у зв’язку з закінченням строків давності. Коли в мене вкрали сумочку то винного знайшли на другий день… Багатьом відомо, що на 4 поверсі на той момент було близько ста осіб, не думаю, що так нереально знайти тих, хто це робив. Я бачу бездіяльність прокуратури і міліції і усвідомлення безкарності до цього приводить. Але все починається з голови.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
